Одруження ненароком

Глава 16

Глава 16

Вечеря в компанії Катериничів була найважчою вечерею в  житті сімейства Нарчинських.

- А ця перепілка з обіду залишилась? – безцеремонно питала Дуня Йосипівна. – Ця гроза такого жаху на мене нагнала. А я завжди як перебоюсь їсти хочу. У вас, що більше м’яса немає, що ви судака подаєте? Чи я яка жидівка, рибою вечеряти?

Лакей підсовує до дівчини поближче тацю з м’ясом, і на якийсь момент настає тиша, але довго мовчати Дуня Йосипівна не вміє:

- Ви б своєму кухарю нагайок всипали, м'ясо пересолене, хіба пристойним гостям таке подають? – Архип закочує очі, але благопристойно мовчить. Сваритись з племінницею Київського губернатора нікому не хочеться.

Справа Густава Олізара, ватажка київського дворянства була добрим уроком для всіх присутніх. Хто Катериничів ні граму не оберігається, так це князь Оболенський. Але вони з Хелен по при погану погоду і калюжі укотили додому. Поважні ж київські гості вирішили заночувати в маєтку, щоб з ранку вже виїхати в  повітове місто, і отримати від Михайла таку жадану компенсацію. Зате на вечерю вийшов Білоус, який як виявляється поки десь пропадав пропустив чимало цікавого, і тепер заново вислуховував історію про те, як Гришу побила дурна баба.

Вся ця історія не піднімала Джейн настрій. Михайло теж сидів похмурий, як хмара. А причиною всьому була пополуднева сварка.

Джейн встигла таки переговорити з князем сьогодні. Олександр Іванович зайшов по Сашу, і викликав дівчину в коридор. Там вона похапцем розповіла все що бачили і чула в домі Нарчинських. Оболенський спохмурнів, і нарешті вирішив:

- Придивляйся, але не лізь на рожон. Може ще щось почуєш. А я пришлю когось із своїх людей, щоб обшукали Архипів кабінет.

Джейн зітхнула з полегшенням, зрозумівши, що їй цього робити  не доведеться. Про те, що Нарчинський робив їй непристойні пропозиції дівчина промовчала, але все одно ні за що б не хотіла опинитись з Архипом знову на одинці.

Князь стояв близько до Джейн, майже схиливши голову до її волосся, тому що говорили вони пошепки. І на нещастя, саме так їх і побачив Михайло.

- Ваша високість закінчили? – незадоволено запитав він у Олександра, киваючи в бік князя і Джейн.

Князь кивнув з незворушним виглядом, і пройшов знову в дитячу кімнату повз Джейн.

- Нагадайте мені ще раз, через що вас звільнили з дому Оболенських7 – ядовито запитав Михайло, і Джейн обпеклась його лютим поглядом.

- Не думаю, що це ваша справа, - не дуже зраділа Джейн офіційному тонові, яким заговорив Михайло.

- Та не вже? – Михайло перехопив її за руку трохи вище ліктя, і потягнув за собою по коридору. – Не опирайся, хочу поговорити з тобою.

Яновський зайшов у першу ліпшу вільну кімнату, і прикрив за собою двері. Розвернувся до Джейн, склавши руки на грудях. Він робив так умисно, щоб не давати їм волю. А  в душі чоловіка здіймався чорний вихор, почуття було болюче, незвичне. Ніби його смертельно образили, принизили  і обдурили. І все через те, що причина звільнення мадемуазель Навас могла виявитись не такою і надуманою, як їм з Людмилою здалось.

Як ще можна було трактувати сьогоднішні переглядини гувернантки і колишнього роботодавця? Від Михайла н приховалось, як Джейн шукала князевого погляду, як князь ледь помітно давав їй знак головою. А поза в якій він застав цих голубків, і зовсім викликала лише одне бажання – викликати красунчика князя на дуель!

- Що вас пов’язує з Оболенським? – без всіляких переходів гаркнув Михайло.

- Я маю давати пояснення на всілякі недолугі підозри? – обурилась Джейн. Вона відчувала себе в пастці. Захищалась автоматично, тільки тому, що треба було давати відсіч, але в душі відчайдушно хотілось сказати Яновському правду, щоб не бачити цю холодну лють в його очах.

- Ти виховуєш моїх племінників, чи думаєш я допущу аби кого до них?

- То річ тільки в цьому? – а їй здалось, що Михайло ревнує. Але ж з чого вона взагалі взяла, що у Яновського до неї якісь почуття? – В моїй репутації?

Джейн відступила кілька кроків  в глиб гостьової кімнати, в якій вони опинились. Меблі були прикриті простирадлам, і взагалі туту було бруднувато. Дівчина знову повернулась до Михайла:

- Чи може справа стосується ваших почуттів?

-Спитала на обоум. З надією таки отримати якусь впевненість.

