VGAME. Нові боги Сораносекай

Нові друзі

Д'Ад-Барти вийшла з куреня Голови й нарешті поглянула довкола, потягнула носом. Запах зелені та квітів залоскотав ніздрі. Сонце перекотилося в зеніт, тож рослини у невеликому садку, як могли, випаровували навколо себе воду.

Та довго насолоджуватися красою та ароматом квітів часу не було, незважаючи на жару, оркша побігла до тренувального майданчика. Він був ближче ніж школа, та й треба було розжитися якоюсь зброєю. А може ще й обладунок дадуть на дурику, бо окрім пов'язки на грудях та розсипу різнобарвних бус на шиї жодного захисту юна воїтелька не мала.

Дорогою вона вперше побачила гравців. Підлітки дев'ятого та четвертого рівня, лучник та маг. Двоє орків-підлітків також її помітили. Один з них здивовано вигукнув:

- Нічого собі! Це ж які проблеми мають бути в голові у дівчини, щоб вона орком зарегалася, - його супутник криво усміхнувся, а перший продовжив: - Та ще й воїном. Ти знаєш взагалі, що тут деталізація рівноцінна реальності? Свідомість від вигляду крові не втратиш?

Оркша випнула підборіддя вперед, від чого її ікла загрозливо збільшилися, але змовчала. Схоже дискримінація чекає на неї не тільки від НПС. Що в дідька коїться? Вони про рівні права жінок чули взагалі?

Про кров вона звісно не думала, але деталізацію як і больові відчуття можна відкоригувати. А щоб у нутрощах вбитих ворогів не копирсатися, існує автозбір.Байдуже, задиратися з цими недолугими не було жодного бажання. Д'Ад-Барти мовчки пробігла повз неприємних особистостей до тренувального майданчика. Біля входу стояв здоровань, ліниво спираючись на великий ящик. Фактурні м'язи ворушилися під яскраво-зеленою шкірою. Роздивившись його ім'я та характеристики, оркша звернулась до тренера: - Вітаю, шановний Дж-Друм. Я щойно прибула до столиці і нічого не знаю. І бойової майстерності в мене поки що небагато, - на цих словах тренер гмикнув, але Д'Ад-Барти свідомо не звернула на це уваги. - Чи немає у вас якогось завдання, щоб почати...

- Є у мене для тебе завдання.

Увага! Ви отримали завдання "Зміна класу -". Тип завдання: Унікальне. Умови: Змінити основний клас персонажа у грі. Нагорода: невідома.

- Знову? - насупилася оркша. - Мій вибір класу свідомий, і жоден старий пердун не переконає мене відмовитися від нього.

Досягнення "Упертіший за троля"! Ви двічі відмовилися слідувати слушній пораді старших та живете своїм розумом. Нагорода: Відомість -2, Інтелект +2

"Сумнівна нагорода і досягнення сумнівне, але принаймні не доведеться витрачати очок, щоб навчитися читати сувої", -  розмірковувала Д'Ад-Барти, а тренер тим часом в черговий раз зверхньо хмикнув та поліз у ящик, на який спирався. За мить на піску перед ним лежали Шкіряний нагрудник та Іржавий меч.Оркша сіла навпочіпки та люто зиркаючи на Дж-Друма зібрала речі. Дякувати не стала, бо подальша розмова могла завершитися бійкою. Вона не помітила як з відкритими ротами за розмовою спостерігало двійко підлітків, й вони ж побігли за нею геть з міста.Терпіти приниження довше без гарної бійки Д'Ад-Барти не збиралася, а саме це сталося б якби в орковій школі їй сказали, що треба перевчитися на цілительку, тому вона вирішила спершу випустити пар на мобах.

Опинившись за межами стану воїтелька спершу роздивилася довкола. Всюди, де вистачало ока не було жодного дерева або пагорба. Лише висока трава, де-не-де колючі кущі та гострі скелі стирчали із землі як шипи на тілі місцевих рептилій. На самому горизонті гостре око помітило довжелезний караван, що напевне невдовзі добереться до міста. Кочівники.Д'Ад-Барти розгорнула подарунок Голови. Мапа розповсюджувалася не тільки на головний стан, але й на прилеглі території. Дармовий досвід у місті все ще приманював, але з таким ставленням нервів її на те, щоб оббігати всі ті завдання точно не вистачить. Тож лишалося здобувати досвід у бою.

Найочевидніший шлях - винищувати Носатих піті 1 рівня. Ці маленькі пташки схожі на колібрі, окрім гострих дзьобиків мали не менш гострі та довгі пазурі, вони наче москіти снували довкола. Але цей варіант був аж занадто трудомісткий. Щоб влучити по клятій комашці, треба було мати неабияку спритність.

