ЇЇ ангельські очі

Глава 13

Ще вчора Ольга валились з ніг від утоми, але сьогодні перевіряючи як ідуть приготування відмітила лише легке напруження в ногах. Все було ідеально – страви готувались, кімнати прибирались. Слуги натирали підлогу, протирали кахлі на грубах, розставляли вази з квітами. І кругом Ользі треба було бути присутньою, тому що незважаючи на те, що її слуги були добре підготовлені і в усьому намагались господині догодити, та такий важливий захід, як вечеря для місцевої знаті, потребував її невпинного контролю.

Заклопотаність добре допомагала відволіктись від сутичок з Ліпинським. Дівчина його просто не бачила, надто багато справ у неї було. Ольга чула, як дзвенить сталь за вікном, то Адам знов тренувався, але затриматись і подивитись, як чоловік вправляється з шаблями у неї часу не було. Скоро мали приїхати гості.

Нарешті дівчина перейшла до власних приготувань. У супроводі Нелі вона спустилась сходами для слуг до лазні. Лазня в домі Борковського була прибудована до кухні таким чином, щоб тепло від кухонних печей обігрівало і мильню. Проте не заважючи на це, панська мильня і парна були окремими від службових, і мали свою піч. Стіни тут були обшиті світлими липовими дошками, в горі по всьому периметру були віконця, тому в мильній кімнаті було досить світло.

Ольга допомога служниці роздягнути себе, і залишившись в чому мати народила, підставила волосся Нелі, та скрутила його над головою хазяйки, і обв’язала широким шматком тканини, щоб вона не змокло в парній. Після цього Ольга пройшла до парної кімнати, де знаходились невисокі полки, присипані ароматними травами і прикриті чистим простирадлом. Дівчина лягла на підготовлене ложе, покоївка плеснула води на розпечене каміння і парна наповнилась густим паром, змішаним з запахом трав.

Приємне тепло охопило Ольгу, змушуючи прикрити від задоволення очі. Тим часом Неля додала ще пару,  і зачекавши кілька хвилин стала похлопувати Ольгу спеціальним віником, щоб тіло її розкрилось і м’язи розслабились. Далі послідував масаж руками, і Ольга блаженно провалилась в напівдрімоту – ноги, які здавалось учора відваляться від безкінечної біганини сходами, стали невагомим, все тіло сповнювалось легкістю, ніби пара розчинила всі кістки  в тілі.

Неля зачерпнула жменю рідкого мила, з запахом конвалій, які Ольга неймовірно любила,  та завжди контролювала, щоб в її маєтку вдосталь готувалось пахучого екстракту з цих квітів. Покоївка втирала мило в дівоче тіло, потім поливала теплою водою, змиваючи піт, бруд і піну.

Після цього Ольга перейшли в мильню, де Неля допомогла вимити їй волосся все тим же милом з запахом конвалій, а потім ще раз ополоснула всю Ольгу прохолодною водою, що принесло неймовірну полегкість після гарячого повітря парної. Чиста, відпочивша і задоволена Ольга повернулась до власного покою. Тут Уляна не полінилась злегка протопити грубу, і в кімнаті було затишно  і тепло. Стара нянька подала Ользі тонізуючий м’ятний чай з легкими солодкими бісквітиками. Борковська з задоволенням перекусила, допоки її довгі коси сохнули біля теплої пічки.

Повернулась Неля, яка затрималась у лазні, щоб теж обмитись. Дівчина розрум’янилась, і Ольга відмітила про себе, що покоївка надзвичайно гарненька. Проте варто було барині поглянути на себе в дзеркало, і вона признала, що то лазня творить з жінками дива, бо й сама виглядала чарівно. Служниця стала допомагати Ользі одягатись. Для сьогоднішнього вечора Ольга обрала світло-блакитну сукню із оксамиту, з одворотів верхньої пишної спідниці проглядала біла атласна нижня спідниця  з мереживом по подолу. Таке ж мереживо прикрашало й широкі рукава.

Корсаж сукні прикрашало гаптування срібною ниткою, у вигляді невеличких квіточок. Шию  і вуха Ольга прикрасила комплектом прикрас, що залишились їй від матері – трішки масивніший ніж вимагала сучасна мода срібний гарнітур, сплетений ніби з квіткових мотивів, в якому краплями роси сяяли дрібні сапфіри. Шпильки із сапфіровими головками били призначені для утримання високої зачіски.

