Сила грошей

Глава 17

- А може нарешті зробимо замовлення? - звівши брівку поцікавилась Міллер. - Я, звісно, казала, що у нас є час, але ж не цілий день.

Усі негайно прислухалися до поради продюсерки та поринули у вивчення меню. Трохи менше як за годину четвірка рушила в путь.

Льошка навіть уявити не міг, що колись так запросто буде їздити туди й назад до Києва. Раніше така мандрівка видавалась надзвичайно довгою та клопіткою, а тепер він незчувся як опинився неподалік від свого гуртожитку.

Саншайн на задньому сидінні нарешті полишила нещасну перекладачку, яка до того по кілька разів називала різні частини тіла й обличчя, а також те, що встигало вхопити око білявки за вікном.

- Приготуйтесь, - мовила до пасажирів Міллер, - шоу починається.

Мірошниченко напружився. Як до такого взагалі можна приготуватись?

З обох сторін автівки на них вже чекали оператори, щоб не пропустити жодного моменту їхньої появи.

- В чорта я погодився на цю дурню? - рикнув чоловік, борючись із бажанням назавжди замкнутися в цій автівці та сховатися за тонованим склом від всюдисущих камер.

- Все буде добре, - на руку, що несвідомо стиснулась у кулак, несподівано опустились тоненькі пальці. - Тут немає нічого особливого. Ти звикнеш.

Льоша перевів погляд на Оксану. Волошкові очі випромінювали ласку. Його дівчинка переживає за нього. Хлопець не втримався від усмішки.

- У яку ж халепу ти мене втягнула, люба. Тільки заради тебе. Це все тільки заради тебе.

Він на мить стиснув тонкі пальчики вільною рукою та рішуче вийшов з машини, сподіваючись, що дівчина правильно зрозуміє сказане.

Тільки опинившись зовні, Олексій помітив, що крім нього з автівки більше ніхто не вийшов. Завагавшись на мить, він відчинив задні дверцята й натрапив на усміхнену Лізі. Вона простягла до нього руку, тож довелось відігравати роль до кінця і подати руку у відповідь.

- Дякую, - ласкаво мовила до свого помічника.

- Бачу навчання просувається дуже швидко, - хтозна звідки намалювався Дмитро. - Давайте тепер облаштовуватись на новому місці. Надіньте, будь ласка ці мікрофони. Вимикач ось тут. У контракті про це сказано, але нагадую: не бажано знімати та вимикати їх, щоб ми завжди мали гарний звук. Хіба що у ванній та під час сну.

- Добре, - беручи дрібничку до рук, погодилась Лізі й одразу ж заходилась чіпляти мікрофон на Олексія.

З усього сказаного стовідсотково вона зрозуміла лише слово "контракт", ведучий розмовляв занадто швидко. Але як користуватись мікрофоном та що про нього було написано у контракті вона знала дуже добре, тож діяла без жодних сумнівів.

- Кажі про свій будінок, - попросила напарника, коли з технічними питаннями було завершено.

Олексій спершу розгубився. Що можна розповісти про ту буду? Але трохи поміркувавши почав із початку: житло не його, виділили на роботі. Розповідав не надто захоплюючись подробицями, але й нічого не приховував. Зрештою байдуже, що він розповість, адже іноземка його не зрозуміє. Хлопець зовсім забув про оператора та кагалу іншого персоналу, Саншайн повністю заволоділа його увагою. І навіть примудрялась вставляти заохочувальні слова у потрібних місцях.

Так вони дісталися до самих дверей кімнати.

- Нічого не лякайся, - всміхнувся Льоха білявці, як колись Ларикові, коли той вперше завітав до нього в гості.

Насправді тоді він пишався тим, як йому вдалося малими витратами облаштувати своє житло. Втім, зараз це було зовсім не так, бо йому належало впустити до своєї кімнати не тільки іноземну багатійку, а й чи не весь світ. Адже цю передачу невдовзі зможе подивитись будь-хто.

