Глава 30
За кілька кроків щось сильне і велике розвернуло Ольгу навколо своєї осі, і притисло до мякого оксамиту. В ніс ударив терпкий Адамовий парфум, і дівчина відчула, що її ноги підкошуються від раптової слабкості, викликаної такою жаданою близькістю. Біль в грудях посилився, і мимоволі сльози потекли сильніше. Дівчина слабими пальцями вхопилась за обшлаги жупана, і не сміла відступити від Адама, який стискав її в обіймах.
Вона ловила стук його серця, гулкий, як бойові литаври. Всотувала в себе рідний запах, різко відчуваючи – що це в останнє в житті. І твердила собі, що не має права здаватись своїй жіночі слабкості. Нехай тіло не слухається. Нехай зраджує її. Але її розум і воля не дадуть їй упасти так низько, щоб знов повірити ЛІпинському. Якби він зараз сказав, що любить її, можли
