Глава 23. Доросле життя

1622 Слова

Вероніка розставляла маленькі чобітки на полиці в магазині дитячого одягу та взуття, коли в кишені відчайдушно завібрував телефон. Тихенько прослизнувши поміж стендів та не втрапивши в око жодному покупцеві, щоб її ненароком щось не спитали, дівчина вийшла через службове приміщення до чорного входу. Потім дістала телефон, який до того часу стрибати вже перестав, та передзвонила. - Вітаю, дорогенька! Ви ще пам'ятаєте свою стару нудну викладачку? - озвалася пані Рубінштейн після першого гудка. - Фаїно Грішевно, не кажіть дурниць. Я ніколи Вас не забуду. Тим паче, що з часу нашої останньої зустрічі пройшло трохи більше трьох тижнів. - Це майже місяць, а місяць - це цілий цикл. Не мені Вам розказувати про жінок та цикли. Як ся маєте? Відпочили? Готові до нових звершень? Роботу не шукаєте?

Бесплатное чтение для новых пользователей
Сканируйте код для загрузки приложения
Facebookexpand_more
  • author-avatar
    Писатель
  • chap_listСодержание
  • likeДОБАВИТЬ