Сила грошей

Глава 13

Оксана простягла руку, щоб схопити її, та не встигла. В наступну мить Влада міцно обняла чоловіка і, зазираючи в очі знизу догори, усміхнулась:

- Привіт!

- Привіт, - сторопіло мовив Льоша. От тобі і знайомство з дітьми.

- Владо, не можна так кидатись на незнайомих людей. Вибач, - Оксана спробувала віддерти доньку від молодика, винувато поглядаючи на нього.

- Але ж він дуже хороший і добрий, - заперечила дівчинка, - і не незнайомий. Ви з бабусею його знаєте.

- Але ж він тебе не знає, - спробувала переконати Владу мати.

- Може, вже зайдемо? А то зараз сусіди збіжаться, - Олексій вже прийшов до тями і все більше ніяковів в обіймах дівчинки.

На диво, його негайно відпустили. Тож тепер господар міг зробити крок у бік, щоб пустити гостей. В коридорі їх вже зустрічали Влад с Катрусею - діти, на відміну від дорослих не мали сил стримувати себе. Вони уважно роздивлялись новеньку, повністю ігноруючи її матір, намагаючись з'ясувати чи буде вона суперницею, чи другом.

Зрештою, привітання та знайомства, як серед дітей, так і серед дорослих, пройшли доволі успішно. Всі дружно подивувались схожим іменам дітей, окрім них самих. Новоприбулих одразу посадили за стіл й почали пригощати "чим Бог послав".

Діти швидко похапали смаколиків та рушили до Вікіної кімнати, де зберігалися справжні поклади іграшок. А захмеліла бабуся почала опит Міллер: звідки вона та чим займається. В якусь мить не стрималась та перервала її на півслові:- Ой, Оксано, Альоша не казав, що ви така красуня.

- Справді? - всміхнулась дівчина, анітрохи не переймаючись несподіваним компліментом. - Можливо, йому подобається інший тип жінок? - вона відчайдушно намагалась викинути зі спогадів тихий шепіт про кохання, але той раз за разом повертався.- Ой, та який там тип? - махнула рукою мати. - Бобирем весь час тримається. Жодна нормальна дівчина з таким не буде.

Олексій закотив очі - почалося. Але промовчав. Не хотілося спровокувати нову порцію завивань від матері.

- Моя бабуся також ніколи не схвалювала мій вибір... - трохи ніяковіючи від своєї відвертості, зізналася Оксана.

- Ой, та який там вибір! - похитала головою жінка, бо була впевнена в тому, що останні роки її син ні з ким не зустрічався, тож і схвалювати нікого було.- Невже така погана та дівчина, що була? - здивувалась Оксана. Невже їх з Олексієм долі такі схожі?

- Яка дівчина? - стрепенулась Дана.- Здається, я бовкнула зайве? - Оксана прикрила рот рукою, оглядаючи присутніх.

А всі втупилися на Олексія. Той під зоровим тиском витримав менше хвилини.- Так. Не казав, - видихнув він.

- Але чому?! - Дана притисла руки до грудей, наче відповідь сина вцілила їй у саме серце.- Бо одразу б почалося: а коли ви одружитесь, а коли діти будуть? - почав розпалюватись хлопець.

- Діти - це щастя... - спробувала заперечити його мати.- Які діти, коли я сам живу у гуртожитку та ледве зводжу кінці з кінцями? - вже не стримуючись, вигукнув Льоха.

- Це тому, що ти вдячність людську не приймаєш...- Це хабар, мамо, - обличчя хлопця перекривила саркастична посмішка. - Давай називати все своїми іменами.

Дана піджала губи, образившись, але промовчала.- А давайте змінимо тему розмови, - втрутився дядько Максим надмірно веселим голосом. - Все ж таки свято, й у нас гості.

- Вибачте, - буркнув Льоха ледь чутно й відвів погляд, а Дана мовчки зітхнула.- Олеже, наливай, - підказала Віка. - Оксано, а можеш розказати про програму. Так цікаво. Це виходить міжнародна вона? А хто ще, окрім мого брата, буде приймати участь?

