Незвичайний журналіст

Дзинь* хтось подзвонив у двері. "Кого це притягнуло в 8 ранку. Хто там? Я відкриваю". Жінка років 25 відкрила двері. "Дивно, а хто тоді дзвонив. Стоп, що це за коробка. Її хтось тут залишив, але навіщо?". Вона обережно відкрила коробку. У ній була маленька дитина і під нею записка. "Хто тебе тут залишив? Ха. вже говорю сама з собою і з маленькою дитиною. Я ніколи не звикну чути, що хтось підкидає дітей, а тут і мені підкинули. Що це, записка. Пішли у дім, я тебе покормлю і прочитаємо записку від твоєї мами чи тато". Жінка зайшла у дім з дитиною і пішла на кухню, дістала із холодильника молоко, нагріла його. Почала кормити дитину молоком з шприца. Дитина поїла і швидко заснула. Жінка взяла дитину, поклала записку у карман штанів і пішла у поліцейський участок, щоб дізнатися чия дитина. В поліції не знайшли ніяких дітей які народжувалися 3-4 місяця назад. -Міс, скоріше все ця дитина підкинута з іншого міста– сказав один з поліцейських. -Або просто не зареєстрована дитина, таке рідко буває, але, нажаль, все-таки іноді трапляється– доповнив другий поліцейський. -Зрозуміло. Що мені робити з дитиною? -Ну можете віддати у дитячий дім, залишити собі, але перед цим потрібно буде усиновити або удочерити цю дитину. -Доречі, якій має пол дитина? -Це сталося так раптово, що я, навіть, не подивилася хто це. -Зараз це не має значення, але не в якому випадку не робіть так само як зробили з вами. -Він хоче сказати, щоб ви не залишали під дверима дитину. -Ні в якому разі, я цього не зроблю. -Знаєте багато хто так говорить, а потім ми не знаємо що робити з дітьми. -Я залишаю дитину собі. Я ж так хотіла дітей, але власних не можу мати. Жінка з одним із поліцейських вийшла на вулицю, сіли у машину й поїхали у лікарню. Жінку з дитиною привезли до дому. Зайшла у дім, пішла у спальню. Поклала на двоспальне ліжко дитину. "Ну все тепер ти моя дочка, хоч і не кровна, але моя. Я буду тебе любити як свою рідну дитину" знову почало розмовляти сама з собою, хоча, ні з дитиною. Знову пролунав дзвінок у двері, жінка відкрила двері за ними був її молодий чоловік Вільям. На вигляд йому років 25-27, він трохи вищий за жінку. -Вільям у мене є дві новини, погана і чудова. З якої розпочати? -Що за трапилося? Ну давай з поганої. -Хтось підкинув нам дитину, якій 6 місяців. І друга новина, в нас тепер є дочка. -Так у нас у городі я нікого не бачив вагітним останнім часом, чия взагалі то дитина? -В цьому і проблема, що це не місцевих, або не зареєстрована. Так мені сказали у поліції. -Ну все пішли у дім, а то чому ми говоримо на порозі. Вони пішли у спальню, Вільяму не сподобалося, що хтось залишив дитину, але і був цьому радий. Через 3 роки Дзвінок у двері. -Хто там?– запитав Вільям. -Відкривайте поліція, якщо не відкриєте ми будемо вимушені вибити двері. В нас є орден на обшук вашого дому. Вільям відкрив двері, четверо чоловік у балаклавах забігли в дім. Один із них скрутив Вільяма і поклав на підлогу, сівши на нього. Жінка спустилася на перший поверх із-за того шуму який вони підняли. Її також скрутили. -Що вам потрібно? У нас нічого немає.– промовив Вільям. -Мовчати! Хтось ще є в будинку? -Так, наша дочка, але вона зовсім маленька.– відповіла Ралí Дівчинка спустилася з своєї кімнати й побачила цю всю картину. Вона аж розплакалася, вона стояла, як вкопана, не роблячи ні шагу. Скотилася одна краплина сліз і впала на підлогу, як раптом один з чоловіків вистрілив у чоловіка, який сидів на Вільямі, далі у того хто тримав Ралі і у третього, а потім ще й себо вистрелив. Ось так і закінчилося пограбування дому у якому жили Вільям, Ралі і їхня маленька дочка. Вони викликали поліцію, показали відео з камери на якій добре видно, що один убив усіх своїх напарників і себе у тому числі. Після цього випадку сім'я більше не змогла жити у цьому домі і в цьому городі, де їх обвинувачують у вбивстві і викраденні дитини. Вони зібрали всі свої речі й переїхали в.. За всі ці 3 роки вони так і не відкрили записки, Ралі просто про неї забула. Записка так і залишилася лежати у кармані тих самих штанів. На новому місці ніхто не знав хто вони такі, не знали про пограбування яке закінчилося смертю злодіїв, не знали що то не їхня дитина, що її хтось їм підкинув. Вони думають, що зможуть нормально жити без косих поглядів сусідів. Вони хотіли жити, як звичайна сім'я...