Право на щастя

Глава 24

Нотаріус, Євгенія Олександрівна, була молодою жінкою, із зачіскою каре на волоссі рудуватого відтінку. Одягнута стильно і дорого – поверх тонкої кашемірової кофтинки на її плечах був накинутий карди ган із хутровими вставками, дуже схожими на підстрижену норку. Тонкі пальці з кількома золотими перснями вправно перелискували папірці.

- Читаємо уважно, - доброзичливо попросила жінка клієнтів, і ледь затрималась поглядом на Антонові.

- А якщо Артем буде хворіти, я теж повинна буду віддавати його Антону? – стурбовано запитала Олеся, роблячи вигляд, що читає документи.

- На цей випадок є пункт п’ять три, - з рівною ледь помітною посмішкою відповіла нотаріус.

Олеся поринула в прочитання. Нарешті незадоволено відсуну від себе папери до свого адвоката:

- Давайте вже до головного переходити!