Крила Аріадни. Частина 2. Перехресне роздоріжжя

4. Додолу бар'єри почуттів

Майже кожен день Аріадни проходив, мов шалений калейдоскоп. Коли усі майбутні випускники відпочивають, очікуючи на результати своїх іспитів і на випускний вечір, вона від світанку до темряви тренувалась під керівництвом Домініки та Віри. Дівчата не давали їй спуску, вимотуючи по повній. Але результати самі проявляли себе. Аріадна ставала дедалі вправнішою. Вже не так легко було її обдурити і зайти з-за спини. Не так легко вона потрапляла у пастки. Завдяки її єдності з Архангелом навчання проходило легко. Вже не перетворюючись на Воїна, дівчина могла триматись на рівні з Домінікою. Голубєва інколи відверто заздрила, бо Арія досягла за короткий термін тих результатів, яких Ніка добивалася кілька років. Якби ж то вона знала, що може витворити зараз за допомогою своєї сили думки, коли в бар’єрах утворилась тріщина. Добре, що заздрість була «білою», інакше Домініка могла добряче насолити Доброславській. Інколи це було яскраво помітно, коли Аріадна спотикалась, щойно Голубєва подумає про її успіхи.

Але не одними тренуваннями обмежувалась Арія. Щоденно не менше трьох годин дівчина перебувала у Святилищі Іліанни. Кожного разу, єднаючись із Багаттям, Аріадна відчувала себе частинкою Всесвіту. Кожного разу вона бачила крилатого пегаса. І кожного разу він казав одне і те ж: «Роби те, що начертала на землі». Але Доброславська не знала, що має на увазі пегас. А на будь-які прохання пояснити він зникав.

Після Святилища для Аріадни та Василіси ставало традицією відвідувати сад в Консулаті. Вони спілкувалися про різне: про Битву Сил, про напади Демонів, які часто траплялися останнім часом із Іллею, а менше — з Діаною, і про буденні речі, але наприкінці розмова щоразу зводилась до стосунків Арії та Фелікса. Дівчина не розповідала про останню зустріч із юнаком та Лукою. Також і не розповіла про Марго, як і радив Фелікс, бо Василіса сама прохопилась, що є в Консулаті витік інформації. І доволі серйозний витік. Доброславська відразу подумала про Ельзу.

Зате Аріадна із задоволенням слухала про розвиток стосунків між двома Санторо. Василіса була настільки щасливою, що навіть Арія починала вірити в свої почуття. Але не проходило все гладко, бо приховувати стосунки ставало дедалі важче як від родини, так і від Ради і решти. Василіса боялась, бо двоюрідні брат і сестра — це не абищо. Якщо дізнаються інші, то вони просто розтопчуть її. Василіса задавала собі питання — а що далі?

Кожна розмова із Василісою супроводжувалась мимовільними екскурсіями по Консулату. Аріадна що тільки не бачила: і лазарет, і житлові кімнати для іліаннівців, які більшу частину часу перебувають у Консулаті, і бібліотеку з безліччю літератури та спогадів про Сили, і сховище, в якому зберігались талісмани Єдності Стихій, різноманітні артефакти й інші речі, і темницю із ув’язненими мальдеранівцями та іліаннівцями, які цього заслужили, і лабораторії, в яких Янголи проводили різні дослідження… І це не згадуючи про Святилище, залу засідань Ради і Браму, з якими Аріадна була знайома раніше. А ще скільки всього залишалося непізнаним!

— Василісо, скільки я вже не була в Консулаті, але ніколи не бачила ні початку, ні краю, — захоплено говорила Арія під час чергової прогулянки його коридорами.

— Консулат дійсно дуже великий, — погодилась та. — Навіть я не відразу його весь обійшла. Декілька разів навіть заблукала, — засміялась дівчина. — Це ніби таке місто, в якому іліаннівці можуть звільняти свої істинні Янгольські образи. Звісно, всі ми більшість часу проводимо серед людей ззовні Консулату, приховуючи свої здібності та друге «Я», але тут маємо змогу бути собою.

— Таке відчуття, ніби Консулат у якомусь паралельному вимірі.

— Це не так. Ми досі знаходимось на Землі, як і Пристанище Мальдерани. Просто надійно сховані.

— І що, хіба мальдеранівці досі не знайшли Консулат за стільки-то тисячоліть? — здивувалась Арія. — Земля велика, але ж не на стільки.

