VGAME. Нові боги Сораносекай

Оркова наука

Переродження не надто швидкий процес. Можна встигнути обдумати все, що сталося, трохи заспокоїтися. Зрозуміти, що померла ти не насправді, а це лише ігровий процес. Секунд тридцять оркша знаходилася в абсолютній пітьмі з єдиною розвагою - цифрами зворотного відліку. Цей час виділений на випадок, якщо хтось з союзників міг би її воскресити. А потім ще стільки ж у бульбашці переродження. Геймерка вирішила, що у цей час іде якась обробка даних, як під час першого входу до гри.

Д'Ад-Барти ні про що не шкодувала. Вбити володаря підземної печери самотужки їй насправді було не під силу. Тож шкодувати після спроби не було про що. А попереду на неї чекало ще безліч пригод, тож і сумувати нема чого.

Наглядач телепорту не сказав жодного зайвого слова, коли юна воїтелька проходила повз, лише ліниво кивнув на привітання. Втім, можливо, орк в цей час просто дрімав й не помітив, хто пройшов повз. Інакше обов'язково пожартував би з цього приводу.

Ніч у стані була доволі гомінка. Навіть не зважаючи на те, що гравців у межах міста зараз було зовсім небагато. Адже на площі все ще догорало полум'я, й місцеві НПС, що не знали втоми, продовжували відігравати свої ролі.

Д'Ад-Барти купила собі трохи місцевої баланди: юшку з в'яленого м'яса та хліба, що за смаком більше нагадував смажену кашу. Всілася неподалік від вогнища на все ще теплу землю й почала їсти.

- Чув ти в храмі сьогодні відпочивала, - поруч на землю опустився В'Йон-Арди.

- О, то він все ж таки не спав, - хмикнула оркша. Спритно на неї донесли.

- Що сталося? - звісно джигар зрозумів про кого йде мова, але не звернув на коментар жодної уваги.

Д'Ад-Барти здивовано поглянула на орка. Спершу вона подумала, що той зараз буде насміхатися, але жодної кпини не пролунало. Він цікавився серйозно.

- У підземеллі потрапила у безвихідне становище. Але не захотіла поступатися сильнішому, - коротко змалювала ситуацію.

- А де була твоя команда? - і знову ж таки не претензія, а просте уточнення фактів.

- Вони не могли продовжувати похід. Й на той момент вже повернулися до стану.

- Більше не роби таких дурниць, - після невеличкого мовчання промовив орк. - Або клич мене.

- Яким чином? - хмикнула німі.

- Ой, дурна, - В'Йон-Арди похитав головою та не встигла геймерка образитися, як перед нею виникла панель особистих чатів. - Як робиш це завжди.

- Раніше цього тут не було! - обурилася оркша, побачивши серед контактів, яких було лише три, ім'я НПС.

- А ти вже колись була чиєюсь німі? - спокійно запитав учитель.

- Ні. Але... Гаразд, я зрозуміла тебе, джигаре, наступного разу обов'язково тебе покличу... Навіть з походу, - не втрималася від шпильки на адресу свого наставника. Але той тонкої гри слів не зрозумів (чи зробив вигляд) і кивнув.

Він почекав, поки оркша спустошить миску.

- Тепер ходімо спати. Ти виснажена.

В'Йон-Арди взяв німі за руку та знову потяг до свого намету. Цього разу він проштовхнув її уперед.

- Лягай, - кивнув на хутра, залишаючись біля виходу.

- А ти? - Д'Ад-Барти насторожила така невідповідність з минулим разом.

Питання підопічної джигара чомусь здивувало. Він спантеличено роздивлявся гостю, а потім наче прокинувся:

- Я вже спав. Скоро світанок, і в мене є справи у таборі.

- А... Я з тією печерою геть у часі загубилася, - безпорадно озирнулася оркша, як він визначає час без годинника.

- Трохи поспиш, і все відновиться.

Орк вийшов, й Д'Ад-Барти впала на хутра.

Геймерка вирішила не виходити з гри. Поки аватар відпочиває на м'якому ліжечку в неї були справи, в яких тіло не приймає участі. Деякий час вона спостерігала за тим, як швидко наповнюється шкала енергії. Ніякого порівняння зі спальним мішком. А потім згадала, що не просто так лишилася у вірті й пірнула у налаштування.

Тільки тепер вона стовідсотково переконалася, що встигла відкликати пета, хоч сумнівів і до того не було. Розглянула кілька варіантів розподілення очок навичок. Але зрештою кинула майже все в атаку та броню. Спеціалізація понад усе! А якщо знадобиться якесь специфічне уміння, невеликий буфер для його розкачки є.

