Самодур бажає нащадків

15 Віка

15

Віка

Бісів будинок з його нескінченними переходами! Враження таке, що Віталій умисно відвів мене спочатку в спортзалу,  а тепер веде невідомо куди, щоб ще раз познущатись над моєю витримкою.

В цій частині дому я ще не була. Велетенські двері з двох стулок з позолотою натякали, що за ними мене чекає бальна зала, як мінімум. І я помилилась. Бо за дверима була – спальня.

Якесь не дуже хороше передчуття мене торкнулась, коли погляд наштовхнувся на велетенське ліжко. Там п’ять чоловік загубиться з легкістю. Ох вже ця манія величі у Скрипаля – здається вона не має меж.

За смішними думками про його гіперего, самого сатрапа я помітила не одразу. Він лежав посеред ліжка, прикритий шовковими простирадлом, на якому було вигаптовано вензеля і ініціали – В та С.

- Вільний, - недбало сказав Владислав слузі, і той поспішив покинути мене сам на сам з чудовиськом.

Готова битись об заклад під покривалом тиран без комплексів і одягу. Але Скрипаль мене  здивував, бо відкинувши покривало продемонстрував оголене тіло тільки до пупка. Нижче починалась манжета сімейних трусів. Ну хоч щось в цієї людини як в людини.

Але все одно не розумію. Навіщо я тут?

- Підійди, не з’їм, - попросив Владислав, не роблячи рухів в мій бік. Ага вовк Червоній шапочці те саме казав. І чим все скінчилося?

- І вам доброго ранку, - я спробувала бути чемною, але вогник образи на Скрипаля чомусь тлів  у грудях.

Уявила як він на цих простирадлах так би мовити «тестував» Кіру і мене пересмикнула від відрази. Не те щоб я дуже огидлива. Але конкретно в цій ситуації… якась недозволена купа емоцій.

- Добрий, а як же, - Скрипаль ще виявляється і брюзга. Бо інакше чого йому бути незадоволеним, о шостій ранку в понеділок, коли всі навколо нього вже бігають і стрибають? Радіти має, що зіпсував людям життя.

Трішки зачепилась очима за інтер’єр – там і сям коричневі і червоні оксамитові вставки. Батальна картина на стіні, ліпнина з гіпсу. Таке враження, що він обстановку з дому прокурора Пшонки сюди перевіз.

- Не любите дощ? – максимально ввічливо запитала у багатія.

- Баб дурних не люблю, - він навіть не намагався приховати своє роздратування. – Тих що лізуть змагатись з чоловіком!

- Перепрошую, - ага, хоч і не має за що. Але так розумію прийшов час розплати за вчорашні перегони. Не довго ж він чекав.

- Коротше, через тебе я розтягнув сухожилля! – Владислав навіть потряс в повітрі правою ногою, тією що ближче до краю ліжка.

- Співчуваю, та я не змушувала бігати вас за мною.

- Ти глянь яка грамотна! Зараз будеш робити мені масаж, поки ногу не відпустить! Бо через твою поведінку не можу вийти на роботу! – ошелешив мене тиран.

- Ні за що не повірю, що у вас немає персонального масажиста, - навіть не сумнівалась, що Скрипаль все вигадав, і зараз умисно знущається над мною, в чергове випробовуючи мене.

Тому зробила кілька кроків ближче до чоловіка, роздивляючись треновану ногу. Щоб я не казала, та підозрюю розминати її мені все ж доведеться.

- Є у мене масажист,  - погодився Скрипаль.  – Але ж не піднімати людину  спозаранку? Та ще в таку погоду!

І відколи це він став таким людинофілом?

- Ти ж теж професійний масажист, начебто, - на цьому слові він скривився, наче куснув лимону. – Одним словом, ти наробила шкоди тобі і виправляти.

Зиркнула йому в обличчя, майже порівнявшись з ліжком. В очах туман, з небезпечними іскорками, які так і кидають мені виклик. Цікаво, чого він більше хоче – щоб я погодилась, чи щоб заартачилась?

Ну таке, нехай я вже давно не практикую особисто, та навики у мене звісно зостались. Базові рухи вбиті в тіло на рівні рефлексів. Куди натиснути, де прим’яти…

- Якщо наполягаєте, - я присіла на ліжко біля його ніг, і оглянула вкриту рослинністю ногу. На вигляд абсолютно здорову. Красиву між іншим, наскільки взагалі може бути красивою чоловіча нога. - Де саме болить і коли відчули біль? – відганяючи сторонні думки уточнила в … пацієнта.

- Вся литка болить! – отримала у відповідь.

- Може то ви з Кірою перестарались? Не розрахували так би мовити сил, самі розумієте вік вже…

- Закрий рота, стерва, і роби вже нарешті масаж! – гримну Скрипаль так, що я ледь не підскочила на ліжку. –  Бо зараз почну ще доводити, що вік у мене саме ого-го.

- Вам не можна різких рухів, - голос у мене трішки сів. Неприємно знати, що твої підозри відносно цієї парочки виправдались. - Ляжте обличчям вниз, будь ласка.

- Так роби, - не погодився Скрипаль.

- Але масаж литки робиться по-іншому.

- Що ти за масажист така! – знову прилетіла образа в мою адресу. – Сказав так роби. Значить – так. А щодо тієї білявої курки – ревнуєш?