— Ти маєш рацію, Аріє. Саме тому після кожної Битви Сил, а то і частіше, Консулат і Пристанище «переїжджають» на інше місце, на яке їм вкажуть Сили.

— Оця махіна переїжджає? — недовірливо перепитала Доброславська, озираючись навколо себе. — Як таке можливо?

— Сили створили світ, — сказала із посмішкою Василіса. — Думаю, кудись перенести Консулат або Пристанище для них не складає зусиль.

Логічно, як подумала Аріадна. В неї геть вилетіло з голови, з ким або з чим вона має справу і що думати в цих випадках інколи даремна витрата часу.

— А де зараз Консулат?

— Я поки не можу розповісти, Аріє, — сумно відповіла Санторо. — Про це знають тільки радники і Янголи-брамники. Можу сказати одне — Консулат розташований прямісінько під одним містом, а якраз над нами пролягає трамвайна колія.

— Ого! Консулат настільки близько до людей? А ви не боїтесь, що вони якось наткнуться на нього?

— Не хвилюйся. Ми доклали достатньо зусиль, щоб забезпечити секретність Консулату.

Аріадна пригадала, як нещодавно побачила простих людей в Консулаті, які не перетворювались на Янголів, але почували себе, мов удома. Вона вирішила поцікавитись про це у Василіси.

— То були Тіні, — відповіла Санторо. — Янголи, яких запечатали мальдеранівці, але які надалі служать Іліанні. Навіть запечатані іліаннівці можуть дуже добре допомогти. Але їх не потрібно плутати з Підданцями. Підданці — це звичайні люди, але вони наближені до Воїнів, допомагають їм серед людей і в курсі про Сили. Наприклад, це можуть бути якісь депутати, які діють за вказівками Воїнів і прикривають їхню діяльність. Ось зараз більш-менш затихли історії з «Льодовим Містечком», з парком ім. Горького і з селом, яке після Пробудження Діани просто стерлося з мапи. А заслуга в цьому Підданців серед журналістів, науковців та влади, які можуть впливати на інших людей і відвертати їхню увагу. У липні 1949 року в Таджикистані відбулася величезна сутичка між Янголами і Демонами, яка призвела до цілковитого знищення міста Хаїт та найближчих кишлаків і загибелі всіх їхніх жителів. Підданці при владі за допомогою особливої групи Янголів-чистильників настільки змогли приховати факт зникнення Хаїту, що про нього не згадували і не помічали його відсутності аж до 2006 року.

— Я думала, що відомості про Сили всіляко приховують від звичайних людей.

— Інколи доводиться залучати Підданців, бо Воїнів не вистачає на контроль усього світу. Проте, на відміну від Тіней, їх не пускають в стіни Консулату і Пристанища.

Аріадна здивовано кліпала очима. Виявляється, не все так приховано про Сили, як вона думала. Але була впевнена, що Підданцями не робили аби кого, ці люди не чешуть язиками й несуть повну відповідальність про секретність Сил на рівні Воїнів.

— Аріє, бути радником — це не тільки роздавати накази, — говорила Василіса. — Аби піклуватися про людство необхідно піклуватись і про самих Янголів, які прямо впливають на його долю і благоустрій. Дивлячись на Консулат, його розміри, його структуру, ти мала зрозуміти, що це справжня система зі своїми особливостями, функціями і властивостями. Це наче невелика держава. Першочергове завдання Ради — підтримувати цю систему в робочому і безперебійному стані. Якщо буде безлад тут — ми не зможемо як слід зарадити людям. Тобі потрібно знати всіх іліаннівців — Янголів, Перевертнів, Тіней і Підданців, їхні здібності та вміння. А їх, не багато, не мало, понад сто тисяч. Жодна нормальна людина не зможе їх усіх запам’ятати в імена, в обличчя. Тому задля полегшення в нас ведеться своєрідний реєстр із повними даними про кожного іліаннівця: імена, талант, місце проживання, родина, професія, місце роботи тощо. Ми таким чином пильнуємо кожного іліаннівця і для завдань обираємо максимально підходящі кандидатури, опираючись на дані про них. Також для зручності ми групуємо деяких Янголів за їх вродженими і набутими талантами. Загалом всі вони поділяються на бойових і небойових. Бойові Янголи зі здібностями, які можна використати у поєдинку з ворогами. Серед наших друзів це Влад або Нюта. Небойові Янголи — це здібності яких не підходять для бою, але деякі можуть посприяти в поєдинку бойовим Янголам. Це Микита, Ремі або твій батько.

