Струни твоєї душі

Глава 6. Та, що захопила в полон

- Погано, звичайно, що ти не можеш у першій половині дня приходити, - зітхнула Світлана. - Знову перед початком репетиції оркестру прийшла.

- У цьому немає моєї провини, - трохи стомлено знизала плечима дівчина. - Новорічні свята - гаряча пора в нашому середовищі.

- Так, я розумію, - у добрих очах молодої жінки відобразилось співчуття. - Насправді, в нас так само.

- Не варто турбуватися. Свої репліки я вже накидала. Миколі В'ячеславовичу є, що показати. Відповіді ви підготуєте. Раптом що, й зімпровізувати можна.

- Це все, звичайно, правильно, але треба б подивитися, як все загалом буде виглядати...

- Це можна буде зробити вже в лютому, коли почнеться безпосередня підготовка.

- Ще твори потрібно підібрати...

- Тут я не помічниця, - відмахнулася Коваленко.

- Чому ж? Є ж такі класичні твори, які тобі подобаються?

- Та мені практично все подобається, коли я на концерт приходжу. Але я ані назв, ані авторів не запам'ятовую.

- Композиторів знати, звичайно, важливо, - непомітно виправила акторку концертмейстер, - але просто насолоджуватися музикою теж чудово, навіть якщо не знаєш про неї нічого, - Свєта посміхнулася так, що Ніка просто не змогла їй не відповісти. - У мене виникла ідея. Потрібно буде влаштувати прослуховування. Я запропоную Миколі В'ячеславовичу.

- Що за прослуховування? - зацікавилась акторка, бо погано уявляла як це можна реалізувати. Одного музиканта з оркестром не порівняєш.

- Ми виберемо кілька творів, а ти послухаєш і скажеш, що з цього сподобається молоді.

- Сказала стара баба Світлана, - не втрималася від сарказму Вероніка.

Свєта весело засміялася.

- Не зрозумій мене неправильно. Мої батьки музиканти у другому поколінні. Династії в нашій сфері не рідкість. І я вихована на класичній музиці. Сучасні жанри взагалі мене не цікавлять. Ось я і кажу, як бабця.

- А я, уяви собі, взагалі не фанатка музики. Слуху немає, співати не вмію. Якби не бабуся і ще пара особистостей в академії, то взагалі б нічого не слухала. Сенс?

- Але ти ж говорила, що тобі подобається...

- На живому концерті - так. Там вібрація, енергетика, люди - музиканти і слухачі. Мені подобається за ними спостерігати, за їхніми рухами, мімікою. Уявляти себе на їхньому місці, як би я виглядала в цій ролі.

- Так... - Світланка знову весело засміялася. - Ми з тобою розмовляємо різними мовами. Мені твої слова видаються чимось схибленим. Вибач, я хорошому сенсі...

- Я розумію, - відмахнулася Ніка. - Більшість акторів психи. Бажання копіювати оточуючих і ексгібіціонізм - наші незмінні супутники.

Незабаром в кабінет завітав сам Микола В'ячеславович. Дівчата поділилися з ним своїми ідеями і напрацюваннями. Чоловік уважно вислухав кожну, але приймати рішення не поспішав.

- Вероніко, не хочете відвідати репетицію концерту* джазового оркестру? - виводячи з кабінету дівчину, поцікавився Сивий. - Я запросив метра, що віртуозно володіє саксофоном. Всього два виступи і п'ять репетицій.

- Я не знаю, ніколи не цікавилася джазом, - щира відповідь сподобалась меценатові.

- Тоді ми виправимо цю помилку. Повірте мені, немає більш хвилюючої музики, ніж блюз, і більш сексуальної, ніж джаз. Втім, це лише моя думка. Пам'ятаєте? У мене ж немає слуху.

Вероніка нервово хихикнула. Микола В'ячеславович наступав все жорсткіше. Одна з рук вже перемістилася за спину і притискала дівчину за талію. Відкрито обуритися Ніка не наважувалася, все ж нічого поганого чоловік не робив. Але і можливості проігнорувати або спритно відшити настирного покровителя всієї філармонії не було.

