Самодур бажає нащадків

13 Віка

13

Віка

- І що це було? – запитав мене Скрипаль, який відновився раніше. І сам собі відповів: - Демарш і псування мого тренування!

- Що? – миттю накотило обурення.

- То! – буркнув чоловік, і попрямував до близького тренажера.

По дорозі скинув мокру футболку, демонструючи своє красиве тіло. А я нічого не могла з собою зробити – залипла, любуючись його торсом, тим як він сідає на обтягнуте шкірою сидіння, обхоплює руками важелі,  і починає змикати стулки тренажера, тренуючи руки, плечі і м’язи спини. Виглядало це дуже звабливо. Кожен м’яз напружувався, збурювався, рельєфно виділявся.

- Будеш мені тепер винна, Тараненко, - нарешті заявив Владислав, вперше наділивши мене якоюсь персоніфікацією.

Але потім зміст його слів щедро плесну олії в вогнище мого обурення.

- З чого це?

- А що за дурні феміністичні замашки змагатись з чоловіком? Фемінізм це зло! – чоловік навіть на мить перестав робити силові вправи.

Я зиркнула на бігову доріжку, дівчата невблаганно скорочували дистанцію. Але залишати випад Владислава без відповіді не хотіла:

- Не всі виклики треба приймати, - почала робити розминку для стегон, використовуючи час тренування  по максимуму. Тим більше що злість на багатія якраз спонукала кудись трансформувати енергію, щоб не накинутись з кулаками на нахабу.

- То я мав бігти позаду і дивитись на твою дупу? – прилетіло мені у відповідь.

- А вас в ній щось не влаштовує? – ляпнула і додала: - Є ще купа місць куди можна було дивитись.

- Зізнайся ти хочеш мене, тому і побігла в прямому сенсі вертіти перед мною хвостом, - гнув своє Скрипаль.

- У ваших словах логіки – нуль.

- То в жінках логіки – нуль, - голосно, щоб всі чули заявив Владислав.

Дівчата вже підтягнулись і зупинились, відпочиваючи після забігу.

- Так-с, - Влад піднявся з тренажеру, демонструючи всім себе. – Ти, - його палець ткнувся  вбік нещасної Оксани, - збираєш речі і їдеш додому.

- З задоволенням, - відповіла йому нещасна. – Я сюди їхала дитину носити, а не терпіти знущання.

Зрозумівши, що їй нічого втрачати жінка стала набагато сміливішою.

- Ви ще з пузом змусьте жінок бігати! – вона попленталась до огорожі з ялівця.

- Думаю, - це вже було звернено до тих, хто залишився. – Думаю, вам зрозуміло, що мати моєї дитини має бути фізично розвинута. Хто ще не вважає себе готовим до спортивних вправ, краще не витрачайте мій час даремно, і йдіть пакувати валізу.

Але ніхто не поспішав цього робити. Кіра навіть заусміхалась:

- Ну що ви, Владислав Іванович, ви все правильно робите, - улесливо защебетала Скрипалю блондинка. – Звісно, носити вашу дитину повинна найкраща!

«Звісно, ти натякаєш на себе», - хотілось сказати мені дівчині. Тим більше після того, як зацікавлений погляд темних очей багатія пройшовся по її тонкій, як лоза фігурі. Що він там в ній намагається роздивитись?

- Прийдеш сьогодні ввечері, - нарешті сказав Кірі Владислав.

І у мене в животі з’явилась велика булька, яка стиснула нутрощі. Це я що ревную його? От дурепа. Таких дуреп ще світ не бачив. Ну яка моя справа до того, хто буде мити олігархові пагорби сьогодні? І що він там з тією кандидаткою буде робити? Та нехай тестує її як хоче! І в купелі, і на лежаку, і боком, і з підскоком!

Звісно в мені говорить тільки жіноче самолюбство. Розбурхані гормони і дух суперництва. Я ж не якась собака на сіні. Я не претендую ні на яке місце в житті Скрипаля. Але ж чому тоді так неприємно, від думки, що Владислав легко перемкнувся на чергову кралю?

Я картала себе за непристойні думки і невчасну злість на суперниць. Намагалась докликатись до свого здорового глузду, і переконати себе що мені байдуже.

Але виходячи до сніданку таки розпатрала свою валізу і витягла на світ божий спідницю і блузу. Просто не хотіла виглядати перед Кірою як неохайна селянка в спортивному костюмі. І не прогадала.

Білявка окрилена перспективами близького знайомства з багатієм вирядилась до сніданку в яскраву сукню, нафарбувала очі і губи. Треба віддати їй належне виглядала вона прекрасно. Тренування на свіжому повітрі сповнювали її очі блиском, а щоки рум’янцем. В їдальні вона виглядала більш ніж органічно. Наче самі стіни підлаштовувались, щоб пасувати красуні.

Скрипаль очевидно не оцінив її красоти, адже дивився в планшет чи в свою тарілку. І ніяк не показував, що з нетерпінням чекає вечора.

Звірячий голод після тренування сприяв тому, що мій апетит не зіпсувався невеселими думками про свої почуття. Я наминала омлет з лососем, віддавала належне запіканці з курагою і залишилась цілком задоволена сніданком.

Традиційно, розмов за столом велось небагато. Окрім мене більше б ніхто не наважився сперечатись з Владиславом, а я теж не прагнула лізти на рожен. Нічого хорошого з того, щоб дратувати Скрипаля все одно б не вийшло.