— А Ніка з Іно? — поцікавилась Арія.

— За вродженими даними їх можна було б віднести до небойових, — задумливо промовила Василіса. — Але вони настільки змогли підкріпити свій набутий талант до бойових мистецтв вродженою силою думки, що Іно з Нікою без сумніву бойові Янголи. Але деяких Янголів ми об’єднуємо у специфічні групки-загони також за здібностями. Наведу кілька прикладів. Янголи-шукачі — назва говорить сама за себе. Їх ми використовуємо для завдань з пошуку чогось або когось. До неї можна віднести Микиту з його всевидячими очима. Ці Янголи займалися твоїми пошуками, коли ти зникла на два тижні в Канаді.

Ще одна групка — Янголи-миротворці. Вони працюють, коли у світі спалахують серйозні конфлікти. Їхнє завдання — залагодити їх і не дати перерости у війну, а якщо так і трапилось, то як можна швидше зупинити воєнні дії.

Янголи-чистильники, про яких я вже згадувала, займаються приховуванням певних фактів або взагалі викоріненням їх з історії, якщо вони можуть виявити звичайним людям існування Сил або, знову ж таки, призвести до конфліктів і воєн. Це найтаємничіший загін Янголів і ніхто, окрім Ради, не знає її повного складу. Але ця групка найчастіше співпрацює із Підданцями. ФБР, порівняно з чистильниками, відпочиває. Їх свого часу очолював Мирон.

Є в нас ще одна групка, яка тобі припаде до душі, — Янголи-медики. Твоя добра знайома Реґіна одна з них. Загалом, вони діють в Консулаті, лікують поранених іліаннівців. Але при стихійних лихах і тому подібному приєднуються до звичайних лікарів, допомагаючи постраждалим. Коли ти станеш радницею, то я бажаю бачити тебе головою цього загону.

— Залюбки! — вигукнула із сяючими очима дівчина.

— Я знала, що ти відразу погодишся, — усміхнулась Василіса. — Наступна групка — Янголи-заклинателі. В більшості своїй це Янголи із набутим заклинательським талантом. У Сил є своя мова, символіку якої ти могла бачити багато де. На тому ж дзеркалі Делавенто. Мова називається літою. Вона містить у собі зародки стародавніх мов світу: слов’янської, кельтської, єгипетської та інших. Якщо правильно вміти користуватись символікою літи, то можна складати різні закляття, наприклад, захисні чи навпаки на знищення. Вроджені заклинателі знають мову літа на підсвідомому рівні. Саме завдяки заклинателям забезпечується основна безпека Консулату.

Історія наших Сил настільки велика, що знання про неї не відразу вивчиш і зрозумієш. Цими займаються Янголи-чорнокнижники, як і твій батько, а також більшість Тіней. Вони працюють над систематизацією знань про Сили і створюють нові про діяльність Воїнів у сьогоденні.

А ось розшукуванням нових Воїнів займаються Янголи-налювійці. В них дуже-дуже чутливе сприйняття налюві. Йдучи вулицею, вони можуть про кожну людину сказати, як багато в неї налюві, хто може в перспективі найближчим часом пробудити своє друге «Я», а хто вже пробудився. Таким чином, за «перспективними» встановлюється нагляд і розшукуються ті, хто пробудився без відома і підозр налювійців. Як ми з тобою, наприклад.

В наш час навіть ми, служителі Сил із надлюдськими здібностями, не обходимось без науки і техніки. Для цього нам потрібні Янголи-технарі, які створюють різні цікаві й корисні пристрої, речовини, техніку, до яких звичайні люди дійдуть лише за сторіччя. Адже крім законів фізики чи хімії ми користуємось наданими Силами здібностями.

Є такі Янголи, які повністю служать опорою устрою Консулату і загалом тільки в ньому і живуть. Це Янголи-наглядачі, для прикладу, які спостерігають за ув’язненими у темниці. Янголи-брамники стоять у Брамі Консулату, створюючи міжпросторові діри і слідкуючи, хто прибуває до Консулату і відбуває. Віра була брамницею, доки не стала Хранителькою спочатку Діани, а потім твоєю. Багато є груп інших обслуговуючих Консулат Янголів, їх не перерахувати, адже тут повинен хтось і прибирати, і готувати в кухні Консулату. Я тобі назвала далеко не всі загони Янголів, а тільки десяту частину.