- Миколо В'ячеславовичу, можна Вас на хвилину, - раптом почувся вимогливий жіночий голос.

В ту ж мить хватка Сивого ослабла, і він поспішив усміхнутися Єсенії Семенівні. Вероніка, провела чоловіка поглядом й полегшено зітхнула.

В ту ж мить повз пропливла знайома тінь, дівчина здригнулася. Короленко, власною персоною, не вдостоїв її навіть погляду. Але чому він йде в зал, де повинна відбутися репетиція джаз-бенду?

Як прив'язана, Ніка пішла за ним. У залі, всупереч звичаю, стояла напівтемрява, наче виступ вже розпочато. Інструменти тихенько перемовлялися між собою, готуючись до прийдешньої репетиції, як і їхні господарі.

Вероніка, намагаючись залишитися непоміченою, тихесенько примостилася в кріслі біля самісінького входу, щоб швидко втекти, якщо в цьому виникне потреба.

Павло привітався з немолодим чорношкірим музикантом. Чоловік відірвався від інструменту, це був той самий "метр", якого згадував Сивий, і потиснув руку Короленкові. Показавши оточуючим свою білозубу посмішку, повідомив, що чув про свого колегу багато хороших відгуків. Павло коротко подякував йому, і збирався зайняти своє місце, але чоловік, притримав його, щось сказав неголосно і кивнув у бік Вероніки.

Контрабасист обернувся. Секундне здивування в очах чоловіка миттєво випарувалося, і він зненацька посміхнувся. Повернувся до метра і так само неголосно відповів. Чоловік задоволено кивнув.

Ще кілька хвилин на підготовку, і полилася чарівна пісня саксофона. Від дзвінких і в той самий час ласкавих звуків мурашки табунами забігали по шкірі Вероніки. У наступну хвилину до саксофона приєднався глибокий бас, який віддавав вниз живота тремтячим збудженням. Ніка спрямувала погляд до джерела звуків, що так розбурхали її. Це грав він, грав, як бог, спокійний і зосереджений, в той самий час, як пристрасть буквально проривалася крізь крізь його рухи. Ще мить, і в маленький струмочок влилися інші інструменти.

Мелодія підхопила і понесла, до тремтіння в колінах, до нестями. Музика пестила, ніби досвідчений коханець, вичакловувала справжній оргазм. Пристрасть рвалася зсередини і зводила з розуму.

Вероніка не помітила, коли мелодія стихла і почувся тихий сміх. Збентежена вона відкрила очі і зустрілася з десятком поглядів, спрямованих на неї.

- It's looks like the lady really likes our music, guys**, - сказав чорношкірий музикант.

Решта закивали, погоджуючись та тихенько посміюючись. А потім разом вирішили порадувати дівчину ще. Репетиція пролетіла зовсім непомітно. На щастя, Сивий так і не з'явився.

Збентеження, яке спочатку охопило Вероніку, під кінець просто випарувалося. Вона навіть познайомилася з метром і перекинулася з ним кількома словами. Чоловік виказав своє захоплення і шкодував через те, що у нього три доньки і жодного сина, за якого можна було б посватати милу леді.

Ніка, приймаючи компліменти, мимоволі поглядала на Павла, але той, знайшовши момент, спілкувався з колегами, повністю ігноруючи дівчину.

Проте це лише на перший погляд. Насправді ж в голові чоловіка проносилися божевільні образи, де в напівтемряві танула в екстазі Вероніка. Закриті очі і злегка розкриті вуста, що відчайдушно кликали до них доторкнутися.  І він торкався цих губ в своїй уяві, і жадібно пив гаряче дихання, перебираючи шовкове волосся, весь той час, поки грав для неї джаз.

***

Зала, як завжди потроху заповнювалася людьми. Короленко навмисне прийшов пізніше, ніж зазвичай. Натрапити на акторку не хотілося. Тим паче після того, як побачив її в обіймах Сивого. Добре, що повз Семенівна проходила, й вдалося привернути увагу директорки до цієї парочки.

