Володарка вітрів

2

Бйорнсторп тихе і затишне місце. У всякому разі для цього часу. Люди тут живуть просто: обробляють землю, вирощують овочі, тримають худобу, полюють та збирають те, що дарують тутешні ліси. Землі в цих краях доволі багаті. Серед дерев і кущів, в лісових хащах між густим листям повно різних ягід і всякої дичини від лисиць до зайців, від вовків до оленів, від медведів до диких корів (турів), від лосів до куниць. Біля болота часто можна було знайти чорницю, брусницю, морошку або дикі яблуні чи сливи. При великому бажанні можна відвоювати горіхи у гризунів чи птахів, але ця справа досить важка. Проте ліщина чи кедрові горіхи цього варті. Мед також збирали в лісах, проте тут вже краще стерегтись не дрібних крадіїв, а ведмедів, дуже ласих до вуликів диких бджіл і "рідкого золота". Здобути мед важко, але взимку як ковтнеш доброї медовухи - одразу стане тепліше й веселіше. Окрім того це гарний засіб від застуди і мав бути в кожному домі. На лікарських травах мало хто добре знався, проте здобути меду чи борсучого жиру міг ледве не кожен тутешній, навчений з дитинства полювати.

Займалися місцеві і торгівлею, бо у лісу відвоюєш не дуже багато землі для городництва. Вікові дерева не хочуть поступатися людині, тому життя тут не можна назвати легким, попри багатства лісів. Окрім того, часто сусідні поселення суперничали за контроль над великим дорогами чи вільними ділянками землі. Хто має більше територій, той і припасів заготовить більше. Достатньо, аби не тільки прозимувати, а і для того щоб торгувати, бо гроші теж потрібні на ту ж зброю, спорядження, чи хоча б на те, щоб підковати коней або докупити їм сіна, зерна чи овочів на зиму.

Торгувати тут могли всім підряд. Жиром ведмедів і борсуків, в'яленим, соленим і копченим м'ясом чи рибою, бурштином, самоцвітами (як обробленими так і ні) металевими злитками і рудою. Горіхи, фрукти, овочі, мед, зернові, посуд, сіль, шкіра, прикраси, предмети розкоші та безліч всього потрібного і не дуже. Особливо цінилися на ринку шкіри ведмедів за те, що вони теплі і їх досить важко здобути, а також хутро лисиць і білок, але вже більше серед жінок, за їх м'якість. Місцеві красуні дуже полюбляли ковдри, шубки, рукавиці, шапки, чобітки, чи плащі з найм'якішим хутром. Це досить недешево коштувало, проте представниці прекрасної статі придумали як це обіграти так, аби чоловік купив бажане. Одяг дружини напряму був пов'язаний зі статусом і достатком чоловіка. Тобто якщо дружина має служницю в поміч по домашнім справам, одяг з дорогих тканин і шубку з м'якого хутра, то ти - заможний і самодостатній. Або це означало що чоловік бере участь у військових походах - часто це було взаємопов'язано і ті, хто вміє воювати живе ледь не як сам голова селища. Жінки таких чоловіків майже весь літній сезон самі вели господарство і заготовляли запаси, проте і гроші розподіляли, і покупки робили самі. Часто чоловіки їм в допомогу привозили "помічників" - захоплених у полон треллів. Дешевше за все коштували діти і старці. Їх ти купував на свій страх і ризик, бо часто вони могли раптово захворіти, а ліки коштували дорого. Дорожчі були чоловіки і жінки в розквіті сил - більш усього вони годилися для роботи в полі, в доках та по господарству. Молоді цнотливі дівчата це вже предмет розкоші, особливо з цікавим кольором волосся, очей чи шкіри. Такі на ринку були рідкістю і швидко рокупались за неймовірні суми ще в столиці. Рідко коли щось подібне привозили в міста щоб перепродати ще дорожче, тож в селищі таке мало хто бачив за все життя.

