Поганий хлопець

Сторінка 13

Маша

- привіт

- привіт

- обідаєш?

- так,вже пообідала,мені вже час(хочу встати та Макс не дає це зробити)

- давай поговоримо,як ти?

- все добре,а ти?

- погано...

- чого це?

- ти хоч колись мене згадувала за ці 10 років?

- ніколи ( сказала я,точніше збрехала я.Знав би ти що мій син не дає мені тебе забути),я все забула!

- ти брешеш!

- Макс- ти ж мене відпустив,до чого це все тепер?( посміхаюся)

- я не зміг забути, пам'ятаю все,я був дурак коли тебе відпустив

- про це вже пізно говорити,що зроблено те зроблено

- бачу каблучки в тебе нема,в тебе хтось є?

- це тебе не стосується! прощавай!

- я тебе підвезу!

- ти ж хотів їсти

- іншим разом

Іде за мною а в мене мурахи по шкірі. Ну чого ми зустрілися в такому великому місті? Підходимо до його дорогої машини ,отже,все в нього в житті склалося добре. Повертаюся і не можу надивитися в його очі. Я все пам'ятаю,ні одної секунди з ним я не забула. Макс нахиляється і цілує мене а я не можу його відштовхнути,мені цього так не вистачало. Забула я про все і про гордість і про все на світі. Відкриває задні двері і штовхає мене в машину а далі тільки звірячі інстинкти. Моє тіло не підпускало нікого 10 років,тому все що він зі мною робить як вперше. Потім ми пересіли на передні сидіння,називаю свою адресу і ми мовчки їдемо. Насправді я назвала сусідню вулицю та Максу краще не знати де я живу.

- дай мені свій номер?

Диктую і ми розходимось. Не буду ні про що жалкувати, тільки надіюся що ми більше ніколи не зустрінемось,номер я теж дала не правильний.

Вечером батьки привезли Макара і я розповіла всім про святкування. Макар почав стрибати і обіймати мене. Батьки поїхали а ми з сином пішли спати,нас чекає навчальний тиждень. Макар часто питає де його тато і сьогодні я розплакалася вночі. Тато так близько але він навіть не знає що в нього є син.