Право на щастя

Глава 18

Відчуття комфорту і затишку не полишало Віру поруч з Антоном. Навіть просто сидіти поруч з ним в автівці і спостерігати як він кермує і то було кайфовим.

Після довгого і пристрасного поцілунку в лісі розмови якось зникли самі собою. Обоє вони присмиріли, бажаючи тільки одного – скоріше дістатись місця, де вже не треба буде відволікатись на звук грибників, на незручність деревної кори, що впивається в спину, не неможливість роздягнутись і торкатись один одного так, як їм того хотілось.

Віра не страшилась того, що мало б між ними відбутись. Вона довіряла Антону, і зараз з дивлячись на нього відчувала ще і ніжність, захват, повагу. Поруч з ним її впевненість в собі зростала до піднебесних висот. Вона знала, що Волков так само збуджений як і вона, знала, що причина його збудження в ній, Вірі, і від того всі її тривоги про власну зовнішність відступали, танули і зникали, подібно клаптикам туману під теплим сонячним промінням. Та і як можна сумніватись в собі, коли розумієш, що ти потрібна? Коли шкірою відчуваєш особливий погляд найбажанішого в світі чоловіка?

Віра дивилась на чоловічі руки на кермі, і уявляла, як скоро ці пальці допоможуть їй позбутись одягу, як заковзають вони по її шкірі, торкаючись найпотаємніших місцинок, і як вона тягнутиметься їм на зустріч. Погляд зачепився за легку щетину, світлу і непомітну в денному світлі. Але Віра вже знала, що Антон Павлович не утрудив себе голінням ранком вихідного дня. І Вірі кортіло знову відчути цю шорсткість пальцями, губами, хотілось колотись об його щоки і мліти від цих дотиків.

 Вона розчинялась в чоловікові за кермом. Віра це розуміла, і серце в її грудях то завмирало, то тріпотіло як спійманий метелик, то скочувалось важким валом вниз, до улоговинки між ніг і розливалось там палкою лавою бажання. Дівчина в своїх мріях вже далеко випередила події – вона не тільки віддалась генеральному директору, але і встигла уявити, яким би було її життя, якби вони зустрічались і далі. Як можна було б отак виїжджати на природу, цілуватись під покровом золотистих крон, пестити один одного, поглядами, доторками, словами. Прокидатись поруч з Антоном ранком, і щоранку цілувати шорстку щоку, відчуваючи рідний запах.

Тим часом автомобіль з траси звернув на ґрунтову дорогу, і замість лісу розпочинався дачний кооператив. Волков зупинився біля залізних воріт.

- Ухти,  - вирвалось у Віри, коли автоматична система відчинила високі залізні ворота, і вони з Антоном Павловичем заїхали на вимощене різнокольоровою тротуарною плиткою подвір’я. На подвір’ї стояв невеличкий двоповерховий будиночок під червоною черепицею. Місця на ділянці перед будинком було не багато, але використано воно було дуже раціонально –  деякі клаптики подвір’я засіяні рівним зеленим газоном, між ними мощені дорогою плиткою доріжки, бордюрні червоні і жовті хризантеми вздовж доріжок. Критий ганок з квітами, кріслом-гніздом і столом.

- Подобається? – посміхнувся Антон Вірі, зовсім розгубивши свою директорську насупленість і строгість. Віра відчула гордість, за те, що таким його знає тільки вона одна! Що тільки для неї у нього є такі особливі посмішки.

- Це ваше? -  киваючи запитала Віра.

- Майже, - Волков відкрив багажник, дістаючи звідти кілька пакетів. І пояснив: - Два роки тому бабуся написала на мене заповіт, і я взявся за перебудову цієї дачі. Формально вона ще належить бабусі. Але фактично  в повному моєму розпорядженні. Тож я тут трішки по вдосконалював все… Будинок звів по новому, паркан.

