Глава 27
На другій пляшці яблучного кальвадосу Адам ЛІпинський вирішив, що найкраще буде наздогнати наречену, і з’ясувати що сталось. Тому що чим більше напою він в себе заливав, тим менше розумів її мотиви. Він розривався навпіл, одна частина його розуму казала, що ніякого коханця у дівчини не може бути, інша ж стверджувала, що жінки підступні, і від них можна чекати чого завгодно. А противний голосок періодично шепотів, що насправді Ольга втекла, бо він, Адам, був їй огидним. І саме ця третя думка насправді і заважала Адаму осідлати коня і чкурнути в напрямку Кобиляк. Тому, що якби там був якийсь коханець – Ліпинський просто вбив би його. І Ольгу заодно. Або не вбив би, а привіз би в її ЛІпинськ, і змусив би сильно пошкодувати через свій вчинок… Адам аж здригнувся, від власних кровожерливих ду
- Writer