Одразу пригадались обірвані шпалери біля входу, які він весь час забував підклеїти, а коли стрімголов прибирався перед від'їздом навіть не впали йому в око. Й батарея, яку він абияк заліпив ще під час Ольчиної втечі. Й старезна шафа-купе, що була розвернута до гостей не найпривабливішою зі своїх сторін. Зрештою, більше там дивитись нема на що. Єдина пристойна річ - великий розкладний диван, що прийшов на заміну старому скриплячому ліжку з появою все тієї ж Ольги. А також тумбочка у кутку, яку дівчина декорувала у пориві творчого натхнення.

- Все буде добре, - Саншайн повторила фразу Оксани, й Льоха зрозумів, що він мабуть задовго збирається з думками.

Він відчинив двері й пропустив уперед... оператора, а вже потім партнерку. Хлопець, що наче був створений для того, щоб пролізти у будь-яку шпарину, вправно маневрував між щільно напханих меблів у передпокої. Він знімав реакцію Лізі навіть не обертаючись, так наче мав зайву пару очей на спині. Він чекав, що вловить здивування чи то навіть відразу на її обличчі, але білявка знову всіх здивувала.

- "Ця кімната за розмірами майже така сама, як та, в якій ми з мамою жили, коли мені було дев'ять", - захоплено сплеснула руками дівчина. - "Я думала, що більше ніде в світі не буває таких маленьких приміщень".

Перекладачка повторила сказане для всіх українською.

- Радий, що догодив, - Олексій не знав, що ще сказати на такий чи то комплімент, чи то знущання.

- "Ми з мамою спали на одному ліжку", - продовжила поринати у спогади гостя.

- У мене є матрац для таких випадків.

Але Лізі його не слухала, продовжуючи заповзято освоювати нову територію.

До кімнати разом із перекладачкою непомітно прослизнула й Ксанка. Раніше вона б ніколи не попхалась на знімальний майданчик, але їй дуже кортіло задовольнити свою цікавість, адже вереск Саншайн було чутно мабуть аж на вулиці. Дівчина оглянула приміщення, втягнула носом повітря чи то зітхаючи, чи то вбираючи запах. І чомусь одразу зрозуміла, що облаштоване це приміщення зовсім не самим чоловіком. В грудях сперло дух, й довелося знову приглушено зітхнути. Чи зустрінеться вона колись з дівчиною Льоші? Адже поки що він чесно виконує контракт, не афішуючи жодних романтичних стосунків з будь-ким.

Тим часом учасники перейшли до розселення. Лізі передали її валізу, й перше, що вона запитала після цього:

- Де твій спорт?

- Що ти маєш на увазі? - Мірошниченко знизав плечима.

- Де ті робіть ексесайз?

- Тут, - вказав він на підлогу, а потім махнув убік дверей, - або на вулиці. Слухай, може все ж таки з перекладачем? Я не знаю, чи вистачить мені терпіння, щоб так спілкуватися?

- Добре, - легко погодилась білявка, але не встиг Льоша зрадіти, як вона продовжила: - Ідем на вуліці.

Чоловік покосився на камеру. Ох, якби не було тут цього настирливого ока, він би їй розповів. Раніше Олексій думав, що вона просто прикидається легковажною. Насправді ж їй глибоко начхати на всіх, окрім себе. Втім робити все одно було нічого, а штовхатися у тісному приміщенні швидко набридає.

Він мовчки вийшов з кімнати. Нехай перевдягається. Невдовзі за ним вийшов оператор, а потім й Ада - Оксана попросила її вийти.

- Навіщо ти це робиш? - спитала продюсерка, щойно вони лишились на самоті.

Саншайн натиснула на кнопочку свого мікрофона, вимикаючи його, та усміхнулась. Прямого значення слів вона не знала, але зрозуміла питання лише за інтонацією та розведеним у сторони рукам.

- "Загострюю ситуацію. Глядачі це полюбляють. Хіба ні?"

- "Тебе ненавидітимуть", - похитала головою продюсерка.