Павло сів на високий стільчак та почав перевіряти струни, щоб вбити час. Аж поки не прийшла друга віолончелістка й не напала на свою подругу з новиною.

- Жердєв знову за старе взявся. Уявляєш, затискав цю актрісульку прямо в коридорі, - пергідролеві кучері Маньки обурено підстрибнули, вторячи своїй господині.

- Вона ж дівчисько зовсім, - підвела майже прозорі брови Соня.

- Може й дівчисько, але дивись, як Сивого за яйця взяла, - хмикнула Манька, поправляючи ноти на пюпітрі.

- З чого ти взяла, що він заради неї затіявся? - не повірила її сусідка. - Ти ж знаєш його закидони. Та й Семенівна не дозволила б його коханці тут з'явитися.

- А може, вона його позашлюбна донька? - підстрибнула, ледь вмостивши на стілець свої апетитні нижні дев'яносто, Машка.

- Менше дивись дебільні серіали, - фиркнула Соня і провела смичком по струнах.

- Ні, ну ладно, бог з ним з Сивим, але Жердєва я позавчора на власні очі бачила, - повернулася до актуальної теми жінка.

- І тут я не розумію, що тебе дивує. Всіх, кого міг, він тут уже попсував. Новенькі давно не з'являлися, ось він і накинувся на першу-ліпшу.

Павло глянув на пліткарок-віолончелісток. Схоже, поки він тут відточує свої навички з приїжджими музикантами, Ед, як завжди, розважається. Але Жердєв, який увійшов останнім, зовсім не виглядав веселим. Він сів на високий стілець, повністю проігнорувавши товариша, і притулив свій контрабас зі світлого дерева до стегна, задумливо спрямував погляд у прекрасне далеко і став тихенько відбивати ритм на широкому боці інструмента.

- Ти чого? - Павло злегка ткнув друга смичком під ребро.

- А? Та ні. Здоров.

Едик перехопив гриф іншою рукою і простягнув долоню, в яку одразу ж вдарив Короленко.

З'явився диригент, і репетиція почалася.

Розмова відновився тільки під час перерви, що передувала концертові. Короленко наздогнав друга біля виходу зі сцени.

- То що сталося? - допитувався він поки ніхто не міг їх почути. - Судячи з розповідей наших кумоньок, ти повинен ходити, як павіан з роздутими яйцями, а ти у споглядання світобудови вдарився.

- Чув уже? - хмикнув блондин, і Павло невизначено пересмикнув плечима. - Злишся на мене?

- Чого б це? - здивувався Короленко.

- З того, що збираюся твою фанатку відбити.

- А ти збираєшся?

Почувши розмови віолончелісток, Павло ані на секунду не сумнівався, що Жердєв просто дражнив дівчину. Була у нього така шкідлива звичка - тролити при найменшому прояві слабкості жертви, знущатися і відверто просити в морду. Пашка особисто задовольняв подібні прохання не раз, коли приятель надто сильно старався.

- Ну да, - цілком серйозно відповів Ед.

- Навіщо? - сторопів Павло.

Він і справді не розумів.

За довгі роки дружби Могила досить добре вивчив смаки друга, і олениця в них, м'яко кажучи, не вписувалася... Ні, не так - абсолютно не вписувалася. Такі, як Наталя, так. З груддю не менше четвірочки, з крутими стегнами і сволоцьким характером.

- Мені не може сподобатися жінка? - якась приреченість відчувалася в питанні Жердєва, як ніби він і сам знав відповідь.

- Така - ні, - ані на секунду не замислюючись, видав його друг.

- Ніка приваблює мене не зовнішністю, - вперто став виправдовуватися Едуард.

- Ого, так вона вже Ніка... Знаєш, брате, здається мені, що я хочу більше дізнатися про все. Може сьогодні до Тапера?

- А давай, - посміхнувся нарешті блондин.

______________

* Концерт - музичний твір для сольного інструменту в супроводі оркестру.

** Схоже леді дійсно подобається наша музика, хлопці.