VGAME. Нові боги Сораносекай

Крило Нічної Шайти

Насправді варіанти подальшого перебігу подій було лише два. Чи то використати лють, чи то втекти. Д'Ад-Барти побоювалася, що у стані берсерка втратить обережність та зірветься. У разі втечі також доведеться стрибати. Стрибати у пітьму й скоріше за все загинути, бо невідомо, на яку висоту підняло їх створіння, що відчайдушно відбивалося від напасті, на своїх схожих на шкіряний плащ крилах.

Якщо все одно доведеться загинути воїтелька надавала перевагу загибелі у бою, а не під час ганебної втечі. Й активувала здібність.

Досягнення "Підкорювач небес"! Ви пробули у польоті п'ять хвилин. Нагорода: Накидка польоту.

Оркша негайно накинула артефакт на плечі. Адже судячи з усього накидка корисна у небі. Знати б ще, як ця річ діє.

Тим часом бій продовжувався. Під дією люті Д'Ад-Барти таки вдалося серйозно поранити шайту: відрубати до чорта висувні щелепи. Це зробило істоту менш небезпечною, але не менш живучою. До того ж невдовзі дія абілки скінчилася.

Град ударів продовжував сипатися на зулета. Ще трохи й Гострозуб зникне у пітьмі під ними. Оркша намагалася пильнувати за тим, що відбувається на іншій частині гусені, щоб вчасно відкликати пета. Тим паче, що сама вона просто чекала, коли зможе знов активувати берсерка, методично відбиваючись від потужних атак голови.

Раптом неймовірна і безглузда думка про те, як найшвидше закінчити бій, прийшла в голову . Оркша кинулася під крило та активувала берсерка. Двома мечами з усієї сили вона рубала та пиляла основу крила. Шайта почала звиватися ще відчайдушніше. Так, що довелося відкликати пета. Гострозуб не встигав навіть зачепитися за жирне тіло. Не кажучи вже про те, щоб якось воювати з ним.

Велетенська гусінь спробувала атакувати блоху, що так настирливо кусала весь час, але її власні крила заважали нанести удар. Ще кілька секунд запеклого бою, й тварюка затряслася у мовчазному зойку. Д'Ад-Барти з усіх сил вчепилася у шкіряне полотно крила, що нарешті відломилося, й полетіла у таку страхітливу пітьму.

Увага! Ви виконали завдання "Знайти Крила Нічної Шайти". Нагорода: Досвід Шкіряниці +10, Шорний ніж.

"Ну, принаймні не просто так загину", - подумалося оркші, а в наступну мить за її спиною розкрилася накидка. Д'Ад-Барти із подивом поспостерігала за тим, як велетенською тінню повз спікірувала шайта. Схоже моб несподівано помер прямо у повітрі, бо до торби впав бузкового кольору шолом, шкала досвіду підросла. Втім, роздивлятися характеристики не було коли, бо політ все продовжувався.

Керувати пристроєм оркша не наважувалася, все ж вона не якась магічка, що може застосувати магію вітру, або рога, для якої стрибок у повітрі одна з класових навичок. З її інтелектом та спритністю залишалося лише сподіватися на те, що її не віднесе кудись у надто небезпечне місце.

Раптом вітер підхопив її імпровізований планер і поніс як билину над степом. Д'Ад-Барти вирішила не сперечатися з долею та стихією, сховала здобич у торбу та розслабилася. Через деякий час вона вже могла роздивитися високу траву. На мапі почали відображатися моби. Скоріше за все можна було згорнути накидку та більш-менш безпечно приземлитися, але оркша продовжувала летіти, поволі спускаючись все нижче до землі.

Досягнення "Небесний мандрівник"! Ви пробули в польоті одну годину. Нагорода: покращення навички Літун.

Голосове повідомлення змусило вийти із забуття, в яке оркша пірнула спостерігаючи безкрайнє море степу. І вчасно, бо до землі залишалося не більше як півтора метри. Перекинувшися через голову, вона встала на землю й роздивилася довкола.

Безкрайній степ залишився позаду, попереду стіною виростали гори. Хвойний ліс міцно обнімав їх пухнастим кільцем.

-Якось я не подумала, що занесло мене зовсім в інший бік.

Тільки тепер оркша згадала, що обіцяла своїм колишнім партнерам наздогнати їх у мандрах.