Після сніданку у нас був вільний час. І я розгубилась, адже не уявляла чим себе зайняти. Роботи в неділю у мене не було. Цей день був у розпорядженні Сашки. Але оскільки дочки не було поруч, я відчувала себе знудьгованою. Дістала планшет, і вирішила подивитись якийсь фільм.

Але варто було мені запустити пошук якоїсь комедії, як до мене зайшли Софія і ще одна кандидатка, Люба, які теж нудились від неробства. Тож кілька годин ми говорили про всяку всячину, і в основному розмова скочувалась до вподобань Скрипаля. Думаю, дівчата просто прийшли в розвідку. Але я майстерно змінювала теми, всяко уникаючи будь-яких відвертостей.

Можливо у мене і параноя. Та не виключаю, що хтось з цих милих дівчаток не погребував би переповісти нашу розмову мажордому чи Дмитру, щоб позбутися мене. Варто обронити десь необережне слово, і матиму квиток додому. Я вже ні в кому і ні в чому не впевнена. А мені треба витримати в цім будинку днів сім.

Подумати, цілий тиждень розтягнутий у вічність! А те, що наші дні будуть довгі і непрості я вже не сумнівалась. Тиран з задоволенням буде виявляти наші слабкі місця. І якщо ми їдучи сюди наївно думали, що нас будуть опитувати і змушуватимуть ставити галочки в трьох варіантах відповіді в якихось психологічних тестах, то ми помились. Під тестуванням самодур розумів жорстке поводження з жінками, і за реакцією кандидатки він очевидно щось вирішував для себе. Чи підходить йому жінка, чи ні. Знати б ще, які саме критерії  крім чудової фізичної підготовки, собі визначив як головні Скрипаль.

Нарешті спровадивши товарок  я пригадала його фразу про наркоз. Тому замість фільму заглибилась в процедуру допоміжних репродуктивних технологій.

Я не вивчала це питання, бо не думала, що воно мені пригодиться. Все ж я не планувала доходити в цьому кастингу аж так далеко.

 За всіма статями, що я знайшла в мережі видавалось, що процедура штучного запліднення доволі не складна. Жінка п’є певні препарати, гормонально готуючись до майбутньої вагітності. Потім їй без анестезії і будь-яких травмуючи операцій вводять запліднений ембріон, продовжується підтримуюча терапія, допоки організм сам не почне виробляти в потрібній кількості прогестерон та інші гормони.

Тому фраза Скрипаля про наркоз мене збивала з пантелику. Що ж він такого мав на увазі? Чи просто хотів мене налякати? Чи не дуже розумівся на процедурі? В останнє не вірю. Чоловік би не зважився на такий крок, якби не знав на що йде.

Голова пухнула від думок і версій. Наркоз, або як кажуть лікарі – внутрішньо венна анестезія, в  процедурі ЕКЗ передбачався  в тому випадку, коли сурогатна матір також виступала ще  і донором яйцеклітин.

«Оцінка якості ембріонів проводиться щоденно на всіх етапах їх культивування. Існує декілька параметрів: морфологічний вигляд ембріона (товщина оболонки, якість цитоплазми, розмір полярного тіла, розміщення і вигляд пронуклеусів тощо), швидкість ділення і розвитку ембріона (чи ділиться вчасно, чи«поспішає» в розвитку або навпаки – відстає), враховується наявність фрагментацій (включень), розмір бластомерів та інші параметри. Усі відхилення від норми ембріолог записує у протоколі культивування і таким чином обирає найкращий ембріон, - розповідала лікарка на одному з відео.

– Що роблять із рештою ембріонів?- цікавився журналіст.

– Не всі яйцеклітини можна запліднювати, запліднюють лише зрілі ооцити. Протягом культивування частинаембріонів може зупинитися – і ми не отримує мобластоцисту (5-денний ембріон) найкращої якості. Тому для перенесення ембріолог відбирає один-два найкращі ембріони, а решту – заморожує.»

Я обурено відклала планшет. Що за дурня! Я не буду давати свої яйцеклітини під якісь експерименти репродуктологам! Не буду і крапка! Я так і не знайшла відповіді на питання, що відбувається з заплідненими і замороженими ембріонами далі. Може їх потім на крема пускають і омолоджуючі виворотки. У мене аж волосся дибки стало, адже у себе в салоні ми теж використовували косметичні засоби на стовбурових клітинах, але я ніколи, ніколи в житті не задумувалась звідки вони беруться.

Будемо відверті, я не дуже активно відвідувала зайняття з акушерства, бо вже тоді, на етапі здобування освіти, не планувала працювати в цій галузі. Мене приваблювала та частина медицини де було менше крові, шмарклів і інших рідин примусово виділених з людського тіла.

І ось я сиділа перед вимкненим планшетом і переосмислювала свою діяльність. Уявляла, як би я себе відчувала, коли б знала, що рештки саме моєї дитини намащують на пику якоїсь престарілої профурсетки, щоб вона мала товарний вигляд. Жахіття!

Ледь втрималась від того, щоб не піти і не висказати Скрипалю свою думку про його затію негайно. Викажу обов’язково. Мовчати не буду. Пройдусь по всій процедурі і її неетичності. Але потім. Як емоції уляжуться, вирішила я.

І набрала по відеозв’язку дочку. Після порції жахіть хотілось побачити рідне обличчя і відчути позитив.