Сила грошей

Глава 14

- "Міс Саншайн, ласкаво просимо до України", - випромінюючи всю можливу чарівність промовив генеральний директор каналу. 

Він з'явився тут тільки для того, щоб привітати високу гостю, а потім непомітно розчинитися у повітрі. Але Елізабет Саншайн наче зовсім не звернула на нього уваги. Вона обернулась до всіх, хто вже сидів за довгим столом для перемовин. Чіпкий погляд дівчини моментально ідентифікував її майбутнього партнера, але вона не стала акцентувати на цьому увагу людей довкола.- "О, звіть мене Лізі", - промовила вона одразу до всіх присутніх в кімнаті. - "Й велике прохання звертайтеся до мене українською. Я вирішила вивчити цю мову до кінця зйомок, тож ваша допомога у цьому буде неоціненна".

Оксана, що стояла поруч, вказала на крісло своїй знайомій.- Сідай тут. 

- Добре, - мовила єдине поки що вивчене слово й зайняла своє місце.Міллер почала розповідати їй концепцію проєкту, звісно українською. Мірошниченко цього цирку не розумів. Нащо Оксана надривається, адже всі, хто розуміють її, вже в курсі всіх подробиць. А та, що зараз киває на кожне слово і сяє білозубою посмішкою, насправді ні бельмеса не второпає. Втім, решта делегації з розумним виглядом в черговий раз прослуховувала інформацію, вставляючи вже озвучені коментарі, й ні в кого навіть думки не виникло про абсурдність ситуації.

"І в цій божевільні мені доведеться провести наступні два тижні. З цією пришелепкуватою багатійкою, якій усі заглядають до рота. Хто вона взагалі така?" - розмірковував чоловік, навіть не помічаючи зацікавлених поглядів у свій бік.Настрій був такий собі після вранішньої фотосесії, де йому довелося вислухати чимало малоприємних епітетів щодо його здібностей, в тому числі й розумових. В перервах - підписання та заповнення купи документів та ще й перевдягання щодесятьхвилин. Тож тепер слухав він не уважно, мріючи опинитись десь у тихому місці, бажано з якоюсь горизонтальною поверхнею, на якій можна поспати.

Нарешті нікому не потрібне засідання закінчилось, й продюсерська група разом з режисером і купою інших спеціалістів українського каналу у повному складі кудись потягла канадську зірку.

Оксана притримала Олексія за лікоть, й вони лишились в приміщенні на самоті. На мить чоловік захвилювався, але швидко заспокоїв своє серце, що кожного разу, коли вони з Міллер лишались наодинці, намагалось вистрибнути з тісного полону грудної клітини.- Льошо, чому ти мені нічого не сказав? - похмуро подивилась на нього дівчина. - Чому я маю дізнаватися про такі речі з документів. Чи ти вважаєш, що ми ще не достатньо близькі?

- Ти про що? - хлопець проковтнув серце, що зробило чергову спробу втекти через горло при згадці про їхню з Міллер близькість.- Про твій день народження. В анкеті написано, що ти народився восьмого січня. Отже, сьогодні твій день народження. У яке становище ти мене ставиш? Що думають про мене твої рідні? Я забрала іменинника зі свята, з рідного дому. Вони ж напевне готувалися... - голос дівчини забринів, й вона відвернулась, складаючи руки на грудях.

- Оксано, ти чого? - чоловік обережно взяв її за плечі й розвернув до себе. - Цей день ніколи не був для мене особливий, просто зайвий привід випити на святки. Й рідні до цього ставляться так само.Волошкові очі були абсолютно сухі, виходить, то йому просто здалося. Але той погляд, в якому, чітко можна було розгледіти докір, краяв душу.

- Пробач, - видихнув він, ледве стримуючись, щоб несамовито не вхопити дівчину і не розшарпати пухкі губки поцілунком.Мабуть щось таки промайнуло у його погляді, бо Оксана насторожено засовалась в його руках. Коли пальці розтиснулись, обоє погано стримали видих.

- Гаразд. Вибачення приймаються, але тобі доведеться спокутувати свою провину, - з серйозною міною заявила продюсерка. - Сьогодні буде святкова вечеря.- І що я маю приготувати? - Мірошниченко почав прикидати у пам'яті рецепти святкових страв, які знав. Список був невеликий.