Ольга окинула завершений образ в дзеркалі і  залишилась задоволеною. Костюм робив її на вигляд суворішою і старшою, але додавав серйозності. У відсутності батька вона була повноправною господинею в маєтку, тому і враження мала на гостей проводити відповідне. Трішки бентежило те, що сукня і зачіска були виконані по останній московській моді, яка не набула ще такого великого поширення на Полтавщині. Та, зрештою, Ольга вирішила, що так буде і краще. Вона все літо штудувала модні каталоги, писала батькові, щоб той надіслав їй описи модних  в Москві одягу і зачісок – більш за все дівчина боялась, що  в столиці Московського царства  її піднімуть на сміх, чи й чого доброго оштрафують за застаріле вбрання. Але тепер, оскільки поїздка в Москву скасувалась, не було потреби берегти розкішне вбрання, чи применшувати Неліні  уміння робити зачіски.

Ольга звеліла Нелі повідомити Адаму ЛІпинському, що вона готова. Дівчина планувала разом з нареченим вийти по парадних сходах вниз, і там зустрічати з ним гостей. Необхідно було представити шляхтича всім. Вона зіткнулась  з Адамом в напівтемряві коридору, і змогла як слід роздивитись вже біля сходів. Відмітила, що чоловік виглядає бездоганно, хоч і вдягнений по своїй польській моді. Кожна деталь його гардеробу підкреслювала багатств сім’ї ЛІпинських – тонка тканина сорочки, прикрашена білою вишивкою, світло-сірий оксамитовий жупан до коліна, розшитий срібним галуном, з срібними ґудзиками, як спереду так і на рукавах. Сама не розуміючи навіщо, Ольга прослідкувала поглядом нижче, щоб відмітити, що сірі штани міцно отягують сильні стрункі ноги нареченого.

Коли вона підняла погляд від його стегон, то зрозуміла, що сама поставила себе  в незручне становище  - Адам прослідкував за її поглядом, і тепер  в його зелених очах з’явились золотаві бісики, він над нею потішався! Ольга зробила максимально суворе обличчя, і опершись на його руку,  дозволила нареченому  допомогти  зійти їй зі сходів. Відчуття міцних м’язів під її тонкими пальчиками, і тепло його близького тіла раптом почало вселяти в дівчину впевненість. Тому до останньої сходинки дівчина вже підходила з посмішкою на обличчі, готова вітати гостей.

А гості вже до речі почали прибувати. Окрім Юрія Немирича в супроводі племінника Гната, до Борковських також приїхали й інші сусіди. Це зокрема був Кобеляцький сотник Іван Дилецький з дружиною, та сотенний суддя Данило Петрешкевич. Не минули своєю увагою вечерю у Борковської також Деревинські, які володіли землями по інший бік Ворскли, не молода пара приїхала у супроводі трьох дочок на виданні, чому сотенний суддя був несказанно радий. Були тут також Пасхалови, брат з сестрою, яким сусідні з Борковськими  землі були даровані після смерті гетьмана Богдана, поки що  в ленне володіння, і Мезенцови, глава сімейства родом із Пскова, отримав невеличке «зупольне» володіння не так давно, і разом з дружиною Мартою, освоювали виділені землі.

Ольга з чемною усмішкою вітала прибувших,  знайомила всіх з нареченим. Після того, як всі гості зібрались їх було запрошено до їдальні, де вже слуги почали подавати холодні закуски - салямі на вишні, копчені ковбаски. Ольга, сідаючи за стіл відчула, що її хвилювання майже зійшло геть. Зрештою люди з’їхались всі свої, Адам вів себе чемно і не проявляв свою звичну пиху, дівчину закидали компліментами з боку чоловіків. А з боку жінок вона ловила заздрісні погляди – не всі дами здогадались ознайомитись із модними новинками, тому у декого фасони суконь застаріли. Марта Мезенцова, наприклад, невдоволено поглядала на свою зелену сарафаноподібну сукню, модну ще років десять тому точно.

Але коли внесли молочних поросят, приготованих в ніжному янтарному желе, гарячих фаршированих індиків і коропів, тушкованих в гірчиці, розглядини суконь припинились між жінками якось самі собою – запах по їдальні розлився божественний. Перший тост за наречених тримав Немирич, він привітав Ольгу у Адама з заручинами, гості бурно підтримали молоду пару, і на деякий час за столом запанувала відповідна метушня – це гості обирали собі що покласти на тарілку, куштували  страви.

Після вишуканого застілля, гостей запросили до музичної вітальні. Ольга вирішила, що буде доцільно влаштувати танці – кімната була просторою, місця вистачало, адже людей прибуло не так багато. Але до танців що було рано, тому кріпосний музика поки що грав на фортепіано легку мелодію, чоловіки вийшли на терасу задиміли люльками, хто палив, інші просто за компанію. Жінки розмістились на диванчику і кріслах, продовжуючи розмови.