***

Дорогою до Києва Влада не вщухаючи щебетала про нових друзів та цікаві іграшки. Іноді в пориві почуттів вона переходила на англійську, а іноді вихвалялась перед мамою, яким новим словам її навчив Влад. Тут Олексієві подекуди довелося червоніти за племінника, а Оксані пояснювати, чому такі слова краще не вживати.Зрештою дівчинка заспокоїлася й непомітно заснула. Спочатку дорослі не розмовляли, щоб не потурбувати її, а потім кожен поринув у свої думки. Згодом Оксана помітила, що їй цілком комфортно просто мовчати з Льошею. І судячи з того, що він також жодного разу не зробив спроби перервати тишу, йому також.

В Києві Міллер завітала до тих самих люксових апартаментів, що й минулого разу. Їх розміри дозволяли розмістися всім трьом цілком комфортно.Оксана відмовилась від допомоги й сама підхопила на руки доньку. Втім дуже швидко пошкодувала про це, бо тепер Мірошниченко крутився перед ними, як завбачливий слуга. Автівку вона спромоглася заблокувати сама. А от відчинити двері до будівлі, викликати ліфт, відімкнути двері квартири довелось Мірошниченку. Незважаючи на те, що його власні руки в цей час були зайняті чималими клунками речей. Останньою краплею стало те, що Льоша ввімкнув світло в кімнаті та поглянув на її, взуті у чобітки, ніжки.

Жінка стрімголов помчала у спальню, двері якої, на щастя, були відчинені. Там поклала на ліжко й роздягла донечку. Перевела дух й повернулась до вітальні.

Льоша так само стояв біля входу. Єдине, що він зробив - розстібнув куртку, бо в приміщенні було дуже тепло.- Чого ти там стоїш? Проходь, - не приховуючи здивування сказала господиня.

- Ти впевнена? - хлопець підняв брову.Від цього питання по шкірі в Міллер побігли мурашки, а в очах гостя вона угледіла якийсь недобрий блиск. Чоловік поводився так, наче вона не до квартири його запрошує, а до власного ліжка.

- Тобі не зручно лишитися тут? - обережно спитала, щоб її слова не можна було зрозуміти двояко. - Гостьова кімната досить велика і має окремий вхід до санвузла, тож ми не заважатимемо одне одному.- А. Добре, - трохи розчаровано кивнув Льоша. Втім він ні на що таке не розраховував. - Знімати взуття хіба не треба. Тут така підлога... килим...

Оксана подивилась собі під ноги. Під ними було чисто. Проте шлях її втікання можна було чітко прослідити від дверей до самої спальні.- Так, краще зняти, - повернулась вона до передпокою, щоб роззутися.

Льоха пройшов до вітальні й озирнувся. Відверто кажучи, йому було не просто ніяково, а страшно знаходитись тут. Все таке світле й на вигляд крихке. Він навіть уявити боявся, скільки це все може коштувати.- Я втомилася, тож піду спати, - пролунало в нього за спиною. - Якщо хочеш, можеш подивитись телевізор. Там на балкончику є ноутбук. О, і кава минулого разу була непогана. Кавоварка у кутку.

- Я не вмію нею користуватися, - чесно зізнався хлопець.- Це не складно, - Оксана вщипнула його за рукав, закликаючи рухатись за нею. - Цією кнопкою вмикаєш. Тут обираєш вид напою й об'єм. Чим менше, тим міцніше. Трохи почекай, поки вона підготується, а потім натискаєш цю кнопку.

Тремтячими руками Льоха виконав всю послідовність дій й отримав бажаний напій. Почувався першокурсником на святі першого дзвоника, коли нічого не знаєш та не розумієш, але зізнавшись у цьому почуваєшся чи не найдурнішою людиною у світі.- Ще щось? - поцікавилась господиня, вона і не здогадувалась про тривожні думки гостя.

