Ловець ЧАР

Інтермедія І

- Я знайшов її, - не без гордості в голосі заявив Джек зображенню свого вожака в телефоні.

- Уже? - звів брови альфа, наче пройшов не тиждень, а всього лише кілька годин з того моменту, як він поїхав.

- Місто маленьке, - знизав плечима бета й опустив погляд. - Власне, можна сказати, вона сама нас знайшла. Як я і казав - сильному перевертню важко загубитися серед звичайного люду. Щоправда виникли непередбачувані обставини: Льюїс загинув, а Кирило, як йому здається, зустрів свою пару. Але та пара зникла.

- Її необхідно знайти, - враз став серйозним Володимир. Про загиблого він не питав - про мертвих не згадують, а от проблема члена зграї - проблема зграї.

- Згоден, але ми не знаємо як, - роздратовано сіпнулось око в Джека. - З рідних та друзів ніхто не в курсі, куди вона запропала, а твоя істинна взагалі впевнена, що ми її викрали.

- Ти вже так її називаєш? - альфа всміхнувся, але очі лишались серйозними. - Не треба занадто завзятих сподівань. Можливо, що ти все ж таки помилився.

- Вона ідеальна... - спалахнув бета, але натрапивши на зосереджений погляд свого вожака, знову відвів очі, - тобто ідеально підходить на роль дружини альфи. Сильна, вродлива. В неї навіть волосся вогняне, як в найсильніших з вовків.

- Справді? - схоже Володимир повірив впевненості своєї правої руки, бо дуже хотів у неї вірити. - Завтра на ранок в мене призначена зустріч, тож прилетіти зможу тільки надвечір. Організуй, будь ласка, все для нашої зустрічі.

- Я зроблю все як найкраще, - кивнув Джек й альфа відключився.

Джек оглянув кімнату, потім підійшов до вікна. Це місце подобалось йому значно більше, ніж затрапезний готель у центрі міста. Маєток був вже достатньо облаштований для приймання альфи, тож і його парі тут має бути зручно.