VGAME. Нові боги Сораносекай

Наречена принца

Опинившись біля головного вогнища столиці, оркша встигла поспостерігати за тим, як останні іскорки гаснуть в купі побілілого попелу. Наставав новий день. Невдовзі ворота відчиняться й вона знову зможе мандрувати світ за очі. Єдине, що вона знала, що ні в якому разі не повернеться до центрального лісу, де на неї чатує її особистий маніяк.

Її зовсім не турбувало те, що доведеться починати з самого початку. Зрештою, рухатиметься вона в іншому напрямку, тож можна сказати, що половину шляху вже подолано. Тепер Д'Ад-Барти вирішила не мандрувати наосліп. Зрештою купити мапу не така уже й велика справа. Тим паче, що тепер браку коштів вона ще довго не відчує.

Серце тягнулося до моря, хоча мандрівниця поки що достеменно не знала у якій частині світу воно знаходиться й дуже сподівалася на те, що той самий ліс перетинати не доведеться.

Втім перш ніж рушити в далекі пригоди не погано було б відпочити та підкріпитися. До того ж невдовзі її "робочий день" завершиться. Не бажаючи гаяти час на пошуки місцевих куховарів, вона дістала смачнючий пиріг від господарки Сірого Каменю. Смаколик негайно втамував голод й подарував приємні відчуття від смаку. Тому оркша із задоволенням усміхнулася першим ласкавим промінцям степового сонця та легкому вітерцю. Невдовзі промені та вітер стануть злими та пекучими, але зараз ніжні пестощі були насправді приємними.

- Радієш поверненню додому? - почувся голос згори, а на обличчя впала тінь колишнього джигара.

- Можна і так сказати, - відкрила очі та встала на ноги Д'Ад-Барти.

Тепер вона сміливо діставала до плеча велетенського воїна і не відчувала себе перед ним такою слабкою, як раніше. Орк зітхнув, наче стримуючи невідомо звідки налетілу лють. Оркша здивовано звела брови, бо не розуміла причин невдоволення. Але потім щось згадала.

- Пробач, що не послухалася та пішла нищити гурдів без тебе, - зобразила каяття, трохи схиливши голову.

- То от чому ти так несподівано швидко виросла, - усміхнувся В'Йон-Арди. - Схоже це я винний, що недооцінив твої бойові навички. Мабуть хотів, щоб ти довше лишалася під моєю опікою.

Якби щось подібне сказав той же Пітер, то геймерка напевне зашарілася та захвилювалася, але слова НПС викликали лише усмішку жалю. Так, вона також хотіла б, щоб славний воїн довше піклувався про неї. Такий благородний та сильний, як дівоча мрія. І навіть те, що він насправді жахливий орк, не псувало, а додавало родзинку. До його обличчя цілком можна звикнути.

- Це було б не погано, - кивнула вона воїнові. - Я багато чого навчилася від тебе й твоя турбота...

- То може відновимо все? - раптово запропонував орк, не даючи висловити вдячність.

- Що? - сторопіла Д'Ад-Барти. - Хіба це можна відновити?

- Ти відмовила моєму батькові та, може, не відмовиш мені й станеш моєю нареченою?

Увага! Ви отримали завдання "Стати нареченою принца". Тип завдання: Рідкісне. Умови: Заручитися з нащадком королівського роду. Нагорода: Відомість +25, Підтримка роду.

- Що?

- Раніше ти була дитиною, - продовжував вмовляння принц. - Я також не поставився до тих слів Голови серйозно. Але тепер я бачу, що він мав рацію щодо тебе. Саме такою має бути майбутня "міджаї" {королева} орків.

- Ти... ти... ти... - забелькотіла оркша, намагаючись обурено повідомити, що такі жарти орку не до лиця, та згадала, що перед нею НПС. - Ні, ти не жартуєш. Ти, мабуть, не вмієш жартувати. Ні... Ну а що це ще може бути, окрім жарту? Куро!

- Жодних жартів, - з кам'яним виразом обличчя повідомив помічник. - Чому тебе це так збентежило?

- Але ж... Він... Я... Мені тут нареченою запропонували стати!

- Розвиток стосунків між ігровими та неігровими персонажами призводить до зближення. Ти приручила чергову істоту, - Куро знизав плечима, підкреслюючи звичність ситуації. - З високим рівнем відповідної здібності (в даному випадку привабливості) це цілком можливо.

- Але ж він...

