Право на щастя

Глава 19

- Як ти? – Волков ліг поруч на ліжко, відчуваючи як калатає серце десь аж у горлі.

- Жива, - фиркнула Віра.

- Віднести тебе в душ?

- О і ще! – Віра відмахнулась від його пориву, і озирнулась, відшукуючи двері в ванну кімнату.

Коли вона вийшла, кутаючись в простирадло, Антон рвонув слідом, пригадавши що в душі немає рушника. Все відбулось так спонтанно, і швидко, що він відчував себе ніяково перед дівчиною. Хоч би вона не плакала, опинившись на самоті. Але Віра здивувала, його, спокійно забравшись під потоки води, і викликавши гостре бажання приєднатись до неї. Здавалось дівчина розгубила свою стидливість, і тепер перед ним не комплексувала, тільки намагалась повернутись тим боком, де не було шрамів. Довелось осадити себе, і спокійно чекати своєї черги – не вистачало ще раз зробити їй боляче.

Привівши себе до ладу, і одягнувшись Віра знайшла Антона на кухні. Він розбирав продукти, і дівчина не втримала здивування:

- Ми тут затримаємось?         

- А ти б хотіла негайно повернутись? – Антон відклав пачку з спагеті.

Він сам не розумів,  якої відповіді очікує. Очевидно було, що дівчина не в захваті від того, що вона щойно пережила. Ціла купа думок, непритаманних генеральному директору, роїлась в його голові. А що як Віра більше не бажатиме мати з ним справи? Що як вона розчарувалась в ньому? Зрештою він підвів її, і не зміг зробити так, щоб вона отримала задоволення від свого першого разу. Вперше в житті його самовпевненість була підточена, немов піщаний берег стрімкою течією.

- По-правді кажучи,  - почала Віра, спостерігаючи як напружилась спина Волкова, - я б хотіла залишитись, і отримати обіцяне задоволення. Але я думала у тебе в місті багато справ.

- Немає нічого, щоб не чекало понеділка, - впевнено відповів Волков. Віра знала, що він обманює, щоб заспокоїти її, але сперечатись не стала. Тим часом Антон повернувся до дівчини і знову завмер від захвату – дівчина була неймовірно прекрасною, без косметики, з вологим розсипаним по плечах волоссям. Антон знову відчув напад вини, і питання вирвалось само собою: – І ти готова дати мені другий шанс? Після того, як я зробив тобі боляче?

- Послухай, - Віра підійшла ближче. – Те, що мені було боляче – це нормально! Абсолютно нормально. Я стільки форумів перечитала, всі дівчата жаліються на неприємні відчуття. І тільки в любовних романах пишуть, що від першого разу можна отримати задоволення. Тож годі дивитись на мене очима побитого пса, і давай готувати вечерю.

Від цієї різкої одповіді Віра сама зашарілась, бо не очікувала від себе  такого напору. Але відчуття напруги між нею і Волковим вимагало рішучих дій. Дівчина все ж не витримала Антонового питливого погляду, і сховала обличчя у нього на грудях, обвивши руками його торс. Він обійняв її у відповідь, і стало так затишно, ніби увесь світ був відрізаний від неї теплою ковдрою, і всі тривоги залишились позаду.

Антон посміхався їй в маківку, і не поспішав відпускати її від себе. Дівчина його захоплювала, дивувала, і вражала.

- Як дивишся на пасту з овочами і сосисками гриль? – нарешті запропонував Волков пригадавши, що Віра залишилась без обіду по його вині.

Ніяковість між парою розтанула, і спілкуватись стало комфортно і звично. Віра з ентузіазмом покивала головою:

- Звучить апетитно.

З вітальні задзеленчав Вірин телефон. Дівчина випурхнула з кухні, залишивши Антона нарізати баклажан і чистити перці. На душі було неймовірно тепло – ще жоден чоловік не готував для неї, і  відчуття сторонньої турботи було дуже приємним.

- Алло, - посміхаючись про себе озвалась до невідомого абонета Віра.

- Слухай ти! – зашипів з телефону приглушений жіночий голос. – Тримайся від мого Антона якнайдалі, шмаркля малолітня! Інакше я попсую твоє гарненьке личко так, що з дому стидатимешся вийти!

