Сила грошей

Глава 16

- Розкажіть, ви вже знайомі зі своєю партнеркою по шоу - Лізі Саншайн? - ведучий приготувався слухати захоплену одповідь й кивати, але його сподівання не справдилися.

- Бачились одного разу в офісі, під час підготовки документів, - пригадав Мірошниченко їхнє так зване знайомство, коли іноземка шокувала всіх своїм проханням розмовляти з нею виключно українською.

- А що ви знаєте про неї, її діяльність? - продовжував допит медійник.

Льоха напружено спробував пригадати щось з того, що там казала про багатійку Оксана. Тоді він слухав її упівуха. Навіть уявити не міг, що його питатимуть про партнерку. Хіба зазвичай в інтерв'ю розпитують не про того з ким розмовляють?

- Знаю, що вона заможна, - з грудей ведучого вирвався нервовий хмик, й він обережно обернувся на запрошену гостю, яка уважно слухала інтерв'ю, але поки що не розуміла його змісту. - Попереднє знайомство ж неначе заборонене. Чи я щось не так зрозумів?

- Але ж ім'я її вам було відоме. Невже не цікаво було подивитись в інтернеті? - вже відверто допитувався чоловік. Такого розвитку подій він просто не міг уявити.

- По-перше, - просичав крізь зуби Мірошниченко, - в мене геть не було часу через роботу, а по-друге, мабуть, що так - не цікаво.

- Хіба таке можна випускати? - розгублено звернувся ведучий до тих, хто зараз перебував на іншому боці камери. - Це руйнує геть усі мої плани.

- Мені казали, що ви професіонал, Дмитро, - Оксана зробила крок, відділяючись від натовпу. - Який ще план? Це реаліті шоу.

- Але це не типово, коли звичайна людина не цікавиться партнером-зіркою, - пискнув ведучий.

Міллер закотила очі, а потім хижо блиснула очима й додала у голос погрози.

- Ви відмовляєтесь продовжувати? Тоді...

- Ні, стривайте! - не на жарт сполохався чоловік. - Дайте мені секунду.

Продюсерка завмерла на мить й холодно проголосила:

- Ваша секунда скінчилась. Продовжуймо!

Треба віддати медійникові належне, до тями він прийшов надзвичайно швидко й продовжив опитування.

З незручними питаннями було покінчено й розпочалося звичайне інтерв'ю. Далі прийшла черга міс Саншайн. На відміну від Олексія, Елізабет збиралася уважно вивчити біографію свого нового партнера, але не знайшла в інтернеті нічого, окрім забутої сторінки в соціальних мережах. Остання публікація на ній була роки три тому. Саме про це вона й повідомила ведучому, знову розриваючи його шаблони у шмаття.

Зрештою незнайомців представили одне одному. Й тепер Льоха дізнався, що перед ним відома блогерка, ведуча та фітнес модель Лізі Саншайн, яка самотужки заробила свій перший мільйон у двадцять п'ять років. Не заміжня, не має дітей, але мріє усиновити хлопчика.

Нарешті партнери потиснули руки. Мірошниченко не вірив у подібні історії по ТБ й таких жінок, як Лізі, відверто кажучи, зблизька ніколи не бачив. Вона, наче лялечка, ідеальна з білокурої маківки до кінчиків високих підборів. Уособлення чоловічих мрій.

Фігуру блакитноокої красуні Олексієві ще доведеться оцінити, адже сьогодні на ній був найніжніший кашеміровий светр в пастельних тонах, заправлений в широкі джинси, що ледь діставали до кісточок. Елегантні чобітки з коричневої шкіри ховали відкриту частину ноги та піднімали Лізі над натовпом завдяки високим підборам. Шию й груди приховував шаленої довжини шарф, який мало того, що разів п'ять обвивався навколо своєї власниці, ще й звисав ледь не до само підлоги. Незважаючи на свій статус, дівчина видавалася такою простою, чи то навіть рідною, як наче вони знайомі усе життя.

- А тепер ми проведемо жеребкування й оберемо життя, в яке першим поринуть наші учасники. Викидайте камінь-ножиці-папір. Хто виграє, той першим знайомить іншого зі своїм світом. О-отже, почали.

