Туттамін тихенько визирнула з-за кущів. Козел... Тобто ціле козлине стадо. Вона закотила очі та опустилась у схованку. Це було очікувано, але не спитати не могла.
- Козел? - в голосі була така кількість сарказму, що ельф, здавалось, образився.
- Не козел, а Дикий П'ятирогий Зерз. Тут від тридцять четвертого до тридцять шостого бігають. Йти далі не раджу, там рівні вищі, але стадо щільніше стає, важко буде відбитися, якщо всі разом з'агряться, - бачачи, що П'ятирогий аж нітрохи не вразив подругу, він продовжив: - Зерзи бувають й домашні. Хіба в твоїх краях ти таких не бачила? На них гноми їздять.
- Так, це аргумент... - сказала гноміха таким тоном, що Савелій зрозумів - ніякий то не аргумент. - Але я не бачила, бо трохи екстерном пробігла дворфськими землями. Крім того, коли я говорила,