Віра від несподіванки ледь не випустила важкий смартфон з рук. В трубці вже була тиша, але голос луною відзивався в вухах. Дівчина розгублено повернулась до генерального директора, кинула на підвіконня телефон.

- Мені погрожували, - Віра чомусь говорила пошепки. Їй було не страшно. Просто дивно і гидко. В реальність погроз вона не вірила, але все одно вирішила розповісти про дивний дзвінок Волкову. – Щоб я трималась від тебе подалі.

- Хто?! – Антон розвернувся, щоб бачити дівоче обличчя. – Невдалий жарт?

- Якась жінка, - Віра знизала плечима. – Ти маєш її знати, вона назвала тебе «своїм».

Дівчина намагалась не показати, що ревнує. Ще цього не вистачало. Але все одно невідома «телефонна терористка» якщо не налякала, то посіяла сумніви. А що Віра знає про жінок Антона Павловича? Та Волков виглядав не менш збентеженим ніж Віра.

- Уявлення не маю хто б це міг бути, дай номер я перевірю, - Антон дістав свій телефон. Але в його записнику такого номеру не було, а  спроби набрати невідому недоброзичливцю не вдались. На тім боці скидали виклик. Після кількох спроб Антон здався, заспокоївши Віру: - Якщо ще раз хтось спробує так «жартувати» обов’язково кажи мені. Але думаю, більше такого не повториться.

14.2

Решта дня і вечір пройшли в якомусь неймовірно казковому настрої. Вони винесли надвір барбекюшницю, і готували там овочі, смажили на вугіллі сосиски, потім їли. Антон жартував, а Віра щиро сміялась, відчуваючи себе в затишку. Час від часу Волков торкався її тіла, і в ці миті в його очах спалахували вогники, від яких тіло у Віри вкривалось мурашками, а між ніг ставало волого. Неприємні відчуття під час першого сексу вже вивітрились з її пам’яті.

Їй неймовірно пощастило зустріти цього чоловіка, вирішила Віра. Те як він діяв, як стримував себе, як цілував її, пестив, ніжив і прагнув зробити приємно, підказувало Вірі, що вона зробила правильний вибір. Антон Павлович був дорослим чоловіком, який добре знав, як себе вести з жінкою. Як впевнено і чуттєво він її пестив, точно знаючи де торкатись, щоб вона отримала задоволення.

Тож не біда, що їй було боляче. Все що відбулось – це тільки початок їх шляху. Про це кажуть його багатообіцяючі погляди і посмішки. Він ніби натякав, що в день була тільки прелюдія, а попереду дівчину чекають хвилюючі відкриття.

Надворі стемніло. Було незвично сидіти на ліжку і вслухуватись в тишу. Ані гомону автомобілів, ані світла ліхтарів – за склом абсолютна чорнильна темрява, зовсім не так як в місті. Здається їх будинок – це ковчег, відрізаний від усього світу, а вони колишуться на хвилях, і інших людей не існує.

Волков ввімкнув телевізор, і присів поруч з Вірою:

- Знайти тобі в що переодягнутись?

- А у тебе є? Було б чудово.

- Зараз пошукаємо, - Антон відкрив шафу-купе,  і дістав пакет із своїм старим одягом. Віра з цікавістю стала поруч, витягнула з пакету першу ліпшу світлу футболку, і задоволено посміхнулась:

- Це підійде!

Вона знову сховалась в ванній, а повернулась вже перевдягнутою. Футболка доходила їй до середини стегна, прикриваючи кругу попку. Антон подумав, що Олеся ніколи не ходила в його одязі, а виявляється це дуже хвилююче і сексуально. Не менше, ніж мереживні панчохи. Він думав, що так може бути в кіно, чи книжках, що дівчата навмисно одягають одяг свого хлопця, щоб створити якийсь їм одним зрозумілий образ тендітності в одягу не за розміром.

Але реальність виявилась зовсім іншою – Віра в його одязі була ще більш справжньою і ближчою, без всілякої надуманої манірності. Дівчина сіла поруч з Антоном на ліжко, не наважуючись притиснутись, і він одним ривком притягнув її до себе. Дівчина хіхікнула, втискаючись своїм тілом в чоловіче, закинула оголену ногу поверх його стегна.

