Сила грошей

Глава 18

На вулиці стало зовсім темно, коли дивна делегація рушила зі звичайного на вигляд медичного гуртожитку. Складалася вона з парочки у спортивних костюмах, яку переслідував дивак на триколісному скутері. Прохідний двір і до того бачив чимало надзвичайних подій, але те, що розгорнулося в ньому сьогодні, змусило звичних до усього людей з цікавістю виглядати у вікна своїх кімнат. Ті, що більш сміливі, вже розпитали членів знімального майданчику й з невеликою долею пихатості вихвалялися перед друзями та знайомими.

Втім, коли медійники швидко розбіглися по автівках та роз'їхалися у різні боки, інтерес оточуючих також вичерпався. Невдовзі стало зовсім тихо.

Оксана спершу не наважувалася поїхати, залишивши Льошу на одинці з хитрою лисою Лізі, але вдома на неї чекала донька. Й ніякий спір не вартий був того, щоб змушувати дівчинку чекати довше, ніж необхідно.

Влада вже цілком освоїлася в квартирі у баби Христі, але з нетерпінням чекала на повернення до їхньої з мамою квартири, про що негайно повідомила, щойно помітила її на порозі.

- А як же вечеря? - здивувалась бабуся Наталя. - Матуся з дороги, їсти хоче.

- Нам Льоша приготує, - упевнено заявила дівчинка.

Жінки переглянулись.

- Але ж у Льоші свої справи. Він не приїде нам готувати, - присідаючи навпочіпки сказала Оксана.

- Ну добре, - нехотя погодилась Владка. - Повечеряємо тут. А завтра ми разом з ним приготуємо тобі сніданок, мамо.

- Льоша не зможе приїхати зранку, - погане передчуття все сильніше стискало нутрощі.

- А скільки він ще буде зайнятий? Коли він повернеться додому? - на цих словах Ната усміхнулася, але Ксанка цього не помітила, не до того їй було, щоб по боках дивитися.

- Крихітко, в Льоші свій дім, - дуже обережно сказала жінка, побоюючись відгуку, який можуть мати ці слова.

- Хіба він не житиме з нами? - здивувалась мала.

- Ні, того разу ми жили в одній кватирі через необхідність.

- Але мені сподобалось з ним, - уперто надула нижню губку дівчинка.

- Ну, це ж не причина починати жити разом. У Льоші є своє життя, свої справи.

Влада не відповіла. Очі налилися слізьми, але вона не дала їм волі. Уперто склала руки на грудях і відвернулась. Тільки після цього почулися стримувані схлипи.

- Крихітко, ти чого? - Оксана стала на одне коліно, щоб не втратити рівновагу та притисла доньку до себе.

- Я не зна-а-аю! - дівчинка вже не стримувала свого горя, але пояснити своїх почуттів не могла навіть собі.

У хід пішли всі можливі хитрощі: і ласощі, і нові цікаві теми для розмов. Зрештою вгамувати Владу вдалося тільки хвилин за двадцять. Й геть виснажена Міллер, що ледь встигла вхопити щось на кухні, повезла доньку додому. Там швиденько вклала маленьку в ліжко, примостившись поруч, та якось непомітно заснула.

***

Тим часом Лізі не стала надто перейматися методами й почала повномасштабну операцію зі спокушання Мірошниченка. Опинившись на спортивному майданчику, дівчина одразу стала до роботи. Такого еротичного тренування ще не бачив світ. Оператор Саша, що непомітно рушив за учасниками, коли вся знімальна братія розповзлася хто куди, зосередився на жінці, геть забувши про іншу ціль.

Саншайн не зважала на те, що про неї можуть подумати мільйони глядачів і її шанувальників. Лізі не любила програвати, отже тепер, коли ставки зроблені не збиралась відступати, раз-по-раз підставляючи поглядам двох сторопілих чоловіків то одну то іншу свою неймовірно привабливу частину тіла.

Бідний Саньок забував як дихати й одного разу ледь не впустив довірене йому обладнання. Втім операторське єство не дало хиби, й кожний неймовірний кадр було відзнято.

