Дихай... без мене

       Чим міцніше кохання, тим безжальніше розбивається серце...                                         *** *** ***     До зустрічі з тобою, я не знала, що таке всепоглинаюча пристрасть… Це нестримний потяг, який руйнує все на своєму шляху, залишаючи тільки нас двох на цілий світ. А нам ніхто більше й не потрібний! Ми одне в одному знаходимо забуття і вічність... Назавжди твоя Л. (Ліна й любов в одному обличчі)     Стукіт височезних підборів болем відкликався в серці та гучним відлунням віддавався кудись аж в мозок. З кожним кроком я наближалась до свого нового життя, в якому йому більше ніколи не знайдеться місця. Життя, яке проживу одна. Я вже навчаюсь дихати без нього.     Сьогодні новий початок! Новий розділ цієї книги з жанру любовної драми.     Найвідоміший диско клуб нашого міста. Гучна музика. Алкоголь. Незнайомі люди навколо. І цей погляд... Очі, які навіть через весь зал вміють зазирати глибоко в душу, ворушачи спогади.     Ні, я позбудусь цієї мани! Відчайдушно трусонула головою і жадібно поглинаю чергову порцію алкоголю. Біль помалу вщухає, з кожним новим бокалом... скоро його і сліду не залишиться. Хоча, чи зможу я взагалі стільки випити…     Знову глянула крізь танцюючу юрбу. Він безцеремонно усадовив якусь худорляву білявку на руки. Ні, не так! Вона його буквально осідлала, а нахаба лиш насолоджується цим, нестримно обмацуючи готове до будь-яких експериментів, тіло.     Як же хотіла підійти й відігнати її, адже колись він був моїм. Ці руки, губи, серце і душа повністю належали мені. Це було моє місце! Проте більше я не маю права на нього. Тому мовчки розвертаюсь, ще за однією порцією «ліків» для забуття, адже біль все ще залишається десь там в глибині, його неодмінно потрібно вбити.     Повертаюсь на танцмайданчик, розпалюючи його нестримними, розкутими танцями, навіть не хвилюючись за те, наскільки високо при цьому задирається моя занадто коротка сукня, а її тоненькі бретельки ледве витримують шалений натиск - так і прагнуть обірватись. Байдуже! Здоровий глузд більше не зі мною.     Ззаду палко обіймають чиїсь руки, починають пожадливо обслідувати фігуру, ковзаючи і пестячи. Як все знайомо… В надії обертаюсь і... розчарування. Це не він, це вже інший з пристрастю дивиться в мої очі, а я їх просто заплющую, продовжуючи спокусливі танці в такт музиці, та уявляю на цьому місці того, кого все ще не можу вигнати з голови, хто безпощадно розтоптав мене. Так ефектно увійшов в душу, та вийшовши зруйнував вщент, безжально вбивши кохання.     Мені навіть зовсім не цікаво знати ім’я цього незнайомця. Він стане першим в моєму майбутньому довжелезному списку красунчиків, з допомогою яких забуватиму все і буду мститись, так само як зараз мститься він мені, тримаючи на руках нову пасію.     Злість свіжою хвилею почала дратувати затуманений мозок. Розплющивши очі, сміливо зиркаю на нового «коханого» та спокусливо притягую до себе за комір сорочки, нестримно цілуючи. Знову міцно зажмурилась, призиваючи на допомогу уяву. Відпустила його, глянувши в глибину залу через плече. Він те ж саме робить з тією дівицею.     До біса це вічне кохання! До біса мрії! Все фальш!     - Через п’ять хвилин чекаю тебе на вулиці за клубом. – промовила безпристрасно навіть не дивлячись на нього, поїдаючи очима того, хто призвів до такої ситуації.     Не можна передумати. Мені вже майже байдуже що він з нею робить і куди несподівано повів. Хоча й так добре знаю куди, і для чого…     Повертаюсь за наступною порцією «бальзаму для душі», після якого ноги ледве несуть мене до виходу. Захвачую куртку, адже на вулиці ще прохолодно, хоч від недавнього снігу вже й сліду не залишилось. Лиш накинула її на плечі, застібнути однаково не змогла.     Морозне повітря одразу вдарило в обличчя, але мені настільки жарко, що холоду взагалі не відчуваю. Звертаю за клуб. Суцільна темрява, нічого не видно. Опираючись на стіну, поволі пробираюсь далі, не хочу щоб нас з новим «коханим» хтось перервав.     Несподівано почула кроки зовсім поруч та одразу відчула на плечах дужі руки. Миттю розвертає, міцно притиснувши до стіни, наче, боїться, що впаду. Навіть обличчя не розгледіти в темряві. Байдуже. Одразу нестримно та грубо перейшов до справи, без будь-яких зволікань та заминок. Заплющила очі, уявляючи на цьому місці зовсім іншого. Навіть не бажаю їх розплющувати, упиваючись вигаданою ілюзією, тішачись фантазіями.     В якійсь мірі все було навіть цікаво. Новий досвід - стосунки без зобов'язань, та я майже нічого не сприймала. Абсолютна байдужість і тріумф від розуміння того, що вчинила так само. Може і йому настільки боляче стане від усвідомлення цього. Хоча навряд чи.     П’яні думки переплутали в голові всі почуття й відчуття. Почала губитись в приглушених алкоголем емоціях, бо ніколи раніше так себе не вела, навіть подумати не могла, що ось так легко запропоную себе першому зустрічному...     Глибоко вдихаю прохолодне повітря, раптом усвідомивши, що він міцно притискує руку до холодної стіни, тримаючи за зап'ястя, а іншою притримує за талію втиснувши в тверду поверхню будівлі, в той час як моя рука надійно обвила його шию. І хоча я аж настільки сп'яніла, що дозволяла абсолютно все, навіть бажала цього, проте глибоко всередині розуміла, що в першу чергу зраджую свою душу. Але байдуже! Вона вже й так вбита - ним знищена, а мертвим однаково, бо вони не відчувають ні болю, ні страждань.     Все несподівано закінчилось, аж занадто швидко, хоча це й на краще. Нарешті стала вільною й зможу дихати без нього. Такі випадкові «знайомства» - мої ліки від болю, я переборю цю залежність, відірву його від власної свідомості.     - Дякую. – пролепетала неслухняним язиком в спину сьогоднішньому «коханому». Він навіть не зупинився і темний силует повністю злився з темрявою, отримавши своє швидко йшов з мого життя, але так навіть ліпше. Пріоритети розставлені. Кохання не існує. Вірність – ніщо. Сльози для слабких! Відсьогодні живу лиш в своє задоволення.     Ось і закінчилась шалена історія Ліни та Сема. Я більше не його… Зняла з себе ці окови, нещадно відірвавши від серця. Тепер нарізно навіки. Шляху назад немає. Саме в цьому клубі все почалось осіню, та тут і закінчилось - в перший день весни.     І як він міг виявитись не тим єдиним?