Геймерка перевела погляд на НПС, що терпляче чекав її вердикту. А й справді. Те саме говорив і Ріддер. Щоправда акцентуючи увагу на тому, що неігрові персонажі не варті уваги через те, що не керуються гравцями. І те, що в інших іграх такого розвитку подій бути не могло, не означає, що це має так бути і надалі.

Раптом пригадалася Кінгс Баунті - гра, де в процесі мандрів можна було зустріти свою майбутню дружину чи чоловіка. Якщо ти виконував якісь умови, НПС ставав твоїм помічником, а ваші спільні діти приносили бонуси.

"Здається, там можна було розлучитися й одружитися знову, якщо партнер тебе не влаштовував. А з огляду на те, що тут навіть пети мають власну волю, то ініціатором розриву стосунків може стати не тільки гравець".

- Такі міркування хтозна куди мене можуть завести, - мотнула головою Д'Ад-Барти й знову поглянула на орка.

Так, його в разі чого у слот не сховаєш. Втім, як він може завадити? Навряд на нього з'агряться захисники міст, він же начебто розумний. В крайньому випадку чекатиме за воротами. Та це було не єдиною проблемою.

- А як досвід розподілятиметься? А нічого, що він набагато сильніший? А які бонуси я отримаю? - засипала питаннями помічника.

- Якщо скажеш "так", я сам тобі все розповім, - раптом подав голос В'Йон-Арди, а Куро чомусь змовчав.

- Це змова? - скептично звела брову оркша.

- Ні, - відповіла маленька копія колишнього джигара. - Просто подумав, може, ти все ж вирішила пристати на пропозицію. Уяви, що ти мандруєш з гравцем. З ним, - він кивнув у сторону орка, - буде те саме.

Д'Ад-Барти відступила на крок та сильно замружилася. Дивно. У дуже дивну ситуацію вона потрапила. Наче й доводи всі кричать про те, що "треба брать!", й підводних каменів не видно, але на те вони й підводні...

- Ну гаразд. Я згодна, - відкривши одне око, глянула на зеленошкірого.

Увага! Ви виконали завдання "Стати нареченою принца". Нагорода: Відомість +25, Підтримка роду.

Й не встигла геймерка зрозуміти, що сталося, до її губ припав велетенський орк. Поцілунок був короткий і... незрозумілий. Чи то вона надто довго не цілувалася, чи то відчуття мають бути іншими.

- Помилка прийнята, - пролунав на фоні вже майже забутий звіт Куро.

Системне повідомлення. Оркша на ім'я Д'Ад-Барти заручилася з принцом В'Йон-Арди. Вітаємо!

А наречений тим часом видав такий бойовий клич, що вуха позакладало. На галас з усюди позбігалися орки. НПС кинулися поздоровляти наречених, в тому числі й пузатий Голова. Він швидко підстрибував, коли наближався, майже не спираючись на протез.

- Так, - гримів він. - Я знав, що з цієї малечі буде розум!

Гравці здебільшого розгублено озиралися, не розуміючи, що за подія стала причиною дарунків, які Голова негайно почав роздавати всім підряд.

Обережно протискаючись крізь безлад, до якого призвів "аукціон небаченої щедрості", вона отримала повідомлення про закінчення часу у грі.

- Ходімо, - шепнув на вухо В'Йон-Арди та ухопив її за зап'ясток.

Мить чи дві, й вони вже сховалися за першим колом куренів.

- Мені вже час... відпочити, - говорити з НПС про реальний світ чомусь не хотілося.

- Я чомусь так і подумав, з огляду на те, що ти так поспішала прийняти рішення, - усміхнувся орк.

Геймерка ледь не вдарила себе по лобі. Звісно! Вона не зобов'язана була відповідати негайно. Це ж завдання, хочеш - виконуй, не хочеш - ні. Та й у звичайному житті хлопцеві варто було б почекати... Байдуже, рішення прийняте. В будь-якому разі, це лише заручини, навіть не весілля. І взагалі це лише гра.

Д'Ад-Барти навіть не помітила, як вони добігли до помешкання принца. Він відкинув килим, що прикривав вхід. Чи то звикла вона до вигляду орків, чи щось іще, але на обличчі зеленошкірого яскраво виблискувало найсправжнісіньке щастя. Й у голову поповзла крамольна думка: "Для них це життя".

Орк провів її за руку до самого ліжка.

- Повертайся швидше. Я дуже чекатиму, - наостанок злегка усміхнувся він та стрімко вийшов надвір.

Геймерка сіла на хутра та не встигли збентеження та сором підкотити до горла як вона важкою колодою впала на ліжко.