Льоша одразу зрозумів, яке послання передає йому білявка, але сприйняв це лише за бажання розбуркати глядачів. Ну не може така жінка зненацька зажадати його цікавості. Зрозуміло ж, що це лише заради шоу. Поговорити про те він вирішив, коли вони лишаться наодинці в його кімнаті. Не будуть же ті кляті телевізійники знімати їх цілодобово.

Втім план дуже швидко було послано під три чорти, адже чоловік згадав, що його партнерка розмовляє українською на рівні "майже нуль", так само як і він англійською. Тож домовлятися з нею сенсу не було. Майже.

Від уваги Лізі не сховалось те, яке враження вона справила на чоловіків. Втім дещо розчаровувало те, що Льоша так і не зробив жодної спроби наблизитись до неї. Втім це могло бути наслідком шоку від її зіркової довершеності або він не наважується на перший крок, тож варто було спробувати зробити його самій. Жоден чоловік не встоїть проти компліменту щодо його мужності.

- Ті добра форма, - вона акуратно провела пальцем по біцепсу, рельєф якого не міг приховати навіть теплий спортивний костюм.

- Дякую, - чоловік відволікся від вправи, щоб відповісти, й цього було достатньо для білявки - вона повернула його до себе повністю.

- А я добра? - легкий поворот і рука ковзнула по крутому стегну.

- Чудова, - не став заперечувати очевидне чоловік, втім без зайвого захвату.

- Дякую, - Саншайн не збиралася здаватися й до спокусливої пози додала чарівну посмішку. - Як це назівається? - спитала дівчина й виконала присідання з широко розведеними колінами.

Льоша озвучив назву, а його учениця одразу її повторила. А потім почала повторювати вправу й слова одночасно.

- Ти не правильно говориш, - зрештою не втримався українець. - Невже не чуєш звук "и"?

- Він дівно, - трохи сором'язливо зізналася іноземка. - Ті добре, а я дівно кажу.

- Жодного разу не чув щоб ти хоч спробувала. Скажи: "и", ди-ивно.

Білявка не стала сперечатися, слухняно промовила звук, а потім і слово. Виходило й справді кумедно, щось середнє між "і" та "и", але принаймні точно не "і".

- Непогано. Тренуйся. Повторюй, - й він помахав рукою, пропонуючи продовжити спроби.

Лізі повторила ще кілька вивчених слів, де, як вона пам'ятала, був звук "и". В якусь мить Мірошниченко не витримав й весело засміявся.

"Овва, промайнула думка у білявій голові. А хлопчина справжній красунчик, коли не ховає свої зубки". Але зовні зобразила образу й ледь сльозу не пустила.

- Нот фані, - кинула Льоші та відвернулась.

- Ну, пробач. Я не навмисне, - Мірошниченко поклав їй руку на плече, розвертаючи до себе.

Саншайн завмерла, а потім повільно обернулась. Він вчиняв саме так як вона й хотіла, але чомусь це приносило лише роздратування. Не так він мав діяти, не так. А як, вона не знала.

- Іц окей, - вона торкнулася пальців, вони виявились теплими, навіть гарячими.

- Може додому? - запропонував Олексій. - Пізно вже. В тебе руки холодні.

- Додому? Так. Дім. Їсти, - губа чоловіка сіпнулась, він стримував посмішку.

Спроби Лізі правильно вимовляти слова робили її мову тільки кумеднішою, але веселощі дуже швидко пройшли. Тільки зараз Мірошниченко пригадав, що в його холодильнику вже тиждень як повісився останній тарган.

- А от із цим можуть виникнути проблеми...

Всю дорогу назад Льоша намагався пояснити гості, що йому треба збігати у магазин, і він хоче, щоб у цей час вона прийняла душ та відпочила. Зрештою Саншайн, здається зрозуміла, але категорично відмовилась приймати душ за його відсутності й сказала, що піде до магазину разом з ним. Робити нічого, довелося підкоритися та одразу змінити маршрут, щоб не гаяти часу.

У супермаркеті на них чекала запекла боротьба зі звичками одне одного.

- Ні, це занадто дорого... Я не маю стільки грошей... Ти здуріла? Полуниця після нового року дорожча за золото!

