Разом з батьками я прийняла запрошення до маєтку. Схоже, господар вирішив по справжньому вразити нас. Ми пройшли через хол, який я вже мимохідь бачила під час першого візиту, але тільки тепер під повним освітленням змогла оцінити весь простір. Кімната, тобто зала, за розміром була мабуть, як вся наша квартира. Інтер'єр нагадував палац. На підлозі - мармурова плитка, а стіни, які тягнулися вгору метрів на сім, були оздоблені найсправжнішими фресками зі сценами полювання. Щоправда мисливців видно не було. На кожній зграя заганяла дику тварину, готуючись роздерти її на шматки.
Зайшли до невеликої вітальні. Тут було набагато менше пафосу, й меблі більш схожі на сучасні. Проте, дивлячись на витончені лінії та дорогі матеріали, все одно почувалася ні в сіх ні в тих. Рідні судячи з усього по