- Хочеш дивитись фільм? – запропонував Антон. Тонкі пальчики пробіглись по його грудях, немов ненароком зачепивши сосок, і торкнулись до колючих щік.

- Ммм, увесь день хотіла це зробити, - зізналась Віра, погладжуючи його щетину. – Ні, я не про фільми. Є пропозиції цікавіші.

- Але тобі буде боляче,  - примружуючи очі від задоволення спробував відмовити від задуманого дівчину Волков.

- Думаю, ти можеш зробити так, щоб не було, - дівоча рука вирушила в подорож від підборіддя до низу.

- Віро,  - голос  у Антона вібрував від збудження. Він не залізний, зрештою, хіба можна так робити, як зараз чинить вона? – Давай спати!

Віра надула губи. І встала вимкнути світло, пройшла похитуючи стегнами. Спати він надумав!

Антон прослідкував поглядом за дівчиною, посміхнувшись про себе. Вона навіть не уявляє, скільки витримки йому коштує відмовлятись від її пропозиції. А все тільки заради того, щоб не робити їй знову боляче. І все одно – Віра дивовижна. По при всі неприємні відчуття, що вона пережила, вона все одно тягнеться до нього, ластиться, і намагається звабити. І це при тому, що один вигляд її оголених ніжок викликає у нього ерекцію.

Дівчина повернулась в напівтемряві, висвітлена екраном телевізора. І залізла під ковдру, удаючи, що все гаразд. Відвернулась від Антона, підклавши обидві руки собі під щоки.

- Ну не сопи ти, як їжачок, - не витримав її ображеного мовчання Волков. – Я боюсь зробити тобі знову неприємно! Тобі ще не можна!

- А давай я сама буду вирішувати, коли мені можна? – роздратовано відповіла Віра. – Я, мабуть, краще себе знаю!

Волков оповив її талію рукою, і притягнув до себе разом з ковдрою. Полоскотав диханням вухо і щоку, переш ніж торкнути м’яку, як персик шкіру, губами. Віра сіпнулась і затихла в очікуванні. Антон потягнув повітря, вдихаючи аромат шкіри, солодкий як зефір. Божевілля якесь. Антон не пам’ятав, щоб його так збуджував просто запах жінки. Але ця була якоюсь особливою. Його особистий афродезіак. Вперте дівчисько.

Антон ривком стягнув з дівчини ковдру, і поклав руку їй на стегно. Віра продовжила лежати на боку, не повертаючись. Волков гладив долонею шкіру, не кваплячись забираючись під футболку. Ось намацав пальцями гумку від трусиків, піднявся ще вище. Віра переривчасто зітхнула.

Тепла чоловіча долоня обхопила груди, і великий з вказівним пальцем стиснули сосок. Добре, що Віра лежала, інакше б її ноги ослабнули і затремтіли від бажання. Антон поцілував її в шию, змушуючи втрати контроль на своїм тілом. Дівчина вигнулась на зустріч руці, одночасно вирячуючи зад. Антон не став сперечатись, притиснуся до неї сильніше, маючи намір щоб вона сідницями відчула, яке бажання пробуджує в його тілі.

І Віра застогнала, відчуваючи що між її ногами росте і шириться пожежа. І удаване небажання повертатись до Волкова обличчям, тільки додавало пікантності цьому моменту. Дівчина потерлась сідницями об Антонові штани, дратуючи його збудження, і спробувала відсунутись.

Але Атон не дав. У нього зносило дах від її присутності. Він хотів бути поруч з цією дівчиною, він хотів не просто займатись з нею сексом, він хотів кохати її, сильно, глибоко, беззастережно. Володіти її тілом і душею, осипати ніжностями, і одночасно оволодіти нею сильно  і швидко, в тому ритмі, який зараз вимагало його тіло.