- Ну якщо по-вашому це «трохи», боюсь уявити, що значить для вас «капітально»,  - озвалась Віра, підходячи до ганку.

- Годі мені «викати»,  - попросив Волков. – Ходімо. Ти зголодніла?

- Не дуже,  - вже звично відповіла Віра.

Але Антон тільки хмикнув. Він захопив дещо з дому, і збирався справити враження на дівчину, приготувавши вечерю. Він почував себе знову юнаком. Не відповідальним директором, на чиїх плечах кілька десятків людський доль,  не суворим бізнесменом, а легковажним і безтурботним студентом, що вибрався на природу з симпатичною дівчиною. І Волкову подобалось це відчуття нового себе. Ніби весь вантаж його проблем залишився в місті, і всі його турботи втратили значення.

Антон ввімкнув опалення  в будинку. Не зважаючи на те, що на вулиці була тепла погода, але надвечір все одно стане прохолодніше, а Антон не мав на меті, щоб Віра захворіла. Одночасно ввімкнув і бойлер, зігріваючи воду.

Віра зацікавлено озиралась, роздивляючись незавершений ремонт. Антон продовжував час від часу вкладати гроші в нерухомість. Але все одно ще залишалися якісь недоробки – люстра не підвішена, чи не поставлені двері на комірчині.  Він ще не вирішив, чи залишить будинок собі, чи продасть. Сам він вибрався сюди з метою відпочити вперше за кілька років. І до сьогоднішнього дня шальки терезів впевнено схилялись до продажу будинку за містом. Тепер Волков навіть засумнівався. Видно було, що Вірі тут подобається, вона з задоволенням провела пальцями по старому шкіряному дивані у великій кімнаті на першому поверсі, кинула туди свою сумочку. Раніше цей м’який диван стояв в прийомній у Антона, коли вони ще знімали офіс в іншому приміщенні.

З вітальні арка дверей вела на кухню. Яку звісно Волков ніколи не використовував за призначенням. Тут же на кухні стояла жодного разу не випробувана жаровня барбекю.  Віра прокрокувала туди, просто роздивляючись обстановку. А Антон пестив поглядом її вишукану фігурку, милувався легкою дівочою ходою, вигином стегон, незайманістю, що ковзала в кожному її русі.

Волков пройшов слідом за Вірою, і поставив пакунки з їжею на робочу поверхню.

- Ходімо, покажу тобі другий поверх, - запропонував він Вірі. – Там є телевізор, і якщо хочеш можеш перепочити.

- Я не заморилась,  - похитала головою Віра.

Її губи знову набрякли, пригадавши поцілунок в лісі. Здавалось стримувати себе і далі – вище її сил. Тому Віра плавною ходою наблизилась до настороженого генерального директора, і поклала руки йому на груди. Антон накрив її вузькі долоньки своїми. Поцілував легенько в ніс:

- Якщо не припиниш мене дратувати – залишися без обіду,  - жартівливо пригрозив Вірі.

- Нехай,  - погодилась дівчина. Її щоки палали, але тепер Волков знав, що зупинятись вона не буде. І його збудження спалахнуло з новою силою. Це її коротке слово, кинуте глухим тоном, пролунало як постріл стартового пістолету. Як знак того, що зволікати далі не має сенсу.

13.2

На другий поверх вели гвинтові сходи. До залізної основи були приладнані блискучі сходинки із світлого дерева, і здавалось ті сходинки просто висять в повітрі. Антон звісно не звертав уваги на такі дрібниці, піднімаючись в спальню з Вірою на руках. Вона довірливо притискалась до нього всім тілом, невідривно дивлячись своїми великими очиськами йому в обличчя.

Антон поставив дівчину на підлогу в спальні. Кімната була  в сіро-зелених тонах, та навряд чи хтось із них звертав зараз увагу на інтер’єр.  Віра слідкувала тільки за Волковим. Рот дівчини привідкрився на видиху, її губи манили своєю м’якістю і чутливістю, і Волкову захотілось побачити її під час оргазму. Уява малювала пристрасні стони  і закушену нижню губку. В штанях стало тісно від одних думок.

