Поганий хлопець

Сторінка 10.

Маша

Вихідні в Макса пройшли чудово. Між нами було все і розуміння і жарти,і неймовірне бажання. Таке тільки в романах і в фільмах. Я віддала йому всю себе. Мій друг Вова вже сміявся з мене що мені і їсти не треба,тільки дай десь позажиматися з Максом . Вова підгодовував мене яблуками і радив не йти так у ці стосунки з головою. Та я нічого не слухала. Мені було дуже добре,а все інше не важливо. Я закохалася в цього поганого хлопця. Зі мною він хороший, найкращий мій.

Новий рік був чудовим. Новорічна ніч це було щось нереальне. Ми навіть забували про захист,таким сильним було бажання.

Я їхала до батьків через пару днів після нового року з приємним передчуттям. Вдома так тепло і добре,як же я скучила. Також зустрілася з своїми старими друзями дитинства,така ностальгія. Ще як би тут був Макс було би чудово. Всім цим я ділилася з ним і бачила як він радів за мене. Вже перед від'їздом в Київ розмова з Максом видалася дивною,що могло статися? А коли він сказав що по приїзду нам треба поговорити то я взагалі поникла. Ну нічого,можливо на роботі якісь проблеми,не буду себе накручувати.

З потяга мене зустрів Макс. Поцілував мене якось сухо і взагалі був сумним. Нічого не розумію. Ми заїхали в кафе і розмова почалася:

- Макс з тобою все гаразд? Щось сталося?

- не все гаразд.

- Розповідай?

- нам треба розстатися

Мені хочеться розплакатися,та ще більше хочеться почути причину

- яка причина?

- я тобі не підходжу,ти заслуговуєш на кращого хлопця,вибач...

- вибач??? Тобто ти краще знаєш хто мені підходить?

- Маш....ти найкраще що зі мною сталося в цьому житті. Але я мушу тебе відпустити. І щоб нам було легше я переводжу ся на заочку і їду в іншу країну. Пробач...

- я зрозуміла,так справді буде краще(сказала я спокійно а всередині в мене все померло)

Встаю і йду на вихід

- я тебе підвезу

- справлюся сама, Прощавай!

Зловила таксі,їхала і плакала. Нічого я так і не зрозуміла чому саме так сталося. Зрозуміло одне він мене не кохає і тому шукає всякі причини. Вдома я скрутилася в калачик і просто ридала. Нічого не хотілося,тільки плакати. На третій день своїх страждань дівчата стягнули мене з ліжка і нагодували а потім змусили погуляти. Добре що вони в мене є. А всі хлопці як я і казала-козли. І досить через них страждати. Ніхто не помер,я маю бути сильна і забути Макса.