VGAME. Нові боги Сораносекай

Орда

Міцний зулет дванадцятого рівня не був чимось особливим для дорослого орка. Суперник непростий з огляду на закуті в панцир стратегічні місця, як то шия чи груди, та цілком здоланний. Але для єдиної оркші шостого рівня в печері забитій тварюками її рівня ця істота видавалася суцільним страхіттям.

Д'Ад-Барти почала посилено молитися богам цього світу, щоб вберегли її від біди. Десь на фоні вискочив Куро й почав щось аналізувати, та геймерці було не до того. У цього світу богів не було, тож і допомоги у вигляді яскравого сяйва, що знищує усіх ворогів, або принаймні якоїсь щасливої випадковості не з'явилося.

Гострозуб зупинився. Схоже міцний родич лякав і його. Бо наближуватися ближче як на п'ять метрів він не наважувався.

- А перейди-но трохи праворуч, - шепнула господарка, а пет слухняно виконав.

Оркша помітила під передніми лапами зулета було дещо, що нагадувало люк. Дивно, звісно, що він веде вниз, а не вгору, але можливо це вихід з печери, бо жодного іншого проходу видно не було.

- А може, його немає - виходу, й треба повертати назад? Цікаво, а яку винагороду дадуть за цього поганця? Підліток без команди з ним точно не впорається. Але командир вже досяг одинадцятого рівня й не зможе знову знайти прохід. Почекати ще когось? Але скільки доведеться чекати? Дні, тижні?

За цими роздумами на спині Гострозуба оркша непомітно заснула. Вона не була геть виснаженою й дебафу ніхто не накладав. Просто задрімала на кілька хвилин. Відкрила очі та, зрозумівши, що сталося, розгубилася.

- Ходімо, мабуть з цього місця, - шепнула своєму улюбленцю, а поки вони потроху виходили із зали вирішила поглянути на його характеристики.

Стосунки були майже заповнені це вона тримала на контролі. Сьомий рівень також відображався поряд з ім'ям, як і заповнена шкала життя. Але її малюк перетворився на справжнього велетня на дармових харчах. Й спокійно несе її на спині, хоч і не у якості вершниці, а скоріше поклажі. Й це все треба було якось обґрунтувати.

Життя: 85

Атака: 18

Ухиляння: 12

Броня: 15

Вантажопідіймальність: 70 кг

Перевезення пасажирів: 0

Спеціальні властивості: Щелепи леза ат 40/30 с

Увага! Надмірна вага. Швидкість зменшена.

- То от чого ти так поважно крокуєш. Занадто важка я для тебе. Потерпи, вивезеш мене з печери, злізу.

Перша думка була про збій, бо не може підліток, хоч і орк важити більше 70 кг, але потім пригадала про власну ношу. Магічна торбина робила речі меншими, але не легшими. І вийшло як у мультику: я валізи несу, а ти - мене.

Завершивши з оглядом можливостей свого Гострозубика, Д'Ад-Барти вирішила налаштувати команди, а потім за звичкою встановила команду "Охороняти". Дуже зручно - пет агриться тільки коли бій розпочато.

Що тут почалося...

Підземні зулети, що до того не звертали на чужинця жодної уваги, разом почали наступ. Пощастило, що до того часу Гострозубик встиг здолати більшу половину чималенької зали. Розуміючи, що справи кепські й чаїтися більше немає сенсу, Д'Ад-Барти зіскочила з пета й побігла до виходу. Її захисник побіг по п'ятах, обурено гаркаючи, коли його зачіпали кігтями чи зубами. 

Оркші також діставалося. Кілька разів моби заступали їй дорогу, але, використовуючи всю свою хитрість, втікачка примудрялася уникнути бою. Вщент роздерті наручі відвалилися, а одягати нові не було часу, тому урон стала приймати міцна, але не міцніша за пазурі, зелена шкіра.

Нарешті воїтелька вибралася з широкої зали до вузького темного проходу й вже збиралася спокійно зітхнути, але побачила як на хвості її зулета повисло аж двоє ворогів. Вони штовхали одне одного, але продовжували атакувати пета. Той, коли господарка зупинилася, вирішив дати їм відсіч й, перекинувшись через себе, розвернувся.

Оркша вирішила пробігти трохи далі, але це не допомогло. Підземні тварюки, здираючись одна на одну невблаганно наступали. Дещо більшому та гладшому Гострозубу важко було розвертатися у цьому проході, тому на його спині вже сиділо двійко менших ящірок й несамовито дерло обладунок.

Обурена таким нахабством, Д'Ад-Барти напала на них. Та без люті у цій битві їй робити було нічого. Тому кожні тридцять секунд вона трохи відступала, приймала зілля та обливала пета й спостерігала як той, користуючись своєю спецабілкою, одним рухом перекушує ворога навпіл. Втім відбувалося це не кожного разу. Іноді верткі ящірки вислизали з гострозубової пащі.