Але чи вистачить йому терпіння і такту, щоб не травмувати Віру? Бути першим це ще і відповідальність, чи зможе він діяти ніжно і ласкаво, коли збудження таке сильне, що хочеться оволодіти дівчиною негайно. Наївність і довірливість Віри притягувала Антона набагато сильніше, ніж відверта  розпусність чи сміливість всіх попередніх партнерш.

Волков підштовхнув дівчину до ліжка, одночасно стягуючи з того покривало.

- Ти впевнена, що розумієш всю ситуацію? – нарешті знайшовся із словами чоловік.

- Авжеж,  - розвіяла його сумніви Віра. Граційно присіла на край розстеленого ліжка, стягнула з себе тонку олімпійку, і взялась за край футболки.

- Я сам,  - зупинив її руки Антон. – Це як розвертати найбажаніший подарунок…

Віра опустила руки, відкинула волосся з обличчя, роздивляючись Антона, який навіть не думав роздягатись, все ще чомусь вагаючись. Її саму лихоманило від передчуття чогось незвичайного. Від власної зухвалості, і сміливості. І від страху невідомого. 

Дівчина проковтнула важкий комок в горлі, і зрозуміла, що якщо прямо зараз Волков не почне діяти вона не витримає і втече. Зітхнула, набираючи повітря в грудях, розганяючи свої страхи і невпевненість – поруч з нею найкращий чоловік в світі і їй немає чого боятись.

Перевела погляд на Антонові штани. Прямо перед її очима був переконливий бугор, що ніби натякав, що всі Антонові вагання якісь несправжні. Віра встала з свого місця, скоротила дистанцію, притискаючись стегнами до Волкова, відчуваючи його кам’яну твердість своїми ногами. Серце у Антона підскочило до горла.

- Просто я невпевнений, що можу дати тобі щось окрім сексу, - спробував пояснити те, що його бентежить Антон.

- Та годі, ми не на нараді, - напівшепотом обірвала його Віра, впевнено поклавши руку на його чоловічий орган. На її губах з’явилась збентежена посмішка, але тонкі пальчики крізь тканинку спортивних штанів погладили напружений член.

Волков прикрив на мить очі, важко зітхнувши. Відчуття було таким, ніби він от-от зірветься. Треба було перехоплювати ініціативу, якщо не хоче кінчити раніше, ніж роздягне дівчину.

Антон підхопив край її футболки, і стягнув одяг з Віри. Дівчина залишилась в чорному мереживному ліфчику. Але навіть не помітила цього, продовжуючи линути до Волкова. Він нагородив її глибоким поцілунком, який дався йому тим важче, що його власне серце гупало десь в скронях в шаленому ритмі.

Його язик торкнувся її губ, ніби питаючи дозволу, Віра потягнулась йому на зустріч, її очі закрились, вона повністю віддалась процесу, поклавшись на Антонову вмілість. І Антон стримував і стримував себе, наказуючи собі не квапитись, не зважаючи на те, що її солодкі губи пробуджували в ньому неймовірні відчуття, підганяли, змушували тремтіти в нетерпінні злитись в одне ціле.

Антон притис дівчину до себе сильніше, втиснув її в своє тіло,  пальці знайшли застібку її бюстгальтера, розстібнули, ледь не розірвавши мереживо. Руки захопили вільні півкулі грудей, і Віра застогнала йому  в рот від задоволення.

Низ живота генерального директора ледь не забринів він напруги. Він відчував, що його член  не просто збуджений  - він ледь не металевий від збудження. А Віра зовсім не розуміючи, що чинить, потерлась стегнами об його випуклість. Один простий рух, і збудження досягло того стану, коли кожен рух настільки ж приємний, наскільки ж і  болючий.

