Не хочу без тебе

Інтермеія 3

- "Я ж сказав, щоб ти просто пішла геть. Не брала у неї гроші й, тим паче, не привозила сюди," - глухо загарчав Володимир.

Лють танцювала в очах. Єдине, що стримувало його зараз, те, що Софі була набагато слабша.

- "Я так і збиралася зробити, але вона загородила собою дорогу. Не могла ж я не послухатися альфу. До того ж, що швидше ти з нею переспиш, альфо, то швидше вона стане твоєю!" - вигукнула білявка й простягнула пальто затиснуте в руці.

Дзвінкий ляпас змусив бету відлетіти на кілька кроків. Вона зойкнула від болю й випустила річ з пальців.

- "За кого ти себе маєш, шавко?!" - гаркнув Володимир так, що аж шибки задзвеніли.

Дівчина трохи підвелася, ставши рачки. Голову опустила, не наважуючись дивитися в обличчя. На блідій шкірі проступила червона пляма.

- "Пробач мені, альфо. Я не виконала твій прямий наказ. Я готова отримати покарання, - Володимир зітхнув трохи заспокоюючись її покорою, але тут вона продовжила: - Але ти маєш понюхати свій одяг. Він пахне нею. Вона не відпускала річ від себе весь час. Чи це не ознака того, що час переходити до рішучих дій?"

- "Ти вперте створіння. Знав, що від самиці самі лише нерви будуть", - забурмотів альфа, але підняв з підлоги пальто.

Теплий та п'янкий аромат він відчував і раніше, але це нічого не означає. Ще надто крихкий той місток, який він вибудував з цікавості квітки. Адже вона була саме такою, як він її уявляв. Ніжна та витончена. Ляклива, як молода олениця. І, тим не менше, їй стане сили вчинити опір, якщо вона відчує тиск.