Аріадна трусила головою. Вона поняття не мала, що існують подібні розподіли Янголів, що є Тіні та Підданці. Їй дійсно здавалось, що є Рада, яка просто надає розпорядження першим ліпшим Янголам. Але з кожним днем переконувалась, що Консулат — це дійсно велика система, своєрідна держава зі своїм управлінням, владою, структурою та розподілом повноважень, немов невеличка країна.

— Усі Янголи проходять певний комплекс тренувань, — провадила Василіса. — І для цього в Консулаті також існують необхідні приміщення.

Із цими словами Архангел провела Аріадну через великі двері. Опинившись за ними, дівчина від несподіванки навіть відсахнулася назад. Напевно, ця зала за розмірами могла поступитися хіба що саду Консулату. Вона складалась неначе з окремих клаптиків, величиною з великий стадіон. Кожна така частина мала свої особливості і вигляд. Один клаптик був повністю вкритий льодовими горами і снігом, другий — піщаними дюнами, третій був схожий на кам’яний каньйон, четвертий — на просторе поле з трави, п’ятий — на сміттєзвалище автомобілів і техніки і так далі. Зала додатково була всіяна різноманітними перешкодами. Янголи, які тут тренувалися, могли і так обійтися без усіх прибамбасів, оскільки їхніми головними перепонами були здібності суперників у поєдинку.

— Це головна зала тренувань Янголів, де вони розвивають свої таланти і навчаються битися у будь-яких умовах і в будь-яких точках Землі, — пояснила Василіса.

Аріадна саме помітила, як одного Янгола його суперниця по тренуванню жбурнула зі всього маху в титанову перегородку. Хлопець аж вм’ятину в ній залишив, але встав, як ні в чому не бувало, і знову ринув до опонентки. Арія аж рота роззявила — в нього як мінімум мав би зламатися хребет. Схоже, хлопцеві допомогли якісь особливості його здібностей. Але в дівчини бігли по шкірі мурашки, бо іліаннівці не надто щадили один одного, хоча це були тільки тренування.

— Небойові Янголи займаються у, так би мовити, непольових умовах, — говорила далі Василіса, — оскільки у цій залі бойові їх просто пошматують. Тому для них, а також і для бойових Янголів на додаток, є інші види тренувань, які проходять абсолютно всі Янголи. Покладатись лише на свій талант марна справа. Може закінчитись налюві або не бути поряд талісману. Для небойових вміння захищатись, так би мовити, вручну — це взагалі питання життя і смерті, бо вороги не розбиратимуть, які в тебе здібності. Якщо ти маєш інший колір крил — вони тебе намагатимуться вбити. Тому проводяться заняття з бойових мистецтв і володіння різними видами зброї, щоб всі Янголи мали елементарні навики до самооборони, не покладаючись лише на свій вроджений талант. Повір, інколи майстерно набуті навички з користування нунчаками можуть врятувати життя проти якогось бойового Воїна. Для таких тренувань є окремі спеціальні приміщення, якось я тобі їх покажу.

Аріадна мало слухала Василісу, бо саме спостерігала за хлопцем, що хвилину тому гепнувся в стіну. Він раптово, немов гумовий, обплів своїм тілом суперницю, не даючи тій взагалі рухатися. Не дивно, що в нього не зламався хребет. У цього Янгола, напевно, взагалі кістки були відсутні.

Василіса одразу повела Доброславську в інше приміщення. Воно було набагато меншим за попереднє розміром, але не менше за незвичністю. Тут також знаходилися різні перешкоди, щоправда, штучні — перегородки, стіни, балки тощо, але вони рухались швидко і завдавали достатньо клопоту. Янголи в цій залі не зчіплювались у боях. Розвиваючи великі швидкості, вони майстерно оминали перепони, які ледве-ледве не збивали їх. На очах Аріадни одна жінка не помітила величезної булави і покотилася від удару по спині на підлогу. Сивий дідуган, який стояв осторонь, крикнув їй сердито: «Вставай, Фамке! Я тебе не відпущу, доки не подолаєш цю бісову дистанцію! Ще раз!». Фамке буркнула щось лайливе у відповідь і вимушено знову злетіла.

— Ще один тип Янголів, до речі, — мовила Василіса, кивнувши на дідугана. — Жодне тренування неможливе без наставників, майстрів своєї справи. Наставників дуже мало, але це якраз ті Янголи, які все своє життя присвятили вихованню і навчанню іліаннівців. Тут проходять заняття з польотів. Це не менш важливо, аніж уміти битися. Справжній Воїн повинен бути і сильним, і спритним, і винахідливим. Від вміння майстерно літати також залежить і доля бою, і життя. Мені відомі випадки, коли віртуозні літуни перемагали набагато сильніших суперників або відривались від переслідувачів на межі смерті.