Дмитро махнув рукою між парочкою, наче рефері на рингу, починаючи бій. Й Лізі захоплено затрясла рукою весело повторюючи: "Камін-ноджіці-папір". Льоша розгублено обернувся: хіба послідовність не була запланована заздалегідь? Він вже приготувався цілий тиждень насолоджуватися життям, а тут все може розвернутися геть іншим боком.

Чоловік ледве встиг затиснути руку в кулак, коли лічилка скінчилася, й Лізі голосно розчаровано застогнала - вона викинула ножиці.

- О-отже, Олексій вирішив лишити веселощі наостанок, - захоплено констатував ведучий, хоч звичайно ніхто нічого не вирішував, окрім випадку. - А Лізі доведеться пірнути у життя звичайного українського фельдшера. Принаймні настільки, наскільки нам дозволяє незвичний формат роботи учасника.

- Знято! - гримнув режисер. - Добре, збираймося, хлопці-дівчата. На нас чекає мандрівка.

Секунду назад тихе приміщення наповнилося гомоном двох десятків голосів технічного персоналу, а Дмитро кудись випарувався. Не видно було й продюсерів з режисером. Льоша подивився на свою партнерку, а та привітно усміхнулась у відповідь.

Питати щось в неї не було сенсу, але й сидіти мовчки було якось ніяково. Тож довелося вишкрябати з пам'яті невеликі знання англійської й спитати:

- Летс гоу?

- ОлЕксій, українська, - нагадала білявка. - Кажи українськаї.

- Українською? - ствердний кивок. - Ну, тоді ходімо, - кивнув у бік виходу.

- ОлЕксій, тоді ходімо, - як папуга повторила Саншайн, знову промовляючи його ім'я з дивним наголосом.

- Зви мене Льоша, - чоловік злегка постукав себе по грудях пальцями. - Я - Льоша.

- Льоша, - кивнула партнерка й повторила жест хлопця. - Я - Ліз.

Мірошниченко приречено зітхнув. Й це божевілля у стилі "Ну, постривай!" - вовк-заяць - продовжуватиметься протягом двох тижнів. Раптом він помітив, що трохи осторонь за ними йде дівчина-перекладач. І як він її раніше не помітив?

Тим часом білявка знайшла Міллер у натовпі й швидкими витонченими кроками рушила у її бік, не забуваючи при цьому міцно тримати дорученого їй чоловіка.

- "Оксі", - защебетала Лізі до подружки, - "прошу тебе, візьми нас з собою. У тебе ж в автівці повно місця. Не хочу їхати наодинці з цим хлопцем. Боюся померти з нудьги".

Оксана перевела погляд з обличчя Саншайн на її руки, які притискали плече чоловіка до грудей.

- "Власне, він мав би їхати зі мною..."

- "Оксі! Я ж просила!" - було видно, як важко Ксанці відірвати погляд, але зусилля виявились не марними, й Міллер знову глянула в обличчя подружки.

- "Я не хочу, щоб він здогадався про що ми говоримо. Не вистачало ще образити хлопця".

- "Я тебе зрозуміла. Пробач", - надула губки Лізі. - "То що? Візьмеш нас?"

- Добре, - Міллер кивнула, підсумовуючи бесіду українською, - тільки дитяче крісло приберу. Не думала, щоб доведеться це робити, хоч Влада і лишилась з бабусями. До речі, - звернулась продюсерка до Льоші, - нам не обов'язково поспішати. Все одно потім доведеться чекати поки техніки організують все для зйомок. Тож пропоную обід.

- Добре, - кивнув чоловік й зробив чергову безуспішну спробу вивільнити руку.

- Добре, - папугою повторила Саншайн, тісніше притуляючись до нього.

- Ліз, тут немає камер. А Льоша "свій", - повільно й чітко промовила Оксана, і щоб білявка вже точно її зрозуміла дружньо поплескала по чоловічому плечу.

- Оу, я не знала. Твій...

- Я не про те. Не мій, а просто друг. Розумієш?

Мірошниченко проковтнув клубок. "Просто друг". Авжеж.

Лізі кивнула й сказала: "Так", але про всяк випадок більше хлопця не займала. Вона не мала звички лізти у чужі стосунки, як би не сподобався їй чоловік. Тим паче під час роботи. От завершаться два тижні, тоді можна більш детально розглянути цей варіант. Поки що Мірошниченко її цілком влаштовував: до слави не охочий, симпатичний, мовчазний, судячи з поведінки - відповідальний. Такий чоловік і за дитиною зміг би наглянути поки вона працює, і у люди з ним вийти не соромно. Цікаво лишень який він у ліжку... Але, щоб з'ясувати це, доведеться трохи почекати.