Волков відпустив Віру, з нетерпінням здираючи з себе одяг. Вона стояла перед ним важко дихаючи, і тут Антон помітив те, що так бентежило Віру – її шрами. Рука, і місце під грудьми, і частина самої груді – все ніби вкрите темнішими і світлішими розводами. Ніби хтось розмалював її тіло, грубо розмазуючи коричневу і жовту фарбу по оксамиту шкіри.

Антон ковзнув поглядом по дівочому тілу, і градус його збудження впав, притушений хвилею ніжності до цієї сміливої дівчини, якій довелось витримати чимало болю.

13.3

Дівчина слідкувала за ним із під опущених вій. В голові у неї туманилось, але гострий страх невдачі діяв витвережуючи.

Та Антон Павлович не розчарував – відкинувши власну футболку, і скинувши спортивні штани разом з шкарпетками, він знову припав до Віри, поцілував довго і ніжно, потягнув за собою на ліжко, змушуючи дівчину опинитись зверху.

Віра розслабилась, відчуваючи як через труси-боксери спинається до неї чоловічий орган. Не задумуючись над тим, що робить Віра потерлась тілом об цю випуклість, відчуваючи як заважає їй одяг. В нагороду отримала здавлений стогін і прикушену нижню губу. Не боляче, але відчутно, від чого у Віри волосся на всьому тілі стало дибки, і виникло бажання притиснутись до Антона Павловича ще ближче.

Несподівано для себе дівчина опинилась знизу, очі зустрілись з блакитними зіницями Волкова, він дивився з захватом і ніжністю. І Віра розтанула від цього погляду, примружила повіки, віддаючись відчуттям. Безсоромно підставила під поцілунки груди і плечі, хрипко стогнучи від кожного доторку.

В цей момент нахабні чоловічі руки зминали тканину її штанів, тягнули їх вниз, і Віра не одразу зрозуміла, що варто при підняти стегна, щоб допомогти Антону. Нарешті нерівна боротьба завершилась перемогою чоловіка над одягом, і Волков з задоволенням припав до тендітної гомілки, вкриваючи поцілунками шкіру, і поволі рухаючись вище до стегон.

Руки теж рухались по Віриному тілу. Вона важко дихала, закусюючи губи, і була на думку Волкова просто безсоромно красивою. Пальці досягли смужки простих трусиків, білих, спортивних, і явно не  сексуальних, але Антону було байдуже в цю мить, що там ще на Вірі залишається одягнутим. Аби по скоріше її від цього позбавити.

Під трусиками Віра була мокрою, набряклою, варто було пальцям торкнутись гарячих складочок, як дівчина подалась на зустріч, і так само як кілька хвилин тому терлась пахом об Антонів прутень, вона шукала його руку. Антон ледь не скінчив від її реакції на свої дотики.

Він дивився в Вірине обличчя, продовжуючи пальцями тривожити її плоть, і Віра широко розплющивши очі дивилась на нього. Але було не зрозуміло, чи вона зараз усвідомлює взагалі, що бачить чи ні. Палець грався з  налитим пуп’янком, обережно ковзав нижче, імітуючи проникнення, і Віра стогнала у відповідь, стискаючи долонями простирадло.

В якусь мить Віра вигнулась на зустріч пальцям, Антон відчув як напружилось і обм’якло її тіло, як тремтить під пальцями її плоть,  і самовдоволено посміхнувся.

Чоловік схилився цілуючи Вірині повіки, м’яко спустився нижче, ніжно відшукуючи губи. Віра віддихалась, і відкрила очі, сповнені задоволення, їй хотілось віддячити Волкову, хотілось, щоб він теж відчув задоволення, але вона не знала як, і тому просто несміливо погладила його груди, плечі, більш-менш свідомо відчуваючи м’язи під шкірою, відмічаючи нарешті, що у генерального директора дуже спортивне тіло.