Наступна зала, до якої Аріадну привела Василіса, здивувала якраз своєю простотою. Приміщення було обладнане звичайними тренажерами для атлетів, гантелями, штангами, біговими доріжками, канатами. Іліаннівці, які тут займалися, не перетворювались на Янголів і залишалися у своїх людських образах.

— Дай здогадаюсь, — попросила Арія зацікавлено. — Ця тренажерка обладнана для розвитку фізичної сили, стійкості та витримки, яка не менш потрібна у боях.

— Так, логічно розумієш, — задоволено кивнула Василіса. — Знову ж таки, не можна покладатися лише на свої вроджені здібності, потрібно всебічно розвивати себе, аби мати можливість у будь-якому випадку давати опір. Ще до обов’язкових тренувань відносяться розвиток сприйняття налюві для розрізнення Воїнів серед інших людей. Усі Янголи повинні володіти знаннями мови літа, вміти розпізнавати її символіку і складати елементарні закляття. Також вивчаються всі точні науки — фізика, математика, хімія і тому подібне.

— Я сподівалася, що хоча б у Консулаті школа відсутня, — скривилась Аріадна.

— Школа школою, але ці науки можуть дуже посприяти на деяких завданнях. Влад, наприклад, може стріляти під таким кутом, аби куля рикошетом потрапила в потрібну ціль. Закони наук — це і наші закони, які ми повинні знати і враховувати.

— Дивовижно, — видихнула Доброславська. — Тут можна такому навчитися! Чому я ніколи не ходила на ці тренування?

— Тому що в тебе особисті Янголи-наставники — твої Хранителі, — відповіла Василіса. — Так вже вийшло, що ми знайшли тебе занадто пізно, аби навчити всьому. Ці всі тренування Янголи долають роками, а тобі потрібна хоча б база. Хранителі тебе вчили володіти своєю стихією, літати і бойовим мистецтвам. На жаль, твоя мітка ще більше ускладнила твоє навчання. Але ти вже вмієш вправлятися своїм списом, непогано відчуваєш налюві, тому я більш-менш спокійна за тебе.

— А ось ці всі загальні тренування хто проводить? Янголи із вродженими здібностями?

— Запам’ятай, — Василіса похитала перед очима Аріадни пальцем, — наставниками ніколи не стають Янголи із вродженими здібностями до певного виду тренувань. Тільки той, хто набув майстерність власною працею та зусиллями, крок за кроком, зможе так само крок за кроком навчити інших. Але очолюють групи загалом Янголи з вродженими здібностями і зазвичай хтось із радників.

Аріадна та Василіса поволі повернулися лабіринтами коридорів до зали засідань Ради Консулату. В Арії це місце асоціювалось не дуже добре, бо тут їй та Голубєвим весь час перепадало на горіхи. На щастя, зараз у залі нікого не було, і дівчина могла подивитися на неї зі спокоєм та увагою. Коли тут не відбувалось ніяких сварок і з’ясувань стосунків зала виглядала дуже світлою та привабливою, навіть дещо святою.

— В ідеалі за цим столом повинні сидіти дванадцять іліаннівців — вісім Янголів та чотири Архангели, — мовила Санторо з нотою суму. — Поки за короткий час існування Ради Консулату ще ніколи не збирався її повний склад. Та й зібрати його не вдасться до повноліття Іллі.

— Не розумію, навіщо взагалі потрібна Рада? — потиснула плечима Аріадна. — Я там розумію на час відсутності Архангелів. Але вже є принаймні ти.

— О, Аріадно, — засміялась Василіса, — один Архангел не потягне весь Консулат і не зможе вирішувати долю світу. І не факт, що навіть чотири зможуть. Ось наші попередники самі всім керували, а дійшло до того, що не залишилося про них майже ніяких згадок. І Консулат був у край занедбаному стані. Нині всі важливі рішення ухвалює Рада, але в кожного радника є свої повноваження і своя відповідальність. Усі радники різних національностей і різного віку, що допомагає нам зазирнути до проблем з багатьох кутів зору.

— А можеш мені хоч щось розповісти про радників? — попросила Арія. — Бо я взагалі крім імен про них нічого не знаю. Чи… це секретна інформація? — невпевнено зиркнула дівчина на Архангела.

