Водій таксі недовірливо поглядав на нас, коли ми з клунками та тубами завантажувалися до нього в автівку. Незадоволено буркнув щось про перевезення багажу й хмикнув після того, як пообіцяли заплатити зверху. Вивантажування біля лісу було окремою історією. Тож коли водієві нарешті дали купюру, він вихопив її та зі швидкістю думки майнув геть у своїх справах.
Ми тим часом зайшли у хащі. Софійка просканувала простір, щоб переконатися, що поблизу немає сторонніх. Після чого Джек і я перекинулись на вовків. Олена в останнє почаклувала над нами.
- Тепер вам стане сил не тільки речі везти, але і нас, - запевнила відьма.
Я хотіла їй заперечити, але голосу не мала, тож лише рикнула, коли бабця навантажила на спину мого вовка клунки й спритно заскочила на нього. Поки обурено сопіла на