- Ти можеш зустріти знайомого у цих краях, - раптом подав голос Куро.

- Справді? Ти й про таке знаєш? А кого?

- Інформація не повна. Суб'єкт знає тебе, а ти його як у Сорані, так і поза ним. Це все, що мені відомо.

- Дивний в тебе якийсь радар, - підняла одну брову зеленошкіра. - В будь-якому разі, це точно Шинкевич. Більше нікому.

Помічник не став сперечатися, а просто зник. Оркша тим часом дістала з торби трофейне крило, що злегка світилося у передсвітанковій пітьмі, та оглянула його. Професійне око одразу визначило, що з цього матеріалу вийде чудова магічна річ. Але спершу її належало вичинити. Тут на поміч прийшов спеціальний ніж. І за кілька хвилин Д'Ад-Барти із здивуванням вдивлялася у те, що вдалося зробити.

Увага! Ви отримали Міцну шкіру польоту.

Отриманий матеріал більше нагадував крило, ніж до того, й з нього можна було зробити: щит, сумку чи прикраси. Геймерка була дещо спантеличена. Нічого призначеного для польоту. Втім маємо те, що маємо.

Теперішніх її умінь вистачало на те, щоб наробити зі шкіри бус та браслетів, але марнувати рідкісний матеріал не хотілося. Може більш досвідчений майстер зробить щось більш корисне.

Д'Ад-Барти дістала ще одну здобуту у бою річ - шолом.

Шолом Німфеї-воїтельки

Мінімальний рівень 10

Броня +5

Інтелект +5

Привабливість +1

Придатний для перековки.

Ця річ на перший погляд була не надто корисна саме для берсерка. Хоч і відповідала її класу, але мала, на думку геймерки, хибу - замість інтелекту він мав би покращувати силу. Втім нічого кращого на той час не було.

Як і очікувалося, річ сіла бездоганно. Каштанове волосся саме сплелося у дві пишні коси попереду, а решта хвилями падало на спину.

Оркша зазбиралася у подальшу путь. Палаш, що їй його подарував Й-Дум, вже давно потребував заміни, або принаймні ремонту. Тим не менше це була найсильніша річ її арсеналу, тож Д'Ад-Барти підвісила його у піхвах на боці, обіцяючи собі негайно відремонтувати його при нагоді. На спину зверху на накидку ліг невеликий щит. Ноги були закуті у залізну, а руки у шкіряну броню.

Зілля, як завжди катастрофічно не вистачало, але і його треба було зручно розмістити. 

Гострозуба вирішила не викликати. Великому ящуру незручно буде серед густо натиканих дерев. Крім того після довгого перельоту хотілося розім'ятися. Йти у гори без запасів і транспорту не надто гарна ідея, але то у реальному житті. В Сорані ж вона завжди знайде собі чим поживитися. Безпечні зони також ніхто не відміняв. Щоправда вдень і вночі вони можуть відрізнятися, але може пощастить знайти якусь хатину.

Закінчивши приготування, підтюпцем рушила у сосновий бір.

Перше, що помітила так це те, як стали грузнути ноги у піщаному ґрунті. В степу подібної проблеми не було, там земля всюди була однаково тверда. Але дуже скоро оркша звикла до незручності й пришвидшилася.

Не забувала поглядати на мапу. На жаль, подарунок Голови тут уже не діяв. Ані тобі огляду всієї локації, ані підписів для різнокольорових позначок, ані стежок чи доріг. Лише те, що бачила власними очима та ще на десяток метрів обабіч. Та все ж ігрова мапа могла попередити про наближення небезпеки чи істот цікавих як джерело ресурсів.

Вполювати дрібноту, яка стрибала з гілки на гілку чи шастала під ногами, з її спритністю не було жодного шансу, тож дуже швидко Д'Ад-Барти засумувала. Такими темпами роздобути сніданок не вийде. Фруктів чи овочів у хвойному лісі також не знайдеш.

Червона точка повідомила про те, що десь неподалік є ворожо налаштований моб. На відміну від минулих випадків, коли істоти пересувалися зі швидкістю блискавки, теперішня цятка завмерла нерухомо. Для того, щоб дістатися до неї треба було трохи звернути праворуч, що оркша негайно зробила.