Антон стиснув зуби, в паху у нього нило  дзвеніло, але він знову  і знову наказував собі не поспішати. Що було все важче і  важче. Живіт напружився, м’язи натягнулись наче троси, і всі його відчуття раптом збіглись в одній точці, саме  в тій, куди зараз рухались Вірині пальчики.

Здавалось, що його серце зараз вистрибне з грудей, воно гупало десь в горлі, член пульсував в трусах, рвався на зустріч дівочій руці. Кожен її дотик наче бив Волкова струмом, розпалене бажанням тіло гостро реагувало на кожен дотик.

Антону хотілось подарувати Вірі не просто задоволення, він хотів відкрити для неї увесь світ чуттєвих насолод. Хотів змусити її кричати від оргазму, хотів займатись з нею сексом в усіх відомих позах, і спостерігати як сильно і яскраво  вона досягає вершини.

Тим часом Віра досягла його трусів, і недовго думаючи потягла їх вниз, звільняючи напружену плоть.

- Ого,  - вирвалось у Віри, коли гарячий оксамитовий орган  заповнив всю жменю.

- Я буду обережним,  - прошепотів десь на вушко їй Волков, схиляючись до дівчини, і розуміючи що більше він терпіти не в змозі. Вся його витримка розтанула, варто було тільки невмілим тонким пальчикам зімкнутись навколо члена. Він не розумів чого у Віриних очах в цю мить було більше – захвату чи страху.

Антон намацав свої штани, дістав з кишені презервативи. Коли він розривав блискучу упаковку його пальці злегка трусились. От чого від себе він не очікував, але хвилювався він не менше Віри.

Дівчина знову напружилась, занервувала, розуміючи що скоро станеться щось, що їй не відомо. І Антон змусив себе відтягнути мить проникнення ще трішки. Він знову цілував Віру, м’яв груди, притупляючи пильність і розпалюючи ще дужче багаття її пристрасті. І такі дії мали результат – дівчина знову розслабилась, постогнуючи у відповідь на його рухи. Її тіло рвалось на зустріч Антону, а він ледь торкаючись напруженим прутнем вологих гарячих стулок, усвідомив що очікування проникнення може бути не менш запаморочливо приємним, ніж самі фрікцї.

Антон розвів Вірині стегна ширше, від того як невміло вона лежала під ним в його душі піднімалась якась хвиля первісної втіхи – він її єдиний. Його член проник ще трішки глибше, знову зупинився, даючи Вірі можливість звикнутись з новими відчуттями. Вона важко дихала, тремтіла , майже змикаючись на його органі, і не маючи рішучості продовжити.

- Пробач,  - прошепотів Волков, і одним сильним але не різким рухом, проник глибше.

Віра закусила губу від болю. Було неприємно. Вона несвідомо стиснувши пальці на Антонових плечах, намагалась лежати спокійно, і не пручатись.

- Розслабся, - відчуваючи як напружено стискається Вірина плоть навколо нього, попросив Антон. – Я розумію, що це складно.

Дівчина нервово хіхікнула, і спробувала послідувати Антоновій пораді. Волков знову почав її цілувати, притискаючи до себе, відчуваючи фантастичну близькість і ніжність. Йому вартувало фантастичних зусиль не рухатись, адже його член здавалось ось-ось розірве на шматки від збудження.

Нарешті він почав обережно розкачуватись, але Віра раптом підігнала його:

- Будь-ласка, скоріше, я не впевнена, що можу ще довго терпіти цей біль.

Кожен рух в її тілі озивався пекучим болем між ніг. До болю примішувалось збудження і відчуття наповненості, її ніби розпирало з середини, і, мабуть, не будь болю, Віра б відчувала гостре задоволення. Але біль нівелював всі приємні відчуття.

Антон на хвилі наближаючогося оргазму просто не зміг зупинитись. Він зробив ще кілька рухів, і по його тілу ніби прокотилась вогняна хвиля. Але як тільки задоволення минулось,  залишилось почуття провини.