Одного разу в СРСР

…Рівно об одинадцятій, коли з радіоточки в машбюро напроти почулися звуки виробничої гімнастики, почалася нарада. Її вів один із заступників директора заводу на прізвисько Старий. Як звичайно, кричав добряче, але ведучий протокол Ханін відверто нудьгував. Він поглядав у вікно, за яким на ослінчиках ледарювали робітники, палили цигарки одну за одною. Був день зарплати, і довга черга вишикувалася від віконця каси на другому поверсі в іншому крилі будинку до самого під'їзду, де втрачала організованість. Гроші привезли, перерахували й начебто вже видавали. - Що в тебе перед цехом вода розлита?.. Лєгушев! Пиши пояснювальну! А тобі… - Старий тикнув перстом у заводського головного енергетика, який курирував водопровідників і замовчав, видумуючи кару. І отут – вибухнуло! Будинок здригнувся так, що посипалася штукатурка, упав зі стола головуючого графин, звалилися зі стіни портрети двох Іллічів – Володимира й Леоніда, десь бризнуло скло, посипалося із дзенькотом униз. Хтось закричав. Ханін бачив, як з вікон їдальні, що знаходилася саме під залом засідань, повалив дим. - Що це?.. - запитав Старий. - У їдальні щось вибухнуло! - відповів Ханін Жіночий вереск, автоматна черга. - Так у вас отут війна! Лєгушев, що в тебе в цеху відбувається?.. Той уже був біліше крейди: - Я не знаю… - Так довідайся! Унизу – одиночні постріли, знову черга. Усі, хто був у залі засідань спочатку кинулися до вікон, потім висипали в коридор. Відразу в далекому кінці коридору зі сходів з'явилися обсипані штукатуркою вохровці, які були озброєні табельними «Наганами». - Боєць! Що трапилося?.. - встиг запитати Старий у охоронця. - Касу! Хтось касу підірвав! - крикнув на ходу той. - Пограбування! Пробігши по коридору, охоронці зникли на іншій сходовій площадці. - А чого вони в обхід? - запитав Старий. - Наскрізного проходу немає з першого по третій поверх, - відповів Ханін. - Тільки отут, на четвертому пройти можна. Ну, і на вулиці пройти можна. Проект такий. Усередині Ханін похолодів, здогадуючись, чиїх рук ця справа. Тим часом, вохровці обережно спустилися по сходах. По дорозі заглянули в їдальню: за ще не осілими димом і пилом було чутно, як ридає жінка. На вулиці, ті хто спустилися, зустрілися з іншими бійцями, які обійшли будинок по периметру. Через вікно Ханін по жестикуляції зрозумів: охоронці спантеличені. - Підвал! - розгорнувши фрамугу, крикнув Ханін, – Через котельню до бомбосховища! Там - підземний перехід у цех! - Здіймайте тривогу! - розпоряджався за спиною Старий. - Увімкніть сирену. Вони не втечуть із заводу. Втечуть, - подумав Ханін. - Ці – втечуть…