В запалі битви оркша навіть не помітила, що її хтось гукнув. Зрештою, кинувши дурну справу, вона знову розгорнула мапу. Ідеально було б качатися на Мриках 3 рівня, що копошилися у заростях неподалік, але сунути туди самій було небезпечно.

Увага! З'Ай-Руд запрошує вас до своєї команди.

Від несподіванки Д'Ад-Барти ледь не підстрибнула.

- Що це? - вона озирнулася та нарешті помітила двійко орків, що нещодавно насміхалися над нею.

Вигляд зеленошкірі чомусь мали переляканий, але рішучий.

- Я розумію, ти образилася, - зітхнув дев'ятий рівень. - Пробач за те, що я сказав. Давай розвиватися разом. Нам конче потрібен третій - танк - для походу в данж.

- А хіба для підлітків бувають данжі? - здивувалася геймерка. Про те, що воїн не обов'язково танк, промовчала.

- А чому ні? - у відповідь здивувалися орки.

- І справді, чому? - сама себе спитала воїтелька, а потім весело постукала по своїй голові пальцем.

Те, що минулого разу вона не натрапила на щось подібне не означає, що такого не буває.

- Ми знайшли його випадково, - нарешті подав голос маг. - А все завдяки твердій макітрі одного бовдура, - й обоє весело розсміялися.

- Ну то що? Ти з нами? - знову спитали з надією.

- Авжеж! - щиро зраділа Д'Ад-Барти. Невже її поневірянням прийшов кінець?

- Тоді раджу придбати стартовий набір, - одразу перейшов на діловий тон З'Ай-Руд. - З ним зростатимеш майже в три рази швидше. Й-Дум тільки сьогодні зарегався й вже четвертого рівня.

- Ага, диви, ця мантія з набору. Ще й досі підходить, - закивав маг.

- Ам...

Ну от і закінчився радісний період. Геймерка згадала, з ким має справу. Діточки багатіїв, від яких відкупилися новою іграшкою батьки, або грошовиті дорослі, які шукають нових екстремальних відчуттів. Вони готові витрачати шалені гроші задля свого задоволення без будь-яких докорів сумління. І серед таких гравців їй доведеться рости, і таких суперників доведеться перемагати. Адже якщо ти не серед лідерів, то який сенс у грі?

Втім зараз реальність була невблаганна...

- У мене немає грошей на донат.

- Як це? - здивувалися обоє. - Тут ціни нижчі, ніж в Клітинці.

- Є деякі обставини... - промекала оркша. У цю новинку вона грала, але поки що не донатила, тож розцінок не знала. В будь-якому разі дивно було б платити за гру, в якій працюєш за зарплатню.

Нові знайомі спохмурніли та завмерли - перейшли в приват.

- Ми не платитимемо за твій обладунок! - зненацька вигукнув капітан З'Ай-Руд.

Вигляд при цьому обоє мали такий переляканий, наче їм до голів приставили дуло пістолета. Геймерка спершу здивувалася, а потім тверезо розсудила ситуацію. А й справді, схоже на класичну шахрайську схему - дівчина у біді. Вона не образилася, більше того стала поважати нових знайомих, що не стали вихвалятися та сипати дарма грошима у спробі довести усім, що вони круті.

- Я цього і не просила. Просто сказала, що не зможу купити стартовий пакет.

- Лут розподілятимемо відповідно нанесеного урону, - рішуче продовжив капітан.

- Звісно. А як інакше? - розвела руками зеленошкіра.

Така відповідь трохи заспокоїла орків, й вони трохи розслабилися. Нарешті команда попрямувала геноцидити мриків.

Полювання було вдале. Шкала досвіду наповнювалася, торба також. Д'Ад-Барти вже давно замінила свій старезний меч й здобула нові добротні речі. Також вона подружилася зі своїми напарниками. А ще зрозуміла, що має справу не з ігровими, а зі справжніми підлітками. Також очевидним стало те, що З'Ай-Руд і Й-Дум дружили у реалі.

Втім нова інформація аж ніяк не вплинула на ставлення до них геймерки, адже ані вік, ані стосунки значення не мають, коли ти хороший гравець. А нові друзі були саме хорошими гравцями.

В якусь мить командир сіпнувся, прислухаючись до системного повідомлення.

- От чорт, час виходити.

- І мені, - подав голос Й-Дум.

- В тебе коли зазвичай онлайн? - швидко спитав у оркші З'Ай-Руд.

- По-різному, але завтра буду як сьогодні, - так само швидко пролунала відповідь.

- Добре. Тоді до завтра. Ми сподіваємось на тебе.

- В мене ще є час на прокачку, тож завтра ви мене не впізнаєте, - усміхнулася оркам воїтелька.

- Навіть не сумніваюся у цьому, - тепло усміхнувся капітан.

- Я теж так думаю. Ти класна, - вигукнув Й-Дум й за мить став більш насиченого зеленого кольору. - Бувай!

Д'Ад-Барти здивовано кивнула йому у спину.