Як і обіцяла, Оксана зняла крісло, тож тепер в її автівці з комфортом розмістилися всі четверо пасажирів. Лізі з тінню-перекладачкою, імені якої Льоша ще й досі не знав, на задньому сидінні, а він з Оксаною попереду.

Ледь помітно полегшено зітхнув, коли опинився поза зоною досяжності білявки. Хоч, відверто кажучи, поруч з Лізі тіло кипіло від її феромонів.

Загальними зусиллями обрати заклад для обіду не змогли. Вибір пав на японський ресторан, повз який проїжджали у запеклій суперечці. Міллер просто не витримала й повернула до першого-ліпшого місця.

Й виявилося, що всі саме цього й хотіли.

Ада, а саме так звали мовчазну дівчину-перекладача, послуги якої зараз були зовсім не потрібні, спробувала була відмовитись, та втрапила до чіпких лапок своєї підопічної, яка зацвірінькала до неї, жаліючись, що Ада - єдина її помічниця у цьому відрядженні й нікому буде робити їй фото для Інстаграму. Й на підтвердження своїх слів попросила зробити кілька знімків.

Ксанка з Льохою тим часом поринули у тепло приміщення ресторану. Їх зустріли та провели до столика, де вони змогли роздягнутися, й сповна насолодитися затишком закладу.

Дерев'яні, штучно зістарені столи й стільці виблискували під товстим шаром прозорого лаку. Підкреслено просте й витончене оздоблення та прикраси радували око. Офіціантка в юката одразу принесла меню.

- Непогано тут, - огледіла приміщення Оксана, затримуючи погляд на барі, що наче й не псував враження але якось не вписувався.

- Хочеш випити? - всміхнувся Мірошниченко, спостерігаючи за напрямком її погляду. - Якщо хочеш, я можу сісти за руль, дорогу пам'ятаю.

- Ні! Звідки ти це взяв? - обурилась Міллер. Він що вважає її алкоголічкою?

- Ну, я думаю, що ти втомилась і хотіла б розслабитись. Я в машині хоч трохи поспав на відміну від тебе. Та ще й трохи подрімати вийшло, коли на мене штукатурку накладали. До речі, так кожного разу будуть робити?

- Ні, це тільки для студійної зйомки, - Льоша кивнув:

- От і добре... То що питимеш?

- Нічого. Я в порядку, - спробувала зобразити бадьору посмішку, але вийшла нещасна.

Нарешті до них доєднались Лізі з Адою. Саншайн, як справдешній папараці, клацала телефоном у різні боки, а щойно опинилась за столиком почала записувати прямий ефір.

Інші жінки не звертали на це жодної уваги, і тільки Мірошниченко не міг припинити витріщатись. Раптом білявка зіскочила зі свого місця та за мить опинились біля сторопілого чоловіка, продовжуючи щось розповідати своїм підписникам, а потім так само підійшла до Аделаїди та, зрештою, до Оксани.

Льоша дивився на широко усміхнену Міллер. Чи не вперше він бачив таку її посмішку.

- Так, - сказала вона у камеру, - але це таємна інформація. Прошу, нікому не розповідайте.

Чоловік відчув себе дивно. Незрозуміло якось у них справи робляться: таємну інформацію видають ті, хто мав би берегти її краще від усіх. Втім хтозна, що вони там насправді розповідали. Цікавість змусила наблизитись до вільної тепер перекладачки та розпитати про те, яку таку таємну інформацію тепер можна розповідати усім.

- Не усім, а тільки підписникам Лізі, - Мірошниченко зневажливо хмикнув: "Скільки там в неї їх? Мільйон?", Ада подивилась на нього як на дитину нетямущу і пояснила: - Рекламна акція в Канаді дещо відрізняється від нашої. Там ще й досі не відоме ім'я та зовнішній вигляд учасника від України. А Ліз сьогодні у своєму прямому ефірі тебе показала...

- Сікреті? Я з тобою. - Саншайн влізла між парочкою. Схоже її ефір вже закінчився.

- Жодних секретів, просто не хотіли заважати, - відсахнулася й сполохано пропищала Ада.