Закохана в боса

Сторінка 13

Марія

Ми їхали кудись за місто. Я була щаслива, взагалі не важливо що там нас чекає,головне ми будемо тільки вдвох. Це був невеликий дерев'яний будинок в лісі,без сусідів. За ці два дні я отримала стільки уваги,поцілунків,обіймів і ніжності що стало страшно. Якщо все це припиниться то мені буде дуже боляче. Ми прокидалися разом,їли,займалися коханням і так по кругу. А ще мене хвилювало що ми взагалі забули про захист. Надіюся що все буде добре. Повертатися взагалі не хотілося,але робота сама себе не зробить.

Після відпочинку пройшло три тижні, найкращі в моєму житті. Навіть не думала що все може бути так прекрасно. Не розумію як мені могло так пощастити що я зустріла такого прекрасного чоловіка.

Сьогодні вівторок, день проходив прекрасно. Вирішила зайти до коханого і дізнатися які плани на вечір. Двері були привідкриті і я почула те,що напевно не мала чути,те,що розбило мені серце і те що зруйнує моє теперішнє життя. Крістіна,колишня Нікіти розказує йому що вагітна,потім тишина. Більше я не хочу нічого чути. В мене шум у вухах, сльози самі починають текти і я розумію що я так не зможу. Не хочу щоб їх дитина жила в не повній сім'ї. Я повинна відступитись. Я маю зробити цей вибір за нас двох. Забігаю в кабінет і розумію що більше я сюди не повернусь. Вирішила хоч написати записку щоб пояснити що я все знаю. Беру сумочку і вибігаю з офісу. Все як в тумані. Зібрала валізу і поїхала на вокзал. Все,нажилась я в столиці,пора додому. Везу речі і своє розбите серце. Прощавай Київ.

Сьогодні місяць як я вдома. Кожний день я плакала за своїм найбільшим коханням і за своїм найбільшим розчаруванням. Номер телефону я зразу змінила і в соц мережі не заходила щоб мене ніхто не знайшов. Я розірвала все. Добре що хоч мама була за кордоном і ніхто не бачив мене такою. Встала, оглянула себе в зеркало і злякалася. Здається я трохи схудла,очі червоні від сліз і вся я якась сама не своя. Відчула як щось підходить до глотки і побігла в туалет. Найжахливіше відчуття коли ти хочеш проблюватись але нема чим. Тільки не це, почала згадувати коли в мене останній раз були місячні і не згадала. Біжу в аптеку і купую два тести. Вдома зробила все по інструкції і чекаю,страшно дивитися що буде. Підіймаю очі-дві полоски. Блін, хотіла забути людину,а тепер ношу його частинку в собі. Почала плакати,що мені тепер робити. Коли я останній раз нормально їла,от дура,це ж може нашкодити дитині, треба брати себе в руки. Записалася до гінеколога. Виявляється я вже на шостому тижні вагітності,попри все що було з плодом все добре і я розслабилась. Розповіла все мамі і вона запропонувала приїхати і пожити трохи в неї. Так і зроблю.