Все життя як на долоні

III.Народження нової сім’ї

                               Кохання на все життя!

Особливе місце у моєму житті посідає моя улюблена дружина, мати моїх двох діток Борисенко Марина Володимирівна. В Україні таких не було, тому я привіз її з Росії, з Уралу. Народилася Мариночка 13 січня 1968 року у м. Свердловську в сім’ї робітника. Батько Шеверін Володимир Андрійович працював на Уралмашзаводі- слюсарем, а мати - Галина Василівна, працювала кранівщицею  на заводі. Мариночка залюбки ходила до дитячого садочку, де чекали її гарні вихователі. Дівчинка любила лазити по заборах та дружити з хлопцями.

  В 1975 році пішла до першого класу 113 середньої школи м. Свердловська. Перша вчителька, Катерина Семенівна, вчила Марину читати та охайно писати. Не вдалося сімейне життя у Марининої мами з татом і вони переїжджають до м. Камишлова, а потім до військового містечка Елані, де вона продовжила ходити до першого класу. В 1985 році закінчила Порошинську середню школу. Мама Марини виходить заміж за хорошого чоловіка Васькіна Івана Васильовича , який став Марині, як рідний батько. Марина любила математику у школі і в 1985 році вступає до Свердловського державного педагогічного інституту на факультет математики і інформатики. Кращою подругою по кімнаті була Оленка з м. Камишлова, з якою і зараз підтримують дружні стосунки. На 5 курсі Мариночка виходить за мене заміж, закінчує 5-й курс і в 1990 році отримує диплом спеціаліста і по розподілу їде до чоловіка в м. Павлоград в Україну працювати в середній школі № 9 вчителем математики, де на той час я працював вчителем початкових класів. В молодій сім’ї два вчителя, одні проблеми та турботи. Марина Володимирівна здійснила два випуски одиннадцятикласників і дев’ятикласників. Улюблений 11-Ж клас,котрим зараз по22 роки завжди приходять до нашого дому і вітають нас зі святами. Вони завжди поруч з нами не тільки в радісні хвилини, але підтримують і в горі. Обікрали нашу квартиру, померла моя матуся і вони прийшли на допомогу. Окремі слова подяки таким випускникам: Скиба Андрій ( працює на шахті), Кізенко Стас ( працює юристом у міськвиконкомі), Рязанову Дмитру ( працює в будівельній фірмі) та всім іншим нашим випускникам. Мариночка пропрацювала в 9 школі уже 21 рік, один тільки запис у трудовій книжці : вчитель математики СШ №9. Має вищу категорію та велику пошану серед учнів та педагогічного колективу школи.

Народження доньки Оленки

     І ось велике щастя-народжується 18 грудня 1990 року наша донечка Оленочка. Тяжкими були роди, але ми все зробили, щоб наша донечка раділа кожному прожитому дню. На той час знімали помешкання в районі Підварок, а потім переїхали на селище Хімзавод в свою однокімнатну квартиру по вул. Садовніченко д.4, кв. 5. Скільки клопотів та радощів приносила нам маленька Оленка. Вчасно покупати донечку в трав’яній водичці, випрати підгузники, попрасувати їх, погуляти на свіжому повітрі, погодувати. Одного разу на прогулянці познайомились з прекрасною сім’єю з нашого дому Зазимками, котрі теж гуляли зі своєю маленькою донечкою Даринкою ( вона була на один місяць старша за нашу Оленку). Так і повелась наша дружба. Кожного дня разом гуляли, разом вечеряли, разом допомагали один одному. Потім разом пішли до дитячого садочка № 47, потім разом в школу №9. Виросли дівчатка, як рідні сестри. І зараз у кожної своя дорога, бо Дарина навчається у Кіровограді у педагогічному університеті на викладача англійської мови, а Оленка наша поступила за підсумками зовнішнього незалежного оцінювання в 2008 році до академії митної служби України у м. Дніпропетровську. Зараз вже навчається на 4 курсі. Курсантці Олені навчатися подобається, бо вона, як і батько дуже активна студентка. Організувала аеробічний клуб і успішно скрізь виступають, приймала участь у загально-академічному конкурсі « Міс АМСУ 2010», де посіла почесне звання « II Віце-Міс АМСУ 2010», та « Міс глядацьких симпатій». У Олени багато вірних друзів. Її мета - закінчити митну академію , успішно працевлаштуватися на роботу та зустріти коханого чоловіка.

                               Народження синочка Владислава

Другою щасливою миттю життєвого шляху було народження сина Владислава 30 грудня 1995 року. Нянька Оленка у нас є, тому доглядати за братиком і допомагати матусі було кому. Владислав ходив до дитячого садочка №7, постійно виступав та розповідав вірші.  У 2001 році пішов до першого класу середньої школи №9 з розвиваючим навчанням. І першим вчителем у Владислава був я: Борисенко Юрій Васильович. Син-сином, а навчання – навчанням. До Владислава відносився дуже суворо і прискіпливо, щоб інші учні не сказали, що це вчительський син. Владислав вчився на відмінно, розумова пам’ять у нього чудова і логічне мислення на достатньому рівні. Багато проводив я, як перший учитель виховних свят з класом, щоб здружити учнівський колектив та батьків. Всі 4 роки навчання в початковій школі замість уроків фізичного виховання їздили до плавального басейну « Дельфін», де чудовий тренер Дащенко Юрій Кузьмич проводив уроки з плавання. Діти загартовувались, їздили на змагання з плавання, та отримували нагороди. Це не забудеться ніколи, коли перший вчитель кожного учня у басейні ( душовій)  мив, одягав, сушив волосся учням, завжди знаходив чиїсь втрачені речі. А після того, як діти наплавалися , то радісні і голодні в автобусі з’їдали всі тормозки, котрі батьки готовили кожній дитині. Пам’ятаємо, як Шиман Ярослав завжди ділився своїм тормозком і навіть інколи і самому не вистачало. Потім пішли до 5 класу, де класним керівником і зараз є Триленко Ірина Володимирівна, вчитель російської мови і літератури. Те загартування, яке отримали діти ще в початковій ланці, допомагає кожному учневі зараз гарно вчитися та поважати своїх однокласників. У Владислава улюблене заняття після уроків - це гра у футбол. Він ходить до спортивної футбольної секції « Космос», де з задоволенням проводить свій вільний час. Владислав їздить з командою на збори по футболу, приймає активну участь у змаганнях з іншими футбольними командами. Багато перемог на рахунку їхньої команди завдяки талановитому тренеру Володимиру Івановичу. Улітку наш син збирає дворову команду з футболу і проводить товариські турніри. Владислав добрий, чемний, дружелюбний товариш. У нього багато вірних друзів. Своєю дружбою він завжди дорожить..