Щелепа Мірошниченка заходила ходором. Він підтягнув дівчину до себе, вона як зачарована не могла ані сказати щось, ані відвести погляду. Оксана перелякано спостерігала за тим як до неї наближується обличчя із палаючими очима. Обличчя яке вона знала до найменшої рисочки після їхнього випадкового поцілунку, за винятком цих очей.
Ще мить й губ торкнулися губи. М'яко, обережно. Льоша досліджував нову довірену йому територію ретельно і лагідно. Та тривало це лише кілька митей, поки шалена жага не заслала йому розум. Він згорнув Оксану у ведмежих обіймах, вичавлюючи з грудей тихий "ох". Він відчайдушно вривався у такий жаданий рот, він пив її дихання як солодкий мед. Й усвідомлення того, що дівчина, забувши себе, йому відповідає, так само жадібно цілує у відповідь, піднім