- Ти вмієш готувати? - Оксана не могла стримати захвату. Вона планувала замовити щось з ресторану, але домашні страви були більш привабливим варіантом.

- Авжеж, - здивувався її питанню чоловік. - Я сам живу, не з батьками.

Жінка промовчала. Чи не вперше в житті їй було ніяково через те, що вона зовсім не вміє готувати. Мовчання здалося Олексієві дивним, але він не став акцентувати на цьому увагу.

- Гаразд. Тоді приготую своє улюблене. До речі, можеш подругу свою запросити.

- Подругу? Ти маєш на увазі Лізі? - чоловік кивнув, а в Міллер щось неприємне заворушилось у грудях. - На жаль, не вийде, - вона навіть не намагалась удати, що шкодує. - До початку зйомок вам не бажано спілкуватись. Ми хочемо, щоб все було якомога реалістичніше.- Окей, зрозумів. Тоді посидимо утрьох. А я скоро звільнюся? Бо ще треба за продуктами з'їздити і приготувати. Ти впевнена, що хочеш цього? Краще б перепочила перед виїздом.

- Ми можемо залишитись скільки забажаємо.- Е ні. Мені завтра на роботу конче треба. Пам'ятаєш про заяву на відпустку? Навіть не знаю, чи мене відпустять. До речі, а ти не зможеш якусь... якогось листа чи довідку мені дати? Ну, щоб на роботі побачили, що причина поважна.

- Я думаю, що це можливо, - розгубилась дівчина. - Я спитаю.- От і добре. Ти не передумала ще зі святкуванням? - дав останній шанс відмовитись від забаганки.

- Ні, - уперто мотнула головою Ксанка. - Але це якось не правильно. У тебе день народження, і ти вимушений готувати...- У нас це звична справа, - відмахнувся іменинник. - Хто народився той і проставляється... Втрачаємо час. Ходімо, що там ще за зустрічі лишились?

- Власне тобі присутнім там бути не обов'язково...- Добре, тоді я побіг. Не проти, якщо я візьму малу? А то нудиться дитина в кабінеті, так хоч містом побігає, подивиться.

- Якщо тобі не важко...Щоки в Оксани ледь помітно порожевіли. В цю мить вона дуже добре зрозуміла бабу Нату, яка розчулена Льошиним характером, безупинну хвалила його, як чоловіка. Він і справді був такий - хороший - тому легко і не вимушено своєю щирою вдачею підкорював жіноче серце.

Мірошниченко вже пішов, а Ксанка все дивилася на двері. Раптом стулка зсунулася й за нею з'явилася білява голівка Лізі.- "Оксі, привіт. Чого ти тут застрягла? Я думала ти з моїм партнером спілкуєшся. Гарненький він, до речі. Самотній?"

- "Так", - кивнула дівчина кудись у простір перед собою.- "Ну я ж просила", - закотила очі красуня, - "ти мені всю методику навчання зіб'єш".

- Вибач. Я дещо обмірковувала.Міллер підкреслено бадьоро попрямувала за знайомою, лише киваючи, поки та безупинну торохкотіла:

- "Для тебе ця мова завжди була рідною? Ми з тобою раніше мало спілкувалися. Я не знала... Навіть уявити не могла, що буде так цікаво. А я спершу не хотіла погоджуватись, ти знаєш? ...Ну звичайно, це ж така авантюра. Але я дівчинка непередбачувана: вчора не хотіла, а сьогодні погодилась. І анітрохи не жалкую..."

***

- А що твоя мама зазвичай готує на свята? - дістаючи візок, поцікавився Олексій у своєї маленької супутниці.

- На свята ми їздимо до бабусі Наталі, - трохи насторожено відповіла дівчинка, не розуміючи нащо чоловікові це знати.

- Ну а якісь улюблені страви у неї є? - не здавався Мірошниченко.

- Вона полюбляє вареники і усіляку випічку, але мама каже, що це не корисно. І якщо багато їсти, то гладшаєш, - з розумним виглядом повідомила Влада.

