Одруження ненароком

Глава 11

Джейн затягувало бездонне провалля чорних зіниць. Вона втрачала себе, і втрачала зв'язок з реальністю. Вперше в житті чоловіча близькість дурманила голову, і змушувала забувати по обережність, про страх і небезпеку.

Михайло бережно опустив дівчину поверх застеленого ліжка, і ніжно провів рукою від основи шиї до стегон, вона здригнулась відповідаючи на дотик, вигнулась всім тілом слідуючи за ласкою, і безвольно опустилась на перину, замруживши очі.

Дихала дівчина часто-часто, ніби охоплена гарячкою. Михайлові і імпонувала така її реакція, і дивувала. Він неквапливо заволодів її губами, сам занурюючись в вир пристрасті, і не міг стриматись, щоб з ніжного не перетворити поцілунок на дотик сповнений сили і вогню. У відповідь отримав  стогін, від якого знесло залишки здорового глузду. Залишилось тільки бажання торкатись Джейн, дарувати їй насолоду, відкривати для себе нові грані її пристрасті.

Джейні горіла у власних відчуттях. Все те, що коли-небудь вона відчувала,  зараз концентрувалось в ній і вимагало нових і сильніших вражень. Неймовірні поцілунки, які жалили як комахи, і відзивались солодким болем десь там, де зосередилась її жіноча сутність, здавалось ніколи не закінчаться. І вона б не хотіла, щоб вони закінчувались. Але Михайло змістив губи на її шию, і дівчина хапала ротом повітря, у відповідь на нові ласки.

Важка чоловіча долоня накрила груди, і краєм свідомості дівчина здивувалась, як це він здогадався, що її соски давно вже ниють від спрагло бажання відчути дотик пальців. Але та думка майнула і розчинилась цукром в чаї. І так само зараз Джейн розчинялась у владі свого чоловіка.

Михайло поклав руку з грудей на ноги Джейн, задер пелену її сукні і знайшовши проріху в панталонах торкнувся пальцями палаючих вологих складок. Джейн горіла для нього і була готовою прийняти його, це було очевидним, і збільшувало напругу в штанях, змушувало відчувати фізичний біль від необхідності стримувати себе.

Звідки взялась та необхідність Яновський не знав. Але був міцно впевнений, що якщо зараз буде нестриманим і думатиме лише про своє задоволення то гірко пошкодує. Тому і не робив нічого, щоб полегшити своє становище. Тільки дарував дотики збудженій дівчині, навіть не намагаючись звільнити свій орган з полону штанів, не кажучи вже про те, щоб пробувати його використати за призначенням. Така поведінка диктувалась йому інтуїтивно, на рівні інстинктів, і він балансуючи на грані свого збудження, як на лезі кинджалу, всім своїм єством розумів, що так буде правильно.

Він знову поцілував її губи, водночас пальцями рухаючись далі, знаходячи слизьку від вологи горошину. Джейн здригнулась, коли він торкнувся її набряклого від пристрасті бугорка, подалась на зустріч пальцям, вимагаючи більш інтенсивної ласки, яка не забарилась. Його пальці ніжно і впевнено то стискали то погладжували невеличку ділянку плоті, поки дівочі стегна не здійнялись геть високо, а потім безсило опустились на ліжко, і Михайло відчув, як здригається її тіло від хвилі задоволення.

Він пив викрики Джейн, ловлячи їх своїми губами, і відчував, що зараз зірветься сам. Досягне своєї вершини, як незрілий хлопчина, від одного відчуття того, як отримує насолоду жінка поруч з ним. Це було незвичним, неймовірним і набагато кращим того, що було у нього раніше. І від того він мусив відсторонитись від Джейн, закусити до болі нижню губу, щоб не зірватись, не зробити Джейн боляче, і не зіпсувати того, що між ними в цей день могло зародитись.

А потім він помітив, що з під міцно стиснутих повік по дівочих щоках течуть сльози. І його збудження зійшло нанівець, залишивши біль в стегнах, що аж самому хотілось скрутитись калачиком і колисати себе. Але він подавив в собі той біль, занепокоєний станом дружини:

- Я зробив тобі боляче? – голос не слухався. А в душі зароджувався страх, що він дійсно все зіпсував, і тепер Джейн не пробачить його ніколи. Вона здригнулась, похитала головою, і голосно зітхнула. – Тоді що?

- Це неправильно, - Джейн шепотіла ледь чутно. Як і колись вона відчувала себе брудною, огидною, і осоромленою. Михайло не мав бачити її падіння, а тим більше потакати йому. Що він тепер подумає про неї? Як дивитись йому в очі? Дівчина утнулась головою в подушку, сподіваючись, що Яновський залишить її нарешті в спокої, і дасть можливість прийти до тями.