Лізі після кожної такої фрази у подиві піднімала брови, але повертала бажаний смаколик на місце. Потім настала черга Саншайн повертати продукти на полиці.

Фраза "Багато жиру" навіть у кумедному виконанні вже не викликала посмішки. Зрештою весь похід завершився на купівлі курячих ніжок та овочевої заморозки. Єдине проти чого не заперечувала фітнес-краля, поступаючись своїми принципами - кілька банок світлого пива. Все ж таки новосілля вартувало відсвяткувати.

Повертались додому у тиші, виснажені суперечками. Й треба ж такому статися, що зустріли всюдисущого Миколу.

Лізі, побачивши мало приємну особистість, зробила крок назад, й чіпляючись за зап'ясток Льоші наче відгородилась від потенційної небезпеки його плечем.

- Нічого собі, Мірошник, ще одна? Чи це?... Слухай, мала, як звільнишся, може й до мене...

- Саничу, не кажи того, про що потім пожалкуєш, - набичився Льоша, невже дурний сусід не помічає оператора за їх спинами?

Втім той сам про себе заявив, оббігши з іншого боку, щоб роздивитися нового персонажа. Чолов'яга, побачивши це, перелякано озирнувся.

- Знову знімають? Ти що? У що ти знову вляпався, Мірошник?

- Моя тобі порада, Саничу. Найближчий тиждень не застуй мені дорогу. Їй, до речі, також. А як влізеш, неприємностей не здихаєшся. Зрозумів?

- Та ну тебе. Потрібні ви мені, - обурено фиркнув Микола та пішов геть якомога швидше.

- Хто це? Крімінал?

- Та ні, - всміхнувся Льоша. - Мій сусід. Він безпечний, просто базікало велике. Я й забув, що ти нічого не розумієш. Сподіваюсь, що це виріжуть, - він глянув на оператора, але той лише знизав плечима - його робота знімати, а що лишати вирішує режисер.

- Я готую, а ти йди у душ, - скомандував Мірошниченко.

Лізі з острахом пригадала довгий коридор. Хоч до душових треба було пройти метри зо три не більше, йти туди одна вона не наважувалась. Тому мотнула головою й якомога серйозніше сказала:

- Я готую, а ти мене береш у душ. Я не хочу одна.

- Цікаве запрошення, але відмовлюсь, - не без здивування подивився на неї чоловік, і щоб вона вже точно зрозуміла, додав: - Ні.

- Будь ласка, - благала Саншайн. - Скері.

- Що воно таке? - Льоха зрозумів, що це не флірт чи забаганка, але що саме турбує гостю навіть уявити не міг.

- Вона боїться, - підказав оператор, що й сам пожалів дівчину.

- Боїшся? - трохи здивовано спитав Мірошниченко.

Звісно житло в нього не палац, але щоб на повному серйозі боятися дійти кілька кроків до душу. Невже Микола її так вразив?

Тим часом білявка кивнула та обхопила руками власні плечі, як наче сильно змерзла, й зобразила найнещасніше обличчя, на яке була здатна.

Робити нічого, провів сердешну до душу, почекав під дверима, поки вона не вийшла, а потім провів назад до кімнати.

Час вже наближувався до дванадцятої, й Мірошниченко тихо радів, що йому завтра не треба на роботу.

Ситуація, в якій він опинився зараз з іноземкою, нагадувала ту, коли вони тільки починали жити з Олею разом. Він так само проводжав її до душу й назад. Колишня так само контролювала його покупки в магазині. Втім їй відмовляти, посилаючись на дорогезну не виходило. Дівчина в ту ж мить розпочинала канючити про те, що він її не кохає. А ще Оля частувала його своїми стравами. Втім кухаркою вона була такою собі, тож занадто приємних моментів щодо цього боку їхніх стосунків хлопець не пам'ятав. Насолоджуватись їжею дівчина завжди кликала його до якогось кафе, звісно за його рахунок.

З цими роздумами Мірошниченко вийшов з душу й почимчикував до кімнати, але з кожною наступною миттю крок його прискорювався, з кімнати лунав неймовірний аромат.