Опинившись у звичній темряві, почувши звичні звуки лабораторії, де ті, що щойно вийшли з вірту, гомоніли про свої пригоди у Сорані, а ті, що тільки готувалися до "нового робочого дня", питали про невідомі локації, Марина змогла повернути собі душевний спокій. Вона негайно згадала про Савелія, що напевне вже зі своєю родиною. А ще про власну маму, якій забула подзвонити вранці чи вдень. Про Саніну, якій так і не відповіла на повідомлення. Й про те, що вже ніч й треба якось повертатися додому.
Вона вилізла з вірт-капсули. Привіталася зі вже знайомими дівчатами, покивала іншим співробітникам, яких ще не знала на імена, й швиденько побігла до роздягальні. Викликала таксі. Змінила одяг. Душ, на відміну від більшості присутніх, вирішила прийняти вже вдома. Коли спустилася до виходу,