Фрігг в цьому плані неймовірно щаслива. У неї єдиної в селищі є рудоволоса служниця з такого ж кольору веснянками на обличчі. Її дівчинці подарував старший брат, повернувшись з одного з походів на десятиріччя. Тепер їй не доводиться самій робити зачіску, застилати постіль і піклуватись про подарованих братами і батьком звірів у звіринці. Так, у неї він є і безліч дівчат з селища намагаються стати подружками Фрігг щоб тільки подивитись що ж там у неї є, а має вона не мало. В її звіринці живе біла вовчиця, срібноспинна лань, пара чорних лебедів, дика кішка з великими вухами і цікавим візерунком на хутрі, сокіл, соловей, сова, а кілька місяців тому сюди приїхали троє ведмежат. Звісно, у дівчини був також улюблений кінь, на якому вона мчала щодуху на "прогулянки" в лісі, проте ці її прогулянки з луком і стрілами були справжнім полюванням, та ніхто не заперечував. Брати навчили її стріляти перш ніж нормально говорити і їй це неймовірно подобалось. Тримати зброю в руках, мати владу над життям і смертю, мчати на великій швидкості лісом, відчуваючи як пориви вітру граються з волоссям - це все робило її справді щасливою. А може те, що майже нікому цього не дозволяли з її ровесниць. Окрім Йори, доньки радника батька і по сумісництву, казначея. Їй також мало що забороняли, та і навряд чи змогли б. Гонор цієї дівки поступався лише самій Фрігг, але їх не можна в цьому звинувачувати. Адже обидві зарано лишились материнської опіки. Дівчата товаришували з дитинства і їм обом дуже не вистачало виховання. Їх примхам потурали, а коли вони щось чудили, то просто сміялись і просили повторити замість того щоб покарати.

Дочку голови Бйорнсторпу вважали ледь не втіленням самої богині-матері. Наче б цю дівчину створила сама богиня по своєму образу і подобі. Біле волосся, що на сонці сяяло чистим золотом, а очі кольору безхмарного весняного неба - такі ж блакитні і ясні. Тонкий стан, світла шкіра, що здавалася б на дотик ніжнішою за найдорожчу тканину, а також неймовірно приємний чаруючий голос. На свята її часто просили заспівати і вона співала. Той хто хоч раз чув її голос, ніколи цього не забуде. Дехто її спів порівнював з солодким тягучим медом з вершками - такий же ніжний і водночас солодкий. Ця дівчина мала славу як справжній батьківській скарб ще малою, а зараз в свої п'ятнадцять про неї знає вся околиця. Недивно, що до неї вже їдуть свататись не останні в цих краях люди, проте перевагу вона віддавала Локмунду. Третій син хазяїна сусіднього селища, хоч трохи меншого за це, проте поруч з великим торговим шляхом, а значить багатшим. Не так важливо, що він третій син, бо може стати хозяїном. Чому? Хоча б тому, що синів його брати не мають. Списують це на невдалі шлюби, бо у старшого жінка померла під час пологів разом з дитиною, а другий має двох дочок і кажуть наче більше його дружина народити не зможе, помре.

Хлопець приїхав свататись минулого місяця і вмовив володаря Бйорнсторпу віддати перевагу йому, бо начебто шлюб з його донькою вирішили самі боги. Його ім'я означає дар бога і вона названа іменем богині.

-" ...Отже, наш шлюб буде вдалим, так як схвалений богами."

Відповіла Фрігг на питання однієї з подружок, котрі так і нав'язувались їй. Взагалі, щоб потрапити на такі посиденьки, спершу потрібно було сподобатись Йорі, а тільки потім самій Фрігг. Що ж тут дівчата робили? Їли солодкі медові булочки чи печиво, іноді пили вино, котре Фріг чи Йора втиху приносили з собою та обговорювали останні "новини", які були здебільшого плітками. Проте в основному вони чекали одного з ще не жонатих братів Фрігг, яких залишилось двоє. Перший син володаря цих земель, Ейн, помер від ран, отриманих у поході. Його вагітна дружина передчасно народила хлопчика і померла. Дитина була слабка і не прожила навіть тижня, тож наступників нема. Для місцевих дівчат же це дуже вдало, як би жорстоко не здавалося. Якщо вдасться сподобатись хоч одному з братів Фрігг, завагітніти і народити здорового хлопчика, то життя вже вдалося. На що тільки не ладні батьки, щоб показати свою доньку одному з можливих майбутніх володарів... Тільки б хто знав. Тож зрозуміло, що більшість цих подружок тут не заради Фрігг, а заради її братів. Чи того таємничого нареченого, про котрого вони і розпитували в неї. Не факт, звісно, що вдасться його вкрасти собі, але народити сина комусь з таким статусом і добитися визнання цієї дитини теж непогано. Особливо якщо в твоєї сім'ї малувато грошей, чи батько загинув в одному з походів, на полюванні, чи через хворобу. Тут всяка совість зчезне.

- А як він виглядає?