Волков почав цілувати Віру в плече, продовжуючи зминати груди, перекачуючи твердий сосок між пальців, чуючи як калатає її серце, і луною віддається в його тілі. Як його дратував зараз увесь це одяг, що був на них. Яким зайвим і непотрібним це було. Антон ривком підхопив край футболки, стягнув ту з Віри,  впиваючись губами в відкриту його погляду шкіру, осипаючи поцілунками шию, плечі, груди, живіт.

Волков не тямив, як він опинився згори, а Віра підім’ята під нього, податливо, довірливо, і охоче. Її ноги широко розведені, ніби запрошують до вторгнення.

Його витримки на другий раз не вистачить,зрозумів Волков. Його пристрасть шукала виходу, і вимагала діяти рішуче. І Віра відповідала йому не менш пристрасно, вигинаючись на зустріч, допомагаючи стягнути з себе одяг  - футболку, штани разом з трусами, пестячи і плекаючи руками його тіло. Її долоні залишали на тілі вогняні сліди. Антон перехопив руку, втягнув в рота вказівний пальчик, злегка посмоктуючи, і дивлячись при цьому Вірі в очі. Вона дивилась розширеними зіницями, здивована такою ласкою.

Антон опустив її руку між їх тілами, прибираючи в бік смужку трусиків, відшукуючи її вологі нижні губки. Вони торкнулись Віриного тіла руками одночасно, і Віра відчула свою вологу, це збуджувало її ще більше. Тому, що вона тепер знала, що відчуває Антон коли торкається її. Відчувала яка вона гладенька і слизька на доторк, яка гаряча і вогка.

Їй брало повітря, вона задихалась, щоки горіли від збудження. Антон відпустив тонку руку, продовжуючи пальцями торкатись Віру, натискати і терти по палаючій плоті. А потім забрав пальці і підніс до губ, злизуючи з них вологу.

- Антон, - прошепотіла Віра. Вона знемагала від бажання, поки він пробував його на смак.

Чути своє ім’я з дівочих вуст було чимось карколомним, сексуальним, неперевершеним. Волков поцілував Віру в губи, ловлячи її хрипкі стони, важке дихання і власне ім’я.

Він буквально зірвав з дівчини трусики, тканина тріщала під пальцями, і Віра схвально застогнала, коли повітря торкнулось її губок. Вигнулась вперед, відшукуючи Антона. Він знову нависав над дівчиною, спираючись на руки, щоб ненароком не придавити її.

Його напружений член завмер в кількох сантиметрах від мокрої від збудження Віри, не маючи рішучості рухатись далі. Антону було страшно, що дівчині буде знову боляче.

- Антон…

Знову покликала Віра, і він здався, приставивши головку до гарячого входу. Надавив трішки сильніше, і без будь-яких складнощів прослизнув далі.  Віра була неймовірно вузько, тісною, її плоть обхоплювала Антонів член з усіх боків, пульсувала, змушувала відчувати ні з чим не зрівняну насолоду.

- Не боляче? – чомусь пошепки запитав Волков у Віри.

Дівчина помотала головою. Її трусило від гостроти відчуттів, від відчуття повноти. Хотілось рухатись і не рухатись одночасно. Антон все вирішив за неї, проникаючи глибше в її палаюче тіло.

- Ще! – поросила Віра, навряд чи контролюючи себе.

Волков не опирався, рухаючись, проникаючи далі, і сам втрачаючи контроль на своєю пристрастю. Віра чіплялась за його плечі, притягуючи до себе все сильніше його тіло, вигиналась йому на зустріч, терлась об його оголену шкіру. Вона звивалась, скрикувала від задоволення, і тремтіла від напруги.

Антон відчував шкірою, всім тілом, як хвилею прокотився по дівочому тілу оргазм. Її стіночки конвульсивно стискались, наближуючи чоловіка до власної вершини, і він ледь не пропустив той момент, коли треба було вийти з дівчини, тому що в пориві пристрасті геть забувся про захист.

Його оргазм був наче вогняний спалах. Здавалось повітря навкруг них розсипається іскрами.  Здавалось він помер  і народився знову. Вже зовсім іншим чоловіком – фетишистом, ідолопоклонником, а гаряча палаюча Віра, стала його іконою, якій він прагнув вклонятись і обожнювати.  Волков навіть не уявляв, що можна відчувати стільки почуттів до жінки.