Глава 33
- Най буде воля Твоя, як на небі, так і на землі, і хліб наш дай нам на день, і прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо своїх боржників, - шепіт линув, ідучи не з горла, а від самого серця. Це все, що вона могла зараз робити для Адама. Молитись. Так сказав лікар, на ім’я чи то Лаврентій, чи то Інокентій, точно Ольга не запам’ятала, бо коли він запросив Борковських до спальні пораненого, вся увага Ольги була прикута до Ліпинського. Він був білим, як крейдяна стіна, здавалось в його тілі не залишилось і краплі крові. І було не зрозуміло чи він дихає взагалі. Лікар запевнив, що дихає. З нього витягли кулю, зашили і перев’язали рану. Але крові шляхтич втратив дуже багато. - Рани легень небезпечні крововиливами в середину тіла, - пояснив лікар. – Тоді кров забиває легеню і хворому бракне пов
- Writer