Яновський просто дивився на неї. З під лоба. І таки розумів, що йому не було б жодної справи до простої гувернантки. Його злила виключно думка про зв'язок Джейн і князя Оболенського. Але сказати про це дівчині він не міг. Не знаходив слів. Тому тільки похитав головою на її зухвале питання.

Джейн відчула, як пропадає злість. Взагалі всі відчуття пропадають. І знала ж, що Яновський так їй відповість, але цей його спалах ревнощів, помножений на її власні бажання збив дівчину з пантелику.

- Князь питав як себе вела Сашуня, тільки й того, - рівно відповіла нарешті Джейн. Витримки вона навчилась, що прислужуючи в домі Долинських. Тому голос звучав холодно. – І якщо ти вирішив, що між нами з князем могло щось бути, то ти просто сліпий.

З цими словами Джейн пройшла мимо Михайла, і вийшла геть з брудної кімнати. Відчувала вона себе приблизно так само, не то брудно, не то покинуто.

Тому і за вечерею дівчину охоплювали різноманітні не дуже приємні думки. Про те, що вона опинилась перед вибором – наплювати на гордість і повести себе безпечно, запропонувавши себе Яновському, чи ж і далі жити в незнанні відносно любовних утіх. Тепер вона точно знала, розраховувати на щось більше, ніж одна ніч не варто. Михайло з радістю розірве їх тимчасовий союз, як тільки уляжеться пил за Катериничами. І ніяких почуттів чоловік до неї н евідчуває. Марно розраховувати на якісь душевні пори, окрім банального бажання плоті.

Але так навіть більш чесно, втішала себе дівчина. Ніяких обіцянок, які жодна із сторін не збирається виконувати. Ніяких розчарувань, і душевної болі від того. Та чи вистачить їй духу підти на таке?

Джейн човгала задом на стільці, кидала на Михайла задумливі погляди, і ніяк не могла зважитись, що їй обрати. А вечір між тим підступав все ближче і ближче, і остання ніч в спальні Яновського наближалась все невідворотніше.

Джейн намагалась уявити  Ковальського поруч з собою. Як він знімає окуляри, і схиляється щоб поцілувати її, як тирчать в різні боки при цьому його бакенбарди, а губи смішно складаються качиним дзьобиком. Їй стало смішно і огидно одночасно, і як результат Джейн ледве не вдавилась тим самим, забракованим Дунею судаком.

 - З тобою все гаразд, невісточко? – спохватилась Людмила. – Ти весь вечір сама не своя.

- Дякую за турботу, - так само посміхаючись відповіла Джейн. – Мені і правда сьогодні не добре. Я, мабуть, піду.

Насправді Джейн ледь не лихоманило від нервів. Вона виразно подивилась на Михайла, що нагородив дівчину занепокоєним поглядом,  і раптом вирішила – нехай він сам обирає як їм бути.

16.2

В спальні було прохолодно. Після грози в повітрі витала сирість. Тому Джейн спочатку закрили вікна, а потім поплелась в ванну кімнату. Біля великої балії  її очікувало відро з гарячою водою і кілька  - з холодною. Розвівши воду до потрібної температури дівчина роздяглась і залізла в воду.

Дотик ледь теплої води до оголеної шкіри викликав лихоманку. Так ніби Джейн захворіла на застуду. І дівчина похапцем плеснула кілька кухликів гарячої води. Але внутрішнє тремтіння не проходило. Дихати стало важко. Тому замість того, щоб насолодитись в тиші  і спокої водними процедурами Джейн просто швиденько розтерлась губкою і змила мило.

Дівчина запахнула пеньюар і повернулась в спальню. Велике ліжко манило і лякало одночасно. Вона присіла на край, розчісуючи волосся щіткою, і по всяк час позиркуючи на двері. Але йшли хвилини, а Михайло все не приходив.

Свічка прогоріла на третину. Волосся просохло, і Джейн заплела його в косу. Схоже, що сьогоднішня ніч буде ще тим розчаруванням, все ще з надією подумалось Джейн. Вона залізла в ліжко з ногами, і сховалась під серпанковим навісом. Поступово тривога і страх відпускали. Нема чого хвилюватись, якщо нічого не відбудеться. На очі навернулись сльози, але Джейн рішуче їх прогнала – не судилось так не судилось, і нічого тут сирість розводити.  

Неочікувано для себе сеньйорита Навас задрімала. Розбудив її якийсь шум біля голови. Вона сонно потягнулась, і відкрила очі. Над ліжком схилився Яновський. Невідомо як він встиг роздягнутись, і прийняти водні процедури. Михайло був оголений по пояс, шкіра золотилась оксамитом в світлі свічного недогарку, на темному волоссі виблискувала волога.  Схоже сон у Джейн був куди як міцніший, ніж їй здавалось.