- Ні. Я невдовзі також піду спати.- Після еспресо? - здивувалась Міллер.

- Для мене це дрібниці, - відмахнувся Мірошниченко. На роботі він міг випити й три еспресо з автомату, а після того заснути, як немовля, вдома.- Ну гаразд. На добраніч, - кивнула продюсерка.

- На добраніч.

Оксана зникла за дверима спальні, а Олексій вийшов на балкон - невеличкий виступ, що відділявся від вітальні напівпрозорими шторами. Кований стілець був засланий темно-коричневими подушками, а невеличкий столик такою ж скатертиною. Як і сказала господиня, на столі лежав ноутбук. Втім Олексій не збирався його займати.Поволі випив каву, споглядаючи нічний Київ, що звідси мало чим відрізнявся від міста, в якому він зараз жив. Втім, це єдине, що нагадувало йому про дім. Свідомість активно відмовлялася сприйняти той факт, що те, що він зараз перебуває у цій розкоші, - нормально.

Льоха активував екран телефону - 00:01.- З днем народження, Мірошник, - буркнув гаджетові, підвівся й пішов на кухню, вимив свою чашку, повимикав всюди світло й зайшов до кімнати, що на цю ніч проголошена його власністю. Нічого не став роздивлятися, навіть світло не ввімкнув. Швидко поскидав речі та заліз під ковдру, збираючись міцно, як завжди, заснути.

Але сон не йшов, натомість у голову полізли дурнуваті та ще й настирливі думки: "Що ж зі мною буде на тому шоу, якщо я навіть без поглядів десятка очей почуваюся як недолугий якийсь? На мене ж будуть дивитися, як на жебрака. Нащо я взагалі погодився? Так, годі. Ти чудово знаєш, чому погодився, - спробував заперечити сам собі, та в ту ж мить згадав: - Але ж в неї дитина!... Втім, лише одна, - пригадуючи материн допит, знову спробував себе заспокоїти. - Боже, чоловіче, тобі щойно двадцять восьмий рік упав! Чим ти страждаєш?"Сон не йшов ще дуже довго, чи не вперше в житті Мірошниченко на собі відчув, що таке безсоння. Він довго не міг зрозуміти цього свого стану, поки не здогадався, що вся справа у каві. Втім проблеми це не вирішило. Теплий душ міг би допомогти розслабитись, тож хлопець рушив у ванну кімнату.

Яскраве світло осяяло приміщення, змушуючи згадати, де він знаходиться. Скромне слово "санвузол", що його використала Міллер, аж ніяк не могло асоціюватись з цим приміщенням.Погляд прикувала велетенська ванна з гідромасажем. Раніше він в такій бував лише раз, коли вони з Олькою та спільними друзями на якесь свято завітали до СПА-центру. Вмовляти здоровий глузд довго не довелось, й Льоха рішуче відкрив вентиль.

Поки вода набиралась, розібрався з нескладною панеллю управління, потім пірнув у теплу воду і ввімкнув найлегший масаж. Розслаблювана процедура зробила свою справу, невдовзі Льоха зрозумів, що засинає прямо у воді. Рухатись не хотілося, але ж не спасти прямо у ванні. Зробивши над собою неймовірне зусилля, він підвівся на ноги.У ту ж мить двері з іншого боку відчинились, і за ширмою почувся голос Оксани, що керувала сонною донькою, яка захотіла в туалет. Олексій вважав за краще перечекати у ванні, тому знову опустився у воду.

- Льоша? - почулося насторожене питання, жінка почула плескіт води.- Так, я у ванні.

- Пробачте, двері були відчинені. Ми зайдемо за хвилину.- Нічого, - серце калатало у вухах так, що власний голос здавався якимось далеким.

Льоха виліз з ванни, обмотав стегна рушником й повернувся до своєї спальні. Ситуація класична для якоїсь порнушки, або дуже мильного телесеріалу. Втім один зайвий елемент, а саме дівчинка на ім'я Влада, не давав уяві розігратися.