Закохана в боса

2015 р. Всім привіт.Мене звуть Марія і я закінчивши 4 р навчання переїжджаю в Київ в пошуках роботи.Як би я знала що коли я важко вставала на пари в університет і сподівалася що ще скоро закінчиться а це не закінчилося.Тепер потрібно ще все життя вставати на роботу. Перший курс навчання я не дуже вчилася але з другого ввійшла в кураж і почала гарно вчитися.На вигляд я досить мила:темне довге волосся,карі очі,фігура хороша.Хоча груди не великі але сідниці нічого такі.Я досить весела і мені легко спілкуватися з людьми.А от серйозних стосунків в мене ніколи не було.Хлопці хотіли зі мною зустрічатися,гуляти але я все знаходила відмовки.Причина була тільки одна,ніхто з них не змушував моє серце тремтіти,ніхто не викликав метеликів в животі.Тому після поцілунків я просто припиняла спілкування,адже йти проти себе я не змогла.Ось тому я досі незаймана,хоча мені вже 20.Я завжди мріяла знайти кохання свого життя і щоб він був у мене єдиним назавжди. Приїжджаю я в Київ.Зразу знімаю собі невелику квартиру і облаштовуюсь.Перші три дні я гуляла Києвом,пізнавала всю цю атмосферу великого міста,смачно їла і насолоджувалася всім цим.І ось на четвертий день я почала переглядати вакансії.Виписала декілька номерів і домовилась про співбесіду.Пройшов тиждень а ніхто так і не зателефонував.І тут залишилась остання співбесіда.На посаду асистента директора в компанію по перевозках.Я встала рано, випила як завжди стакан води і почала збиратися. Співбесіда на 10 годину.Я одягнула чорне плаття футляр до колін і взула туфлі на невеликих підборах .Волосся зачисала в пучок а два пасма спереду залишила.Виглядало все дуже скромно і здержано. Викликаю таксі і відправляюся на співбесіду.