- Я мав на увазі улюблені страви твоєї матері, - не міг вгамуватись Льоха, мала наче знущалась з нього.

- Ну... - дівчинка ще більше насторожилася й вирішила ні за що не відкривати Льоші мамин секрет. - Їй подобається куштувати щось нове. А ще їй подобається солодке.

- Справді? - Мірошниченко і уявити не міг, що Ксанка солодке полюбляє, але дівчинка впевнено кивнула. - А тобі що подобається? - за пораду їй також належала нагорода.

- Бургери і піца, але мама каже, що багато їх їсти не можна, бо там багато жирів і... - дівчинка замислилась, підшукуючи потрібне слово, але в неї не вийшло: - "карбохайдрейтс".

- Вуглеводів, - здогадався чоловік.

- Мабуть, - не стала сперечатися мала.

- Але ж день народження буває тільки раз на рік. А раз на рік - це точно не часто, - хитро всміхнувшись, підморгнув Льоша.

- Але мій день народження ще не скоро, - гірко зітхнула дівчинка.

- Зате мій сьогодні, - засміявся Олексій, яка ж вона все-таки кумедна. Відсміявшись, він продовжив: - Але зовсім не враховувати побажань мами ми не можемо, тому треба приготувати щось таке, щоб і їй було до смаку. До того ж швидко.

- Їй подобається морська їжа, - недовіра Влади зникла повністю, й дівчинка розкрила матусин секрет. Вона не була впевнена, що вибрала правильну назву, але була впевнена, що Льоша її зрозуміє.

- А що найбільше? - звісно, він зрозумів, що це морепродукти.

- Я не знаю, як воно називається, - сказала мала, бо не знала перекладу слова "squid".

- А як виглядає, пам'ятаєш? - Влада трохи невпевнено кивнула. - Тоді побігли шукати.

Льоха вже знав, що готуватиме, адже сам дуже полюбляв піцу. Й це одна зі "святкових" страв, яку він вмів приготувати ідеально. З тістом вирішив не морочитись, адже час був не на його боці, а от з начинкою душу можна відвести. Тим паче, що б ти не запік серед томатів та сиру, завжди вийде неймовірна смакота, якщо знати кілька секретів.

Всі необхідні продукти були швидко віднайдені, навіть загадковий Ксанчин смаколик - кальмар.

Опинившись на кухні, Мірошниченко одразу став до роботи: мив, чистив, шинкував, тер, змішував та розкачував. Влада із захопленням спостерігала за цим процесом, сидячи на високому стільчаку. Рухи чоловіка просто заворожили малу, адже раніше вона ніколи не бачила, як хтось готує щось більш складне, ніж барбекю.

- Я теж хочу так чудово готувати.

Олексій знову дружньо розсміявся:

- Як ти знаєш, що я готую чудово, коли ще жодного шматка не покуштувала? Але якщо допоможеш, то точно вийде щось неймовірно смачне.

Влада приворожено кивнула. Олексій мимоволі задивився на неї. Яка ж вона була несхожа на племінників, що тільки й знали, що виснути на ньому та вимагати погратися. Навіть не вірилося, що їй лише п'ять років. Втім забувати про це не варто, й не можна довіряти малій дитині ніж або тертку.

- Є справа, з якою впорається лише дуже старанний помічник. Хочеш, щоб я її тобі довірив? - знову захоплений кивок. - Отже я змащую корж соусом, а ти маєш рівномірно викласти інгредієнти з цих тарілочок. Впораєшся?

- Так, - мала аж нетерпляче підстрибнула на місці, а потім зосереджено почала виконувати довірену їй роботу.

Скориставшись вільною хвилькою, Льоха подзвонив Оксані, щоб з'ясувати, коли вона збирається повертатись, щоб заздалегідь поставити лист у розігріту духовку. У ту ж мить він почув як двері квартири відчиняються, а з сумки Міллер лунає приглушена стандартна мелодія дзвінка.

- Ти повернулась... - трохи розчаровано протягнув чоловік, а Влада навіть не обернулась на мати, бо була дуже зосереджена на своїй роботі.

Льоха відбив виклик і мелодія замовкла.