— Ну, в загальних рисах можна, — погодилась Василіса і вперлась руками на стілець з правого боку від свого, де зазвичай сидить Ельза. — Ельза Брандтнер, з Німеччини, 83 роки. Вона вроджена заклинателька, може створювати обереги різних рівнів складності та сили, знищувальні закляття, закляття на обмеження дії налюві та багато іншого. Ельза була однією з перших радників-засновників. Вона очолює Янголів-заклинателів і відповідає за безпеку, недоторканість і прихованість Консулату. Також Ельза керує Янголами-брамниками і власноручно встановлює розклад дії міжпросторових дір.

— Марк Девенпорт, Австралія, 37 років, — продовжила Санторо, кладучи руки на спинку наступного стільця. — З пелюшок розумів усі мови світу, розмовляти на них також згодом навчився. Марк наш головний дипломат. Цього року він представляє Австралію в Раді Безпеки ООН. А також очолює Янголів-миротворців, є головним захисником прав Янголів, Перевертнів, Тіней і Підданців у Раді, представляє їхні інтереси.

— Айвор Таяні, Фінляндія, 66 років. Його здібності тобі відомі — розповсюджувати письмові повідомлення прямо в голови необхідним іліаннівцям.

— «Письмовий телекінез», — повторила свою вигадану назву Доброславська.

— Можна і так сказати. Айвор відповідає за інформаційну обізнаність Консулату і безпосередньо Ради щодо всіх подій у світі, новин, складає досьє на необхідних людей тощо. На його плечах облік іліаннівців, аналіз спогадів із дзеркала Делавенто. Ще Айвор очолює Янголів-чорнокнижників і їхню діяльність у бібліотеці Консулату, вивченні минулого Сил.

— Каміла, 29 років, Румунія. Вона неймовірна ілюзіоністка. А тому очолює Янголів-чистильників. Може змусити цілий натовп звичайних людей бачити те, що вона забажає. З Воїнами складніше, оскільки вони захищені талісманами, але двох-трьох введе в оману без проблем.

— Том Рей, Ірландія, 43 роки — це найяскравіший представник вроджених Янголів-налювійців, ними він і керує. Здібності Тома не обмежуються тільки чутливістю до налюві. У прямому сенсі він може керувати енергією в тілі людини — пришвидшувати чи уповільнювати. Також може вивільняти налюві назовні, створюючи енергетичні бар’єри, здатний мов снаряди виплескувати згустки енергії, висмоктувати її в інших. Том відповідає за пошуки нових Воїнів, інколи співпрацює з Янголами-шукачами.

— Маюрі Такей, Японія, 96 років. Як і Ельза є засновницею Ради Консулату. Не дивлячись на свій дуже поважний вік, вона має відмінне здоров’я і самопочуття, в майстерності польотів одна з найкращих. Це геніальна винахідниця, яка може створити будь-яку техніку з будь-чого, хоч ноутбук із двох калькуляторів. Маюрі також здатна розуміти будь-який прилад, лише торкнувшись до нього, і керувати ним. Її талант наділяє техніку такими можливостями, про які звичайне людство може довго і не мріяти або взагалі вважати за неможливе втілити у життя. Маюрі очолює Янголів-технарів, відповідає за лабораторії Консулату та наукові дослідження.

— Чіратідзо, Ефіопія, 59 років. Це єдиний із радників, хто діє самостійно. Він створює талісмани, як Єдності Стихій, так і Сімки Гріхів. Їх же може знищувати, а це також нелегко…

— Чіратідзо таврує талісмани мальдеранівцям? — вкрай здивувалась Аріадна.

— На жаль, він вимушений це робити. Виготовлення талісманів займає багато часу і цьому неможливо навчити Воїнів без вроджених до того здібностей. На сьогоднішній день він єдиний, хто здатний це зробити. А створювати талісмани необхідно для підтримки загального балансу налюві. Якщо Воїн вже проявився, а йому не дають вивільнити цю силу через брак талісманів, то енергія всередині нього може повестися дуже непередбачливо і призвести до порушення балансу. Це негативно відобразиться на всіх нас. Тому хочемо ми чи не хочемо, але мусимо надавати мальдеранівцям талісмани, бо це в наших інтересах. Напевно, це єдиний випадок нашої співпраці із чорнокрилими. Хоча оскільки Чіратідзо є унікальним у своєму роді Янголом, його бажають заполучити у свої лапи мальдеранівці. Тому він ніколи не виходить із Консулату, а талісмани ми передаємо через наших Підданців. На додаток Чіратідзо відповідає за наше сховище.

