- А ви не бідуєте, - огледівши будівлю, цокнула язиком Вероніка.
Красивий чотириповерховий будинок в старому місті був в дуже гарному стані. Великі вікна, дубові двері під'їзду, ліпнина. Здавалось, що зайшовши до будівлі опинишся в тих старих часах, коли вона була зведена.
Павло здивовано звів брови та всміхнувся.
- Чого б це такі висновки?
- А хіба це не престижне житло у центрі міста? Чи я щось плутаю? Якщо у вас є кошти утримувати таку квартиру...
- В мене таких коштів, на жаль, немає, - похитав чоловік головою. - Це спадок від батьків матері.
- Щось не туди мене занесло, - винувато посміхнулась Ніка, але за мить не втрималася та продовжила: - Хоча я мала б здогадатись, судячи з будинку твоїх бабусі й дідуся.
- Не думав, що для тебе це має велике значення, - спохмурнів Короленко.