- З якого дива? - мусила узяти чоловічу стопу і покласти собі на коліно. Дотик обпік. По пальцях побігла зграйка мурах.

- Всі ви баби такі, спочатку вдаєте недотрог. А потім ревнощі показуєте, - знову узагальнив Скрипаль.

- Ваша самооцінка звісно роздута до неймовірних масштабів, - пальцями я пробіглась по виїмці ступні, обмацала п’яту, Ахіллесове сухожилля, трішки поводила ступнею з боку в бік, щоб виявити больовий поріг. Та Скрипаль так відволікся, що навіть не помітив моїх рухів. – Та я не претендую на вас, в жодному разі. Мене не цікавлять стосунки.

- А секс для здоров’я? -

- Для цього існує вібратор, - я знизала плечима. – Жодного виносу мозку, і завжди готовий.

- Стерва! –нагородив мене епітетом Владислав, і спробував пропекти поглядом. Звісно мене пройняло і по шкірі розлилося тепло. Хм. Щось не так. Очевидно реакція б мала бути не такою.

- Всяка жінка яка вас не хоче – стерва?  - я натиснула на ногу сильніше, не забуваючи робити свою справу. Але і втриматись від діалогу не могла. Надто Скрипаль поводив себе нездорово відносно моєї статі. – Ви узагальнюєте, рівняєте всіх жінок під одну гребінку. Що свідчить про одне – насправді вас образила якась одна жінка!

- Пха, доморощена психологиня! – він розреготався над моєю версією. А відсміявшись заявив: - Я впевнений, що ти набиваєш собі ціну, тай годі! Бач  я теж схильний до психоаналізу, і вважаю, що ти просто граєшся щоб подражнити мене.

- Дуже треба! – я натурально обурилась. Що йому не кажи, а він своє гне. Тому застосувала силу, зосередившись на його нозі. Пальці натиснули на чуттєві точки під коліном, і Скрипаль зашипів від несподіваного болю.

- Криворука курка! Дивись що робиш!

- Це масаж, а не прелюдія, - я знизала плечима. – Ніхто не казав, що буде приємно. Але ж ви не хочете кульгати увесь день?

- Твоїми стараннями взагалі у візку опинюся! – він смикнув ногу з мого захвату. Але я не пустила, і продовжувала наминати литку, навмисно торкаючись не дуже ніжно зв'язок. Нічого йому не станеться. Зате кров плине саме до ноги, і збільшиться відтік лімфи…

- Як тебе таку злу земля зносить? – Владислав відверто зіщулився він неприємних відчуттів. – Ну годі вже, вся нога пече.

- Так  і має бути. Ще десь пом’яти? – я розпилилась в задоволеній усмішці.

А Владислав очевидно завагався – знущатись над мною і собою далі, чи припинити екзекуцію.

- М’яти не треба, але  я заслужив компенсацію, за те що витерпів твої не ніжні лаписька!

- Знову я винна? З вами мати справи – тільки в борги себе вганяти!

- Матимеш науку! – чоловік стрімко змінив положення тіла. І не очікувано я опинилась притиснута його тілом до ліжка.

Не чекаючи такої підстави, я навіть опиратись не спромоглась належним чином. Завовтузилась, відчуваючи всією собою його жар і силу. По тілу навіть до кінчиків пальців розлився пекучий зуд. О ні. Не хочу цього відчувати.

Шию дражне тепле дихання, від якого звісно мене проймає дрижаками. В животі наче натягнулись струни, як тремтять від кожної моєї нової спроби звільнитись. Але Скрипаль не зважає на мої недолугі потуги. Він проводить носом по моїй щоці, і навмисно тихенько сміється прямо в вушну раковину. Хто не знає – це до  біса лоскітно. І збуджуюче одночасно. В середині зривається феєрверк емоцій.

 - Як що ранкового сексу? – питається Скрипаль, і сильніше притискається до мене нижньою частиною тіла.

Дідько! Він встиг збудитись. Розумію, що звиваючись ніби гусінь під ним, роблю собі тільки гірше.

- На відміну від вас не маю звички користуватись добряче вживаними речами! Покликати Кіру? – шиплю йому.

Здається мене зараз придушать. І прикопають десь в саду. Так що ніхто і кісточки мої не знайде.

- Годі вже! – Владислав все ж опанував себе і хватка послабилась. – Не було у мене з нею нічого і не буде! Задоволена?!

- Та мені байдуже! – не знаю вірити йому чи ні, та і з якого дива він перед мною звітує. Тому знову просто пробую звільнитися: -  Пусти, нахаба! Все одно після тієї кількості професійних хвойд якими ви хвалились нічого крім остраху підчепити від вас гонорею я не відчуваю!

Тиск на моєму тілі миттю ослаб, і Скрипаль встав з ліжка.

- Забирайся, з моїх очей! – з гарчанням наказав багатій. – Стерва!

- Хам! - я скотилась з ліжка не примушуючи себе довго чекати.

- Між іншим з моїми грошима можу собі замовляти незайманих хоч щодня! – чогось почав виправдовуватись самодур.

- От цим і займіться!

В мене полетіла схоплена з ліжка подушка, але я ухилилась.

- Ще і мазило! – крикнула йому від дверей. В крові бурлило стільки адреналіну, що про обережність і мови не йшло.

- Язиката Хвиська! – не залишився в боргу Скрипаль. – Накладаю на тебе штраф!

Який такий штраф? В договорі від Дмитра нічого такого не було…