Вероніка взяла телефон та усміхнулася до фото на екрані. Павло нечасто дзвонив, тож вона одразу ж вийшла з-за свого столу та метнулася у коридор, щоб поговорити на самоті.
- Алло, привіт, - солодко проспівала у слухавку.
- Привіт, Вероніко, - чоловік любив називати її повним ім'ям, коли був не сам, наче смакуючи кожну букву. - В мене новина.
- Яка?
- Товариш з Польщі запропонував мені гастролі, - він сказав це навмисне легковажно, але голос видавав радість, що наче лучилася з динаміку.
- Це чудово! Я дуже рада за тебе, - в захваті підскочила дівчина.
- Але це надовго, - голос трохи потух. - Майже два місяці.
- Але ж це така можливість! - вигукнула дівчина й тільки після цього задумалася.
- Може, ти поїдеш зі мною? - обережно запропонував Павло, вже знаючи відповідь.
- Ні, я не мож