Бій затягувався. Виснажена оркша вже ледь могла підняти руку з мечем. Й в черговий раз після оновлення здатності вона так і не активувалася.

- Дідько! - вигукнула воїтелька та знову спробувала відступити.

Улюбленця, що розлючено гиркав, отримуючи урон, було неймовірно шкода. Час від часу вона давала йому зілля відновлення. А навала ворогів продовжувала переслідування.

Зрештою вони вивалилися у ще більш широку залу, останню, яку вони зачистили з командою. Тут Гострозуб відчув себе краще й знищення ворогів пішло веселіше, але знижена Енергія оркші не давала їй так само кинутися в бій.

Відбігши якомога далі, щоб мати хвильку на маніпуляції, вона дістала наручі. Трохи гірші ніж ті, що носила до того, але все одно добротні. Вбила зулета, який хотів підступно завадити цьому процесу, й знову побігла прикривати спину та лікувати Гострозуба.

А вороги все не закінчувалися.

Увага! Новий рівень. Ваш рівень  7. У вас є нерозподілені очки основних параметрів. У вас є не розподілені очки класових умінь.

Увага! Рівень пета не може перевищувати рівень власника більше ніж на 2.

- Швидко він два рівні підняв. Хоча з огляду на кількість винищених істот не варто заздрити. Тим паче, що й сама апнулася.

Увага! Надмірна вага. Швидкість зменшена.

Автозбір річ добра, але в запеклому бою може стати причиною таких ось неприємностей. Лаючись, Д'Ад-Барти полізла у торбу, щоб повикидати зайве й знову була змушена залишити пета без підтримки. З сумом відзначила, що запаси відновлювального зілля добігають кінця. Тепер треба пильнувати та відкликати ящура, як припече.

На швидкоруч повикидавши зайве з сумки та кинувши по кілька очок у силу та броню, оркша знову кинулася в бій. Справа пішла трохи веселіше й невдовзі пролунало чергове повідомлення про підвищення рівня. Безроздільно отримувати весь досвід їй сподобалося. За кілька хвилин знову апнувся Гострозуб, здобувши такий бажаний для його господині десятий рівень. 

Бій продовжувався довго, але потроху хвиля підземних зулетів почала вщухати поки зовсім не вичерпалася.

Хоч як було цікаво, чи всіх мобів вони перемогли, оркша у темний прохід носа не казала, щоб не з'агрити бува якусь заблудлу істоту. Навпаки, разом з Гострозубиком вони відійшли подалі. Зеленошкіра сіла на підлогу, притулившись спиною до кам'яної стіни та відкинула назад голову. Такою втомленою вона давно не почувалася. Зулет приліг поруч з господинею, випрошуючи пестощі за свою виснажливу роботу, й негайно отримав їх. Хоч торкання слабких рук навряд чи якось відчувалися крізь товсту шкіру, істота задоволено закрила очі. Може тепло відчуває?

Геймерка подивилася ігровий таймер. Виявилося, що з часу виходу з гри членів її команди пройшло трохи більше чотирьох годин. Чотири години безперервного фарму істот її рівня на межі загибелі не в автоматичному а в, так би мовити, ручному режимі - це був особистий рекорд.

Змінні параметри були майже на нулі. Навіть атлетичність просіла через втому. Так недовго і захворіти, й оркша заходилася щось приготувати. 

Зулет з цікавістю підняв голову, коли господарка дістала шматок м'яса, але оскільки той був останній, нічого не отримав. Розвести багаття не було чим. Завдання пов'язані з куховарством оркші ще не траплялися. Втім, у грі геймерка не гребувала нічим, що могло підвищити параметри, тому не замислюючись просто вдерлася зубами в шматок, що сочився кров'ю. Ікла заважали їсти поки вона не приловчилася встромляти їх у плоть під правильним кутом та відривати ними шматки.

М'ясо було не смачним.

- Його б присолити та прив'ялити, - поділилася своїми міркуваннями із зулетом оркша. - Знати б ще, як це зробити.

Гострозуб звісно не відповів, але Д'Ад-Барти здогадалася, що він ласував би шматком і так.

Наступним кроком був легкий відпочинок. Воїтелька мала спальний мішок, тому відмовляти собі у зайвому комфорті не стала. Залізла всередину та десять хвилин пролежала в ньому, спостерігаючи, як потроху відновлюється енергія.

Потім відкрила мапу та оглянула територію, яку їй вдалося дослідити. Довга, наче змія, печера мала тепер єдину червону цятку, що наче око тієї самої змії вдивлялося в грабіжницю.

Спокусливою... дуже спокусливою тепер видавалася здобич у вигляді єдиної ящірки в головах цієї печери. Хоч і була вона на кілька рівнів вище, але ж вони з Гострозубиком здолали цілу орду її захисників. І вижили.