— І Телаткі, представник північноамериканських індіанців, 71 рік. У його обов’язках стеження за всім внутрішнім станом Консулату і його функціональністю. Телаткі диктує дисципліну, відповідає за тренування іліаннівців, тимчасово до твого входження до Ради очолює Янголів-медиків… Ну а ще стежить за темницею і допитує ув’язнених, чи то Демонів, чи іліаннівців-порушників, — трохи затихнувши, додала Василіса.

— А яка здібність у Телаткі? — бажала уточнити Аріадна.

— Він… може ламати кістки всередині людини, навіть не торкаючись до неї, — відповіла неохоче після довгої паузи Василіса.

— Як не торкаючись? — поблідла Доброславська.

— А гляне на твою руку, сконцентрується — і вона зламається. В одному місці, в декількох, а то і взагалі кістка роздробиться на уламочки. Протикається ними шкіра або якісь органи, наприклад, серце чи легені. Можна або померти, або поволі збожеволіти від болю.

Якщо Василіса про це розповідала із острахом і тремтінням, то що сказати про Арію. Вона аж осіла на один зі стільців, на мить уявивши Телаткі в дії. Дівчині стало не по собі.

— Телаткі ми відправляємо у бій у дуже рідкісних випадках, — додала Санторо. — Він трохи неврівноважений. Своїх ще не чіпатиме, але ворогів катуватиме, доки ті самі не благатимуть про смерть. У Телаткі особливий зуб на мальдеранівців. Тому ми його і тримаємо переважно в стінах Консулату, від гріха подалі.

Аріадна цьому не дивувалась. Такого суперника в бою, як Телаткі, навіть ворогові не побажаєш. Вона помолилась, аби вони із Феліксом ніколи не пересіклися.

Коли Доброславська зустрілася зі своїми Хранительками біля Брами, вона раптово звернулася до дівчат із пропозицією, яка вже давно вертілась в її голові.

— Дівчата, у мене є ідея. Давайте сьогодні в мене влаштуємо дівочий вечір з ночівлею!

— Ти що, серйозно, Аріє? — здивувалась Ніка. — Чого це ти раптом?

— А чому б ні? Ми, врешті-решт, звичайні дівчата, яким є про що потеревенити, окрім Мальдерани та Іліанни. Реально поміркуйте, ми так мало одна про одну знаємо! Скоро Битва Сил. Хто знає, як життя обернеться і що з нами буде. Але ми не чужі люди. Фільми подивимось, цукерок поїмо…

— Будемо сидіти в піжамах і капцях-звірятках? — задумалась Голубєва і розреготалась. — Клас! Я за!

— Я також за, — мовила Василіса. — Давно вже сумую за звичайнісіньким безтурботним життям.

— Треба ще Діану з Нютою запросити, — запропонувала Аріадна.

— Діану? — Ніка припинила реготати. — Жартуєш?

— Як не крути, вона одна із нас. Наскільки я знаю, у Віри з Діаною хороші стосунки, — на підтвердження Міяшко кивнула. — А Віра з поганими людьми ніколи не має справу. Можливо, ми погано знаємо Діану, тому нам здається, що вона така противна.

— Вона і є противна, — фиркнула Домініка. — Тільки про себе і думає…

— Це не так, Ніко, — відізвалась тихенько Віра. — Ти дійсно її погано знаєш.

— То о котрій збір? — запитала Василіса.

— Після шостої. Бо в нас удень є деяка справа.

А справа називалась походом по магазинах.

***

Шопінг для Аріадни був гіршим пекла. Не любила вона ті магазини, бо на її нестандартну будову тіла важко було знайти якісь потрібні речі, а тим паче випускну сукню. Доброславська переміряла їх безліч — жодна не підходила. То задовга, то закоротка, то грудей не вистачає, то колір негарний. Арія дедалі більше розчаровувалась знайти щось вдале.

— Може, цю спробуєте? — висока продавщиця дала зелену сукню.

Аріадна одягнула її. Все одно не те. Була гарна, вишукана. Навіть, здавалось, до фігури личить. Але колір геть не подобався.

— Ні, не те, — мовила дівчина, повертаючи сукню.

— Тоді не знаю… В нас інших фасонів немає, — сказала продавщиця.

— Аріє, — втрутилась Домініка, — рожева тобі найкраще пасувала. Давай візьмемо її.