Далі перейшла до вивчення класових особливостей. Знову оглянула дивне коло з кружечками, в середині якого вже була активована лють. Тепер найближчі до центру кружечки були підсвічені. Напевне пропонувалося визначитися з наступним умінням. Та спершу геймерка звернулася до Wiki.

{Берсерк - основний клас, який у бою використовує надможливості фізичного тіла за рахунок люті. Чим більше поранень отримує берсерк тим сильніші стають його атаки: зростає сила та спритність, але знижується супротив та інтелект.

Рівень люті:

1 (0-50) - відкривається основна класова здібність берсерк.

2 (51-150) - +1 навичка 1 рівня

3 (151-380) - +1 навичка 1 рівня та 1 навичка 2 рівня. Навички 1 рівня можна комбінувати між собою

4 (381-700) - +3 навички 1 рівня або 2 навички 2 рівня. Навички відповідного рівня можна комбінувати між собою

5 (701-1500) -  +2 навички 1 рівня та 2 навички 2 рівня. Навички різних рівнів можна комбінувати між собою.

6 (1501-3000) та всі подальші - +1 навичка 1 рівня, 1 навичка 2 рівня та 1 навичка 3 рівня.  Навички різних рівнів можна комбінувати між собою.}

- Доволі заплутано, - пробурмотіла оркша, вивчаючи статтю. - Втім зрозуміло одне, що зараз я можу вибрати лише одну здібність з усієї цієї різноманітності. Шкода, хотілося б принаймні три.

Й Д'Ад-Барти почала вивчати варіанти, що їй пропонувала гра. Вона не зчулася, як шкала енергії повністю відновилася. З роздумів вивів розлючений джигар.

- Скільки ти ще збираєшся байдики бити? - гримнув він. - Чи хочеш вкрити мене позором, як недбалого вчителя?

- Ні! - з переляку оркша підскочила як сполохана кішка й одразу встала на ноги. - Я готова продовжувати навчання.

- Готова вона, - хмикнув орк, хитро усміхаючись. - Це ми зараз перевіримо.

Вони вийшли з куреня й стрімко попрямували на тренувальний майданчик. Тобто прямував лише В'Йон-Арди, а його куца німі зацьковано трусила за ним. Вони мовчки оминули тренера й зайшли на арену, що була відгороджена від решти стану високим парканом. Той паркан був майже таким високим, як частокіл, що огороджував головний табір орків - стартове місто.

- Це щоб випадкові стріли та закляття не вискакували, - відповів на мовчазне питання джигар, прослідкувавши за поглядом своєї скалки в дупі. - Спершу покажи, на що ти здатна.

Д'Ад-Барти слухняно атакувала солом'яну ляльку й за мить розтрощила її на друзки, навіть лють назбиратися не встигла. Але на її місці негайно з'явилася нова, й бій продовжився. Й продовжувався ще кілька хвилин, хоч тепер оркші достатньо було лише одного удару, щоб знищити уявного ворога.

- Достатньо, - наказав учитель. - Я зрозумів. А тепер покажи мені лог того бою.

Він сів на землю по-турецьки та рухом наказав сісти поруч, хоч в цьому не було жодного сенсу. Д'Ад-Барти дістала із загашника своєї пам'яті дані. Вона вже й забула, що тут можна і таке подивитися. Тим часом орк поруч вже похмуро зводив брови, вивчаючи битву. А потім розлючено махнув рукою, закриваючи вікно.

- Я і подумати не міг, що ти настільки дурна. В цьому бою в тебе не було жодного шансу, й аналізувати нічого.

Геймерка здивовано завмерла. НПС збирався аналізувати бій, щоб знайти помилки та пояснити їй. Аналізувати?! "Хоча це могли бути якісь прописані алгоритми, правила ведення бою, маловідомі факти з wiki тощо", - подумавши так, геймерка трохи заспокоїлася та кивнула оркові, що весь цей час чекав хоч якоїсь реакції від неї.

- Я те саме казала вчора, - знизала плечима.

- Безтурботна дитина, - похитав головою джигар.

- Саме так. Я розсудила, що, оскільки я дитина, хоч так, хоч так нічого не втрачаю, - розповіла Д'Ад-Барти хід своїх думок.

- Але ти й не отримала нічого, - не відступав від своєї точки зору наставник. - Кожен бій має нести у собі якийсь сенс. Перемогу або урок. Чому навчила тебе ця поразка? Правильно - нічому. Так ти розуму ніколи не наберешся!

Оркша ображено опустила голову. "Та що ж це коїться? Повчає якийсь НПС", - волала геймерка в її серці. Але те, що вона помітила, коли підняла голову, щоб висловити йому все, докорінно змінило цей намір. Шкала досвіду швидко заповнювалася.