Вероніка розставляла маленькі чобітки на полиці в магазині дитячого одягу та взуття, коли в кишені відчайдушно завібрував телефон. Тихенько прослизнувши поміж стендів та не втрапивши в око жодному покупцеві, щоб її ненароком щось не спитали, дівчина вийшла через службове приміщення до чорного входу. Потім дістала телефон, який до того часу стрибати вже перестав, та передзвонила.
- Вітаю, дорогенька! Ви ще пам'ятаєте свою стару нудну викладачку? - озвалася пані Рубінштейн після першого гудка.
- Фаїно Грішевно, не кажіть дурниць. Я ніколи Вас не забуду. Тим паче, що з часу нашої останньої зустрічі пройшло трохи більше трьох тижнів.
- Це майже місяць, а місяць - це цілий цикл. Не мені Вам розказувати про жінок та цикли. Як ся маєте? Відпочили? Готові до нових звершень? Роботу не шукаєте?