— Ніко, я не одягну таку обтягуючу сукню! В мене далеко не модельна фігура…

— Тільки не починай, Аріє! — буркнула Голубєва. — Якщо ще раз сядеш на свою «дієту» — особисто закатую!

— Так, у вас комплекція тіла незвична, — сказала продавщиця, складаючи переміряні сукні. — Але це не означає, що вона негарна.

— Все одно, це якось не для мене, — відмовила Аріадна. — Дякую.

Домініка довго сперечалася з дівчиною, але та не піддавалась вмовлянням. Їй ніщо не подобалося з того, що вона бачила. Аріадна хотіла вибрати найгарнішу сукню, хотіла якнайкраще виглядати на випускному вечорі, аби нарешті зректися принизливого прізвиська Мікі Маус, позбутися клейма сірої миші. Але усі сукні були такими шаблонними! Жодної унікальної, а якщо і знаходилися такі, то не на Аріадну.

Дівчата вирішили зробити перерву і перебазуватися до кафе, підкріпитися піцою. Арії шматок до горла не ліз — настільки вона була засмучена, що не може нічого вибрати. Заспокоювала себе тільки тим, що на випуску не буде Фелікса, бо він більше не вчитель. А отже, особливо старатися немає для кого. Але все ж так хотілося бути гарною! Такою, якою ніхто ще не бачив.

Аріадна, сидячи за столиком і дудлячи молочний коктейль, розглядала вітрини торгового центру. Вона сама не знала, чого хотіла. Який колір, який фасон. Навіть якби замовляла сукню шити, то не змогла б описати бажане. Арія на мить жартома подумала, що коли не зможе нічого обрати, то піде в своєму архангельському образі — їй так було найзручніше. Та й зможе випустити свій гнів на волю, якщо до неї знову чіплятимуться…

В кафе було доволі душно, незважаючи навіть на кондиціонер. Доброславська прагнула провітритись і походити по магазинчиках сама. Залишивши Ніку та Віру, дівчина попрямувала торговим центром. Тут була, тут була… І тут була також… Зайшла до бутіку з тканинами. Відразу ж вийшла. «Краще взагалі пропустити випускний, — сказала до себе Аріадна. — Менше мороки і клопотів».

Але раптово з одного магазинчику до неї визирнула та сама висока продавщиця, активно махаючи руками.

— Дівчино, дівчино! — заговорила вона до Арії. — Ви сукню досі шукаєте?

— Так, шукаю.

— Нам тут одну щойно підвезли. Може, приміряєте?

Аріадна потиснула плечима — що їй втрачати? Не дивлячись на саму сукню, швидко схопила її та зайшла до примірочної. Відчула, як м’яка тканина опустилась по шкірі. Дівчина байдуже глянула на себе у дзеркало… і оторопіла! За хвилину пролунав її радісний голос:

— Я беру її!

Продавщиця трохи зі здивуванням усміхнулася. Але коли Аріадна простягнула їй купюри, аби розрахуватися за сукню, та заперечно похитала головою.

— Я можу вас привітати, дівчино, бо ви виграли нашу сьогоднішню акцію — двадцята купівля в нашому магазині безкоштовна, — повідомила жінка.

— Що, чесно?! — вражено вигукнула Аріадна, не вірячи своїй вдачі.

— Авжеж. Вітаю з перемогою і носіть сукню на здоров’я!

Коли радісна Арія залишила магазин, в сусідній примірочній відхилилась шторка. Звідти визирнув Фелікс. Помітивши його, продавщиця посміхнулася.

— Юначе, ви вгадали. Сукня, яку ви принесли, дійсно підійшла цій дівчинці, — мовила вона. — Ви що, таємний залицяльник?

— Скоріше, янгол-охоронець, — відповів Фелікс.

Він дістав гаманець і відрахував гроші.

— Це вам за співробітництво, так би мовити, — пояснив юнак. — Бо в інших магазинах вирішили, що я маніяк. А я всього-лише допомагаю знайомій.

— Якщо ви дійсно зичите їй добра, то не давайте мені цих грошей, — відповіла з теплою посмішкою продавщиця. — Я була рада допомогти. Але чи не простіше було вам самому подарувати їй цю сукню? Навіщо така конспірація?

— Не все так легко, — зітхнув тяжко Фелікс. — У нас зараз, можна сказати, напружені стосунки. Ця дівчина не прийняла б сукню, знаючи, що вона від мене. А мені хотілося їй якось допомогти.

— Що ж, сподіваюся, вам вдасться налагодити з нею гарні відносини.

— Я також сподіваюся…

***