Макс
Я не находив собі місця,так чекав неділі. Весь час тільки і думав про Машу. В 17:00 я вже був в ресторані. Сів з охоронцем і дивився по камерах. Близько 18:00 прийшла Маша з компанією. Там був і Вова її університетський друг,отже вони й досі спілкуються. З ними ще хлопчик,який весь час посміхався,когось він мені нагадує. Я довго дивився на всіх а коли я зрозумів що це син Маші,якому по свічках 10 років то офігів. З математикою в мене все добре. Тут і математики не треба,він-вилитий я в дитинстві. ПЗДЦ. У мене є син! Чому вона не сказала мені? Хоча я сам дебіл! Піти зараз чи почекати вже кінця і не портити людям свято? Коли гості почали розходитися то я підійшов до їх столика,де сидів хлопчик,мій син.
- привіт,я давній приятель твоєї мами. Вітаю тебе!
- дякую,а як ви нас знайшли?
- це мій ресторан
- зрозуміло
Такий прикольний малий. Мій син. Дивлюся на нього і сльози на очі навертаються. Який же я був дебіл. Повільно підійшла Маша
- нічого не хочеш мені розповісти?
А коли вона почала говорити то я не зміг стримати сліз,вона права у всьому,я дурак!
-дозволь мені з ним спілкуватися?
- добре
Маша свята жінка. Після всього що я наговорив. Ми сіли в мою машину,син зразу сказав що в мене класна машина,це смішно чути. Маша попросила сказати що я її друг,щоб спершу ми спершу здружилися з сином. Я ніс подарунки Макара і він провів мене в свою кімнату. Потім відкривав подарунки а я дивився на нього і посміхався як дурак. Мій син.
Ми гралися його іграшками і тут:
- ти мій тато? просто я коли сьогодні загадував бажання то загадав щоб тато мене знайшов
- так,я твій тато, не міг я не сказати про це
Син мене обіймає а я плачу. В цей час двері відчиняє Маша і теж плаче,вона все зрозуміла.
Син був такий щасливий. Попросив його вкласти спати і я заснув разом з ним. Ранком нас розбудила Маша,сину сьогодні до школи. Я пообіцяв його відвести і забрати,тому він щасливий почав збиратися. Маша нас нагодувала і ми всі втрьох поїхали в школу. Макар так посміхався а Маша мене познайомила з вчителькою і сказала що я батько Макара і час від часу буду його забирати.