Питала сіроока Глін. Її ім'я означало спутниця і служниця богині Фрігг. Напевне через таке символічне ім'я вона і потрапила сюди. А може через те, що її мати догоджала багато кому у всіх сенсах цього слова, аби донька потрапила в коло друзів до Фрігг. Доречі, Глін молодша за неї на рік і їй скоро тільки виповниться п'ятнадцять. Скоріш за все, її мати спеціально так назвала доньку, плануючи заздалегідь цю дружбу. Щоправда нічого б не вийшло, якби дівчина не вміла гарно вишивати. Тільки за це вона сподобалася Фрігг. Примхлива білявка захотіла такий же візерунок на платті і навіть подарувала дівчині набір тонких голок різної товщини і довжини, а також тонких кольорових ниток, які доволі важко знайти. Це дуже дорогий подарунок і такими наборами користуються в містах заможні кравчині в дорогих швейних майстернях. Тепер і Глін була предметом заздрощів, хоча в основному через те, що часто була поруч з Фрігг і Йорою. Її ж мати вважала це своєю заслугою, а доньку нацьковувала на приїжджого нареченого. Мовляв, Фрігг все одно знайде собі ще, якщо схоче, а вийти за її братів дівчині не світить через велику конкуренцію і неприглядну зовнішність. Принаймні так вважала її мати. Сірі очі і світле волосся, що блищить сріблом на сонці на фоні Фрігг здавалися тьмяними, проте сама дівчина була доволі таки нічого. Просто зацькована амбіціозною матір'ю. Насправді ж вона подобалась Твейру - зараз головному спадкоємцеві Бйорнсторпу і наступному сину володаря (після Ейну). Він вважав її уміння вишивати божим даром - робити щось прекрасне. Йому взагалі подобались незвичайні речі, як наприклад малюнки, келихи з тонкими візерунками і очі Глін кольору хмарного неба. Нажаль, вона про це ще не знає і слухає матір.

- Чесно кажучи, я не знаю, але тато каже наче йому двадцять один рік, русяве волосся, сині очі і...

Дівчина демонстративно прочистила горло, прокашлявшись в кулак, а потім мовила.

- І вуса ще не густо ростуть, проте хоче собі мати дружину.

Скопіювавши таткову манеру розмови видала Фрігг, вважаючи це гарним жартом, проте оцінила його лише Йора. Решта видалювали посмішку через страх перед тим, чий дім звали "домом ведмедя", а разом з тим і все їх селище, а дехто награно сміявся проте жарт смішним не вважали. Останнє стосувалось тих дівчат, що знаходились тут заради своєї вигоди, а не задля дружби з донькою володаря.

- А його справді Локмундом звуть? Я чула, що він володіє двома мечами, уявляєте? По одному в кожній руці!

Мовила Ейла, донька коваля. В її зовнішності не було нічого незвичайного для цих місць, проте вона здавалася блідою тінню Фрігг. Світле волосся і світло блакитні очі, але не такі яскраві як в "скарбу Бйорнсторпу". А взагалі і в самій дівчині не було нічого особливого окрім того, що її прадід був четвертим сином володаря цього села, а значить робив її родичкою Фрігг, хоч і далекою.

- Ти це кажеш так, наче не мечі маєш на увазі, а щось зовсім інакше.

Закотивши очі мовила Йора, намагаючись пристидити дівчину, яка їй не дуже то і подобалась, чесно кажучи.

- Типу члена? А було б цікаво, якщо у нього їх виявиться два.

Замріяним голосом, мовила та, осмілівши після келиху вина. Тільки но Фрігг хотіла їй щось таке виказати, бо говорять таки вони про ЇЇ нареченого, та Глін опередила.

- А ти з одним хоч знаєш що треба робити?

Це здалося смішним усім окрім Ейли. Вона навіть побагровіла, чи то від сорому (ой навряд) чи то від гніву на себе, через те що не може дати гідної відповіді.

- Пані Фрігг.

Тихо мовила служниця дівчини , але та почула її разу з третього.

- Ну чого тобі? Не бачиш що ми зайняті?

Прошипіла ображеним кошеням Фрігг і здається що підійди до неї хто ближче - царапне.

Служниця вклонилась, ніби таким чином вибачившись, а потім знов заговорила.

- Перепрошую, пані, проте вас батько кличе.

- І чого йому зараз требааа...

Протянула Фріг, бо багато речей батько їй дозволяв, проте пияцтво не одобрював. А вона пила з дівчатами.