Вперше

Спалах! Яскравий спалах фотоапарата, що супроводжувався характерним механічним звуком затвора, на мить заповнив собою вагон трамвая та вирвав Кіру з бентежних думок. У ділянці шлунка щось стиснулося, коли дівчина усвідомила, що трапилося. Тепер більшість пасажирів, включно з ним, дивились на неї. Хоча лише мить тому все було зовсім інакше... Він стояв біля центральних дверей, і Кіра не могла відвести погляду, жадібно вбираючи кожну деталь його зовнішності. Пряме каштанове волосся недбало спадало на лоб, обрамляючи обличчя з виразними вилицями та чуттєвими губами. Його карі очі, глибокі та магнетичні, приховували в собі цілий всесвіт, що вабив дівчину до себе. Біла футболка, змочена дощем, щільно облягала його торс, підкреслюючи рельєфні м'язи. Їхня чіткість була настільки виразною, що у Кіри мимоволі виникла асоціація з бабусиною дошкою для ручного прання, на якій так само чітко проступали вигини. У ту мить дівчина найбільше хотіла провести по них рукою і відчути пружність та тепло тіла незнайомця на дотик. Проте справа була не лише у зовнішності нового пасажира, хоча вона безсумнівно зачаровувала. Було щось інше, щось невловиме, що неможливо описати словами. Кіра бачила чимало привабливих хлопців, та всі вони проходили повз неї, не залишаючи жодного сліду в її свідомості. Але цього разу все складалося інакше. Невідоме до цього дня відчуття виникло в ту ж мить, коли погляд дівчини зупинився на Ньому. Наче відбиток на передпліччі від щеплення — зроблене лише раз, але залишилося на все життя. Це виходило за межі зрозумілого, щось майже містичне, потяг, який вона не могла ігнорувати. Дівчина з рожевими пасмами та несвоєчасними рожевими мріями, про які боялася зізнатися навіть собі, потягнулася до камери. Вона хотіла зафіксувати його образ, ніби це могло зробити незнайомця частиною її життя. Швидко налаштувала об'єктив, і від нетерпіння дихання стало глибшим. Очі сфокусувалися, але щось було не так... Красень виглядав інакше: став настороженим, нервово озирався. Через об’єктив Кіра побачила, як його рука сунулася та майже витягла гаманець із сумки жінки, що стояла поруч. Дівчина не повірила своїм очам. Від несподіванки пальці рефлекторно натиснули на затвор — і яскравий спалах вирвав її з цього трансу. Незнайомець різко обернувся, і темрява його погляду вперше зустрілася з блакитною безоднею дівчини. Він зрозумів, що я все бачила, — сказала собі Кіра. Та погляд злочинця залишився впевненим, а дії — чіткими та контрольованими. Користуючись тим, що увага інших пасажирів була прикута до незграбної фотографині, злодій ледь помітним рухом повернув гаманець на місце, після чого провів пальцем по губах, наказуючи дівчині мовчати. Кіра відчула, як всередині неї піднялася хвиля обурення. Дівчина ненавиділа, коли їй наказували, що робити. Хай би ким він був, вона зможе за себе постояти! Тим паче, що переживати слід йому! Це не Кіра тільки що лазила до чужої сумки. Губи обуреної дівчини підібгалися у тонку лінію, а погляд, який ще мить тому був сповнений подиву, став гострим і рішучим. Вона трохи нахилила голову вперед, ніби готуючись до оборони. Несподівано в куточках губ незнайомця з'явилася ледь вловима півусмішка. В ній відчувалося щось насмішкувате, мовби він грався у свою, тільки йому зрозумілу, гру. Погляд, до цього моменту пронизливо холодний, змінився: став примруженим, особливо уважним, допитливим. Злодій прискіпливо оглянув дівчину з ніг до голови, від чого її тілом розбіглися мурахи. А на обличчі хлопця з’явився, як здалось Кірі, новий відтінок — грайливість. Ніби він отримав задоволення від її реакції й тепер замислив спровокувати ще більше. Тим часом у голові Кіри панував цілковитий хаос. Вона одночасно прагнула втекти від цієї ситуації й стерти з пам’яті потенційно небезпечного незнайомця, але боялася, що це їй все-таки вдасться. Думка про те, що вона більше ніколи його не побачить, викликала у дівчини незрозумілу, майже болісну тривогу, яка відгукнулася в кожному куточку свідомості. Вона відчувала дивний, незрозумілий потяг до хлопця, якого бачила вперше в житті, до того ж злочинця, і нічого не могла з цим вдіяти. Дівчина водночас розуміла, свідком чого вона стала, і не могла повірити, що це правда. Може, це було парі́ з друзями, щоб перевірити свої нерви? Або соціальний експеримент? Чи може він тренувався для якоїсь ролі або вистави? – Кіра судомно намагалася придумати пояснення побаченому. Вона хапалася за будь-які абсурдні думки, аби лише не визнавати просту й очевидну правду. На щастя, в цю мить хлопець ще раз приклав палець до губ. Його грайлива усмішка зникла, а погляд став серйозним і, здавалося, пронизував Кіру наскрізь. Цей жест остаточно вивів її з себе. Від нервової напруги дівчина більше не могла залишатися на місці. Порятунком стала чергова зупинка. Вона рішуче викинула сумніви з голови, стрімко підскочила з місця та кинулася до дверей, бажаючи втекти від самої себе, від сумнівів і почуттів, які роздирали протиріччями її розум навпіл. Вже перед самими задніми дверима вона раптом спинилася. Різко повернула голову вбік та зустріла його погляд. Кіра не знала, що саме керувало нею в ту мить. Зазвичай вона була дуже розсудливою, але зараз всередині палахкотіло полум’я — злість, збудження, цікавість, почуття справедливості та Бог зна що ще, що утворило диявольську суміш. І ось вона не втрималася. Різким рухом дівчина продемонструвала рукою жест, який мав красномовно пояснити злочинцю, що саме вона про нього думає, після чого, не обертаючись, вискочила з трамвая…