- Я весь вечір вам заздрю, Ольга Семенівна, - зізналась Ользі  Зінаїда Пасхалова, і на здивований Ольжиний погляд пояснила: - Ваш наречений дуже красивий.

- Красивий? – скривилась Ірина Деривинська, середня із сестер. – Зіночка, Ви мабуть жартуєте! Він блідий і.. О, пробачте Ольга Семенівна, мою нестриманість, але я Вам співчуваю.

- Не варто, - Ользі розмова стала неприємною. Вона не вважала Адама некрасивим. Навпаки, була схильна погодитись з Зінаїдою, що її жених вельми привабливий чоловік. Проте будь-які прояви почуттів з боку жінок до Ліпинського виявились для Ольги однаково неприємними. – Ми заручені, і не обхідно уміти приймати батьківську волю, та радіти з того, що маєш.

Звісно  в душі Ольга не була такою розсудливою відносно власної долі, але відкривати серце стороннім була не звична. До гурту дівчат підійшов Юрій Немирич, обдарувавши Ольгу усмішкою, він звернуся до неї:

- Я бачу Вас татко обновив інтер’єри,  і це радує око. Не підкажете де брали таку чудову кахлю для пічок? – дід кивнув на грубу, обкладену блакитними кахлями, з білими малюнками берез. Ольга зраділа зміні теми:

- Саме ці, на які Ви дивитесь, то Ніжинська мануфактура.

- Хм, там виявляється чудові майстри, - задумливо похитав головою Немирич. – Ви знаєте, я в останнє був в Ніжині років з десять тому. Геть відстав від життя! Та що там казати, важко вже в старості по всій країні розїзжати. Але пам’ятаю, там у нас стався один курйозний випадок з полковим суддею.

- Курйозний? – перепитав підійшовший ззаду сотенний суддя. – У нас он що не день то курйоз.

- А розкажете, Данило Іванович? – дивлячись на статного козака ніжним воловим поглядом попросила Зінаїда. Ольга не стала слухати, бо  в цей час, її погляд упав на нареченого, який зайшов з тераси і вмить став жертвою старшої і найменшої Деревинських, які видно смаків своєї сестри не поділяли. Дівчата оточили шляхтича, щось щебечучи, він посміхнувся, змусивши Ольжине серце пропустити удар. Відповів дивлячись Дар’ї Деревинській в обличчя, мимохіть недбало поправив ніби навмисно вислизнувший із її зачіски локон.

Ольга відчула, як її охоплює незрозуміле роздратування. Раптом забракло повітря, а корсаж сукні став аж надто тугий. Дівчина вибачилась, піднявшись з диванчика, і давши знак музикам грати першого танцю, вийшла з вітальні. Вона попрямувала на терасу, маючи намір зробити бодай ковток свіжого повітря, а ще – не бачити як ЛІпинський фліртує з дівчатами. До його характеристик додалось що описання бездушного, нахабного і невихованого.

Тихо закіпаючи Ольга вийшла на терасу, що була розташована при парадному вході в будинок. Під стелею висіли ліхтарі, тому тут було достатньо світло. Але внизу, за сходами починалась темрява – під’їзна алея освітлювалась слабо, від самого будинку виднілись лише прямокутники світла від вікон. Здавалось освітлений веселий будинок надійно відсічений темрявою від навколишнього світу.

- Ви сьогодні прекрасно виглядаєте, Олю,  - почула дівчина голос і здригнулась. Гнат Нимирич стояв за її спиною, але коли він підійшов дівчина не чула.

- Ви мені це вже казали разів з десять, - розтягуючи губи в посмішці, відповіла Ольга повертаючись.

Гнат був вище від неї на голову, тому дівчині довелось дивитись на нього знизу в гору. Чоловік мав грузне тіло, і нависав над нею скелею.

- Нічого  не можу з собою вдіяти, - у відповідь посміхнувся залицяльник. – Ваша краса змушує мене говорити нісенітниці. Але я маю до Вас також і дуже важливу розмову, проте не хочу говорити тут. Ходімо!

І перш ніж Ольга змогла йому щось відповісти, він підхопив дівчину за руку вище ліктя, позбавивши можливості пручатись і потягнув за собою вниз по сходах,  в темряву. Розгублена Борковська не встигла навіть пискнути, не те що дати чоловіку якусь відсіч. І слухняно спустилась за ним  в темряву парку. Гната вона  не боялась, її скоріше розбирала цікавість, що за розмови він буде вести з тепер уже зарученою і недосяжною для нього дівчиною.