- Лежи, я і не подумаю тебе зганяти, - пошепки зупинив Михайло її спробу встати. – Тільки подушку візьму.

- Взагалі то тут достатньо місця для двох, - боязко відповіла Джейн, і не слала притримувати мереживні поли пеньюару. Її погляд блукав по Михайловому обличчю, ледве помітному в світлі всього однієї свічки.  Вона намагалась щось відшукати там. Якийсь знак, що він її не відштовхне.

- Несподівана пропозиція, - Михайло не поспішав робити якісь рухи. Він  так само питливо вивчав дружину, уловивши її напружений погляд. – Не впевнений, що будучи так близько від тебе зможу стримати свою обіцянку не чіпати тебе.

- Послухай, - Джейн сіла, нервово облизавши губи. – Ти казав, якщо мені буде цікаво, я…я завжди зможу розраховувати на тебе.

-  І тобі цікаво? – нарешті його губ торкнулась ледве помітна посмішка. – Що саме?

- Все, - видихнула Джейн.

- Це дуже розпливчасте формулювання, - Михайло нарешті взяв подушку, і випростався.  

Він не міг змусити себе відірвати погляд від звабливих форм, що скоріше підкреслював, ніж приховував тонкий мереживний пеньюар. До цього чоловік бачив дружину тільки в просторій щільній нічній сорочці, що закривала тіло дівчини від горла до п’ят. Але зараз стало очевидним, що під тонким шовком прикрашеним мереживом на ній більше нічого немає. Поли розійшлись, і оголили стегно. Яновський відчув, як розливається по його тілу жар.

Він засидівся допізна сьогодні з келихом коньяку. Історія з Катериничами добігала свого кінця, все так гарно вирішилось, і треба було радіти. Але замість того,  у Михайла зіпсувався настрій. Він пригадував, як кинулась його захищати Джейн, луплячи парасолькою Гришу, і чоловік не міг стримати усмішку.  Але потім пам'ять підказала іншу сцену, там де Джейн і Олександр Оболенський щось обговорювали, схиливши один до одного чорні голови.

На одинці з собою Михайло мусив визнати – він ревнував. Ревнував, що хтось міг торкатись Джейн, хтось міг дозволити собі цілувати її і бути з нею, в той час, як він, Михайло зв’язаний обіцянками, вимушений чинити благородно. Йти в спальню, і спати, коли в сусідній кімнаті лежить предмет його бажань,  Яновському видавалось за не можливе.

Чому все так швидко скінчилось? Можна ж було по вдавати сім’ю ще кілька днів чи тижнів. Ця надія в погляді Джейн, коли вона питала про почуття у Михайла, щось та значила. І Яновський сердився на себе, від того, що не зміг підібрати слів, щоб описати дівчині всі свої почуття. Бо не хотів давати марну надію, бо був ще не впевнений, ані в ній, ані в собі.

Кили Михайло зайшов в свої апартаменти, то першим, що кинулось в очі – пуста софа в будуарі. Він навпочіпки пробрався в спальню, і завмер, помітивши, що Джейн, скрутившись калачиком, спить на великому ліжку. Вона здавалась такою беззахисною, що Михайлові стало шкода її будити.

Михайло пробрався в ванну, і використавши залишки холодної води ополоснувся, одягнув чисті порти, і вирішив, що задля справедливості цю ніч він поспить в передпокої.

А зараз трішки розгублено, і збуджено спостерігав як дружина намагається йому натякнути, на що? Про те, що вона таким чином запрошує до близькості, по при настирне бажання, щоб так воно й було, Михайлу не вірилось. Це ж Джейн, жантильна і сором’язлива, скромна і спокуслива. Так, її тягне до нього. Про це не варто було й думати. Михайло вже переконався, в тому, що тіло Джейн реагує на нього особливим чином. Але чи визнає вона це відкрити? Малоймовірно.

В темряві її зіниці розширились, майже повністю поглинувши світлий обідок райдужки, очі здавались бездонними вирами, які затягували Михайла, ламали його опір і голос здорового глузду.

-  Завтра ти заплатиш Дуні, і вони поїдуть геть, - голос Джейн ледь-ледь тремтів. – І можна буде подавати документи для розлучення. І поки цього не сталось, я б хотіла відчути сімейне життя в усій його повноті.

Нарешті звалась Джейн, нервово стискаючи широкий пасок свого халатику. Михайло шумно видихнув, і випустивши подушку сів біля неї на ліжко.

- Ти розумієш, що просиш? – він сам дивувався, звідки взялись ці шляхетні пориви. Джейн була перша жінка така спокуслива, і така манлива, яку він пробував відмовити від задуманого.

Джейн повільно кивнула. Передчуття чогось невідомого знову охоплювало її тіло.  І вона хотіла дійти  в цьому до кінця.