Зазвичай вона уникала робити скандальний контент. В житті і так чимало конфліктів, краще зосередитися на чомусь позитивному. Так вона вважала. Але білявка була іншої думки. Її стратегія керування аудиторією була дещо іншою: спочатку вона загострювала страхи, а потім знаходила чарівне вирішення проблеми.

- "Спершу так. Але потім, коли його нарешті прорве, й ми гарненько посваримось, все налагодиться. Й хтозна, може я ще відіб'ю його в тебе", - й Саншайн задерикувато підморгнула.

- "Ти... ти про що?" - здивовано звела брови Ксанка.

- "Хочеш сказати, що не маєш жодних претензій на цього хлопця?" - хитро примружилась Ліз.

- "Звісно, що ні. І взагалі - в нього вже є дівчина".

- "Он воно як? Це добре, в незнайомки його відбити буде легше для моєї совісті..." - Саншайн на хвильку замислилась. - "Й звісно, що ти, цнотлива Оксі, не знаєш, який цей українець у ліжку", - чи то питала, чи то стверджувала білявка.

Від обурення Оксана навіть слова мовити не змогла. Звісно, вона знала про це своє прізвисько, але щоб їй так прямо в очі сказали таке.

- "Заб'ємось?" - хижо блиснула очима, що з волошкових враз стали грозовими.

- "Невже знаєш?" - зобразила здивування безстрашна блогерка.

- "Поки що ні, але обов'язково це з'ясую",  - Ксанка і сама повірила в свою обіцянку.

- "Овва", - вирячилась в широкій усмішці Ліз. - "То Оксі виявляється азартна дівчинка. Звісно, я підтримую. А що за ставки?"

На цих словах Міллер трохи заклякла. Що такого побажати від нахабної білявки та що вона може побажати у відповідь? Але слова "мені від тебе нічого не потрібно" Саншайн може сприйняти як слабкість, відступ. Спір без ставок - дитяча забавка.

- "П'ять тисяч", - кинула перше, що спало на думку.

- "Не високо ти Льошу цінуєш", - усміхнувшись, Лізі підняла підборіддя та піднесла до нього вказівний пальчик. - "Підвищую до п'ятдесяти, щоб було цікавіше".

- "Підтримую", - пролунала миттєва відповідь.

Жінки не стали тиснути руки, як належить у такій ситуації, а просто розійшлися у різні боки. Саншайн до своєї валізи, а Міллер геть з кімнати.

Тільки опинившись в коридорі, усвідомила, що вона щойно зробила - зголосилася спокусити Мірошниченка. Очі самі віднайшли предмет спору, а потім не знали куди дітись, коли Ксанка зрозуміла, що чоловік дивиться у відповідь.

Той не здогадуючись про те, що відбулося в кімнаті, підійшов і поцікавився:

- Довго ще?

Міллер звела на нього перелякані очі. Про те, як спокушати чоловіків вона мала досить розпливчасте уявлення. Звісно, що дівчина іноді фліртувала на вечірках, але на цьому все. Ані зовнішності спокусниці, ані легкої вдачі в неї, на її думку, не було. Мозок гарячкувато намагався відновити у пам'яті часи, коли вона тільки почала зустрічатись із Серпоном, але виявилось, що в їхніх стосунках завжди перший крок робив чоловік. Вона лише дозволяла йому бути поруч. Можливо, він був правий, й вона сама винна в тому, що почуття згасли.

"Ні-ні, зараз зовсім не час про це думати. Лізі вже почала наступати, а я пасу задніх. Ну ж бо, Міллер, зроби щось. Дай йому зрозуміти, що він тобі..." Страшне розуміння забрало всі фарби з обличчя.

- Щось сталося? Ви посварились? Чи тобі зле? - Льоха, що до того мовчки спостерігав за зміною емоцій на Ксанчиному обличчі, захвилювався.

- Я... - сухість скувала горло.

Раптом з кімнати випурхнула білявка:

- Я все. Іді. Швідко, - скомандувала, запихаючи Мірошниченка до його кімнати й не забуваючи хижо посміхатися до своєї суперниці.