Та він нікуди не пішов. Навпаки, по-свійськи оповив рукою її стан, і притис дівчину спиною до своїх грудей. Вона була вдячна йому хоча б за те, що він не змушує дивитись йому в очі. Яновський погладжував її живіт, ткнувшись носом в трішки вологе і від того приємно пахуче волосся, і намагався знайти слова, які б вирвали її з переконання того, що між ними відбулось щось погане.

- Чому ти так вирішила? – нарешті не знайшов більше нічого кращого, як запитати у дівчини причини її поведінки Яновський.

- Але так не має бути, - вона вірила в те, що говорить.

Насправді Джейн не була дуже обізнана в тому, що має відчувати жінка поруч з чоловіком. Її мати розповідаючи про те, як зацікавити чоловіка старанно оминала питання плотських утіх. А єдина і найкраща подруга – Хелен хоч і стверджувала, що сімейні стосунки приносять неймовірну насолоду, та ніколи не вдавалась в подробиці того, як все відбувається.

Все що знала Джейн, що торкатись себе – гріх. І відчуття які викликають власні дотики мало різнились зараз з тим, що робив з нею Михайло. А значить мав бути гріховним і неправильним і цей їх вчинок. Тому слова Яновського ошелешили її:

- Навпаки, так і має бути між чоловіком і жінкою. Обоє мають відчувати бажання пестити іншого, і отримувати від того насолоду. Тобі ж було приємно? – дочекавшись ствердного руху головою, Михайло продовжив: - А розуміння того, що я і є причина твого задоволення наповнюють мене гордістю.

Джейн недовірливо розвернулась, щоб знайти на його обличчі сліди брехні, але прочитала в Михайлових очах тільки щирість і захват.

- І ти не вважаєш мене розпусницею?

- Звісно що ні! – він не втримався і легко торкнувся губами її носа. – Ти справжній вулкан пристрасті, покритий таємницею цноти. І мені імпонує, що тільки я знаю, які пожежі вирують в твоєму тілі.

Відкривати все нові і нові грані її натури – що могло бути захопливішим? Михайло зрозумів, що глибо в душі, йому хочеться не тільки пройти із Джейн до кінця шлях розкриття її чуттєвості, але і залишити це в таємниці, відомій йому одному. Самому безроздільно володіти нею. Не тільки її тілом, але і серцем і душею.

- І я радий, що ти прийшла до мене.

- Ох, - Джейн похопилась, згадавши навіщо взагалі сюди прийшла. – Я ж залишила в саду Софі! Бідне дитя чекає на мене!

- То ти прийшла сюди не через бажання побачити мене? – Михайло власне цьому і не дивувався.

- Не говори дурниць! – фиркнула дівчина, нарешті прийшовши до згоди між своїми думками і тілом. І щоб згладити різкість своїх слів чмокнула Яновського в щоку, і зіскочила з ліжка. – Я йшла за книжкою. Але її здається, тут немає. Пошукаю в класній кімнаті.

- Ти не будеш проти, якщо я приєднаюсь до вас з Софі? – Михайлові хотілось бути поруч з Джейн. Він не міг би цього пояснити, але бажання дивитись на неї було не менш гостре, ніж бажання тримати її поруч з собою.

- А твоя робота? – Джейн кивнула на покинуті на секретері папери.

- Я подивлюсь її пізніше, якщо чесно голова ще поболює.

Вони вийшли з кімнати, якраз в той момент, коли покоївка стукалась в хазяйську спальню. Від Джейн не приховалось, що двері їй відкрив Архип особисто, пропустив служницю з підносом, на якому стояла таця з фруктами, і глек з якимось напоєм, і ущипнув дівчину за зад.

Михайло прослідкував за поглядом своєї дружини, і важко зітхнув:

- Шкода, що ти це бачиш, - прокоментував він вчинок свого зятя.

- Що тут взагалі відбувається? – Джейн вирішила нарешті скористатись нагодою, і розпитати Яновського. – Не треба хмуритись, ти втягнув мене в усю цю історію, тому вважаю буде справедливо, якщо ти надаси відповіді на мої питання.

- І що  саме тебе цікавить? – не став довго впиратись Михайло.

- Що сталось в твоєму житті, що ти так поспішно одружився? – Джейн вирішила зайти з далеку. І заодно перевірити наскільки відвертим у своїх відповідях буде Михайло.

Та на диво Михайло не став приховувати історію з Дунею, в кількох словах розповівши дівчині всю свою пригоду.

- У тебе є підозри, хто б хотів тебе підставити? – само собою вирвалось у Джейн, коли вона дослухала історію до кінця. Вони саме забрали книгу з етикету і виходили в коридор.

- Окрім потенційного тестя, більше думати нема на кого. Але він не вдавався б до таких складнощів, щоб мене одружити. Є і інші непогані партії, - Михайло і сам обдумував ситуацію, і не один раз, але так і не прийшов до якогось одного переконливого висновку.

- А може це був хтось, хто тебе добре знає? – нова ідея навідала дівочу голову. – Хтось хто був впевнений, що ти радше погодишся на дуель, ніж одружишся? Хто хоче тебе знищити фізично?

- Таких нема, - швидко відповів Михайло. він був не готовий обговорювати цю тему. Бо перш ніж про це говорити, слідувало подумати самому. Під таким кутом він на свою проблему не дивився, і був приємно вражений живістю розуму мадемуазель Навас. – У тебе будуть і інші питання?

- Так. Як загинув маленький Осип?

- О Боже, а це тобі навіщо?

- Софі обмовилась про той випадок. І я подумала, що смерті Оксани і Осипа можуть бути пов’язані.

- Ні! – Михайло відповів аж надто різко. Потім зітхнув, важко випустивши повітря з грудей, і пояснив: - Виною всьому Архип Нарчинський. Як ти помітила, він не байдужий до прислуги. Когось підкуповує грошима, когось – залякує, когось – улещує, але нажаль, дуже часто добивається свого. От і няня маленького Осі, стала жертвою його посягань. Він навмисно того дня нав’язався на прогулянку, наполіг гуляти біля моря, а дівчина не посміла відмовити.

Михайло замовк. Вони підбирались до альтанки,  і Яновський зупинився, розвертаючи до себе Джейн, понизив тон і продовжив:

- Осько тільки вчився ходити. Няня посадила його на пледі з іграшками, і мала б ретельно спостерігати за тим, як дитина бавиться. Але Архип відволік її. Цього вистачило, щоб Ося дійшов до води,  і був збитий з ніг хвилями. Це був нещасний випадок, але відповідальність за нього повністю лежить на Архипові!

Михайло був злий. Не на Джейн, за те що розпитувала. А на зятя, який допустив з такою легкістю смерть власного сина. Яновський був прив’язаний до племінника, і до сих пір відчував біль, при згадці про малого.

- Як він з цим живе? – Джейн подумалось, що вона б не витримала вантажу такої великої вини.

- О, ти даремно його шкодуєш, - обличчя Яновського мимо волі стало злим, губи стиснулись в тонку жорстку лінію. Видно було, що зять не викликає у Яновського нічого окрім неприязні. – Так сталось, що старші діти схожі на Архипа, ти не могла не помітити його фірмовий ніс в обох малих. А от Ося родився схожим на мого батька, і на мене з Люсею відповідно. І зять не вибираючи слів не раз виказував сумніви, що дитина не його.

- У нього були підстави так вважати? – навіть припущення, що Людмила Нарчинська виявилась не такою вже і цнотливою, як намагалась здаватись шокувало Джейн. Вона не звикла до таких сімей, адже перед очима завжди був приклад або Долиньких, або Оболенських, або матері і вітчима. Всі три сім’ї були збудовані на глибокій повазі і коханні один до одного. І така поведінка для Джейн була і звичайною, і правильною.

- Окрім власної розпущеної поведінки – ні. Але зіпсована людина всіх вимірює власними вчинками. Тож якщо Архип з молоду вів розгульний спосіб життя, і не став привносити в нього зміни після одруження, то і вважає, що навколо такі самі покидьки як він.

- Шкода твою сестру, - Джейн закусила губу обдумуючи нову інформацію. Питань менше не ставало. Вони диктувались вже не необхідністю щось з’ясовувати для князя Оболенського, а радше власною цікавістю. Зараз перед нею привідкрилась завіса, оголивши брудні таємниці сім’ї Нарчинських, і Джейн розуміла, що спостерігає щось химерне і некрасиве, але як буває в таких випадках, дівчина, подібно відвідувачам виставки страхолюдів, продовжувала і продовжувала дивитись на цю гидоту. – Невже ви не знали про Архипа, коли видавали її заміж?

- Підозрювали, - погодився Михайло. – Я був відверто проти цього шлюбу. Але шлюбний договір підписали наші батьки тоді, коли і Архип і Люся були ще маленькими. Наші батьки разом служили, і Нарчинський не інакше як випадково врятував життя моєму батькові. Але Осип Яновський був дуже шляхетним, і найкращим способом віддячити рятівнику він вважав поріднитись.  На той момент Нарчинський-старший, встиг закласти цей маєток кілька разів. Мій батько викупив землі, і щоб зберегти свату репутацію, передав маєток і землі Люсі в придане. Таким чином Нарчинські отримала назад свою власність. Але право продавати і закладати втратили - по закону тепер право розпоряджатись маєтком належить виключно Люсі.

- Невже ту угоду між вашими батьками не можна було скасувати? – звісно шлюби по домовленості були не рідкістю. Але в ситуації з Людмилою це був настільки не рівний шлюб, наречена, яка була в набагато кращому становищі втрачала так багато, що розірвати угоду між сім’ями було б найкращим виходом.

- Можна, - Михайло знову повернувся до альтанки, показуючи, що має намір завершити розмову. – Але Люся по вуха закохалась в свого нареченого, і погрожувала вбити себе, якщо батько скасує домовленості. Ходімо, Софі чекає. Якщо у тебе ще будуть питання – продовжимо пізніше.