Тобі так не личить серйозність і пасує усмішка.

8

Історія Анастасії драматична.

Настя познайомилася зі своїм колишнім, коли їй було вісімнадцять, вона була недосвідченою, довірливою дівчиною. Приїхала до великого міста з маленького містечка навчатися. Вступила до університету, на факультет екології. Мріяла стати екологом і рятувати природу. Любила спостерігати, яка красива наша матінка-природа, але не все те, що задумано має властивість здійснюватися.

З подругами пішли до місцевого клубу, там і познайомилася з Тарасом, зустрічалися. Все було просто чудово: квіти, слухання нічної тиші і різні тусовки, ніби поєднання, яке не можна поєднати: зорі та клубну музику. Насті тоді це здавалося раєм і щасливим життям. Так, для дівчини, яка не мала підтримки батька, якого не було, та матері, яка залишила її на виховання бабусі, а сама подалася на п’яні помисли до іншої області й там народила ще четверо чи п’ятеро дітей, зараз уже не пригадаю. Тільки різниця між тими, іншими дітьми і Анастасією в тому, що вона хоч і не мала любові матері, але і не бачила її п’янок та коханців. Тому буде доречно сказати, що в такому житті, яке запропонував їй Тарас була вона, як героїня казки Шарля Перро “Попелюшка”, тільки різниця в тому, що в казці не описується історія після одруження. Усі казки закінчуються весіллям, але не всі весілля закінчуються казками. Так Настуся втратила все, до чого йшла і чого прагнула не один рік.

Дівчина з цими подіями зовсім закинула навчання, її цікавило тільки кохання до Тараса і те райське життя, яке він їй обіцяв. Потім  була вагітність, яку дівчина не очікувала. Про університет, уже не було часу навіть думати... Відрахували... А райське життя потроху стало перетворюватися в пекло. Все ж Тарас з Анастасією побралися... Не хотіла залишати свою дитину без батька, бо знала, що батько потрібен завжди. Потім чоловік все менше приділяв увагу. Він цілими днями пропадав на роботі, а вона тихо сиділа і чекала, ніби дюймовочка, яка не може відкрити пелюстку тюльпана, щоб вдихнути свіжого повітря. Коли народилася Надійка, жінка приділяла їй всю увагу та любов. Лише одна розрада − це донечка, яку вона любить більше ніж свої життя. Так, яка мати не любить свою дитину?! Та тільки та, що не гідна носити ім’я матері!!!

Так, раніше Насті подобалося, що її обранець старший за неї на дванадцять років, але зараз все виходило за рамки логічного сприймання дійсності. Він постійно намагається втиснути її в свій план ідеальної жінки. Тільки біда в тому, що вона, вище всіх чоловічих планів та ідеалів, вона справжня жінка, а справжній жінці не потрібно ідеалів, вона сама − ідеал, бо вона жінка...

Тарас намагався показати те, що якщо він має все, в тому числі і досвід, то встановлює правила, а хто проти правил, той немає права на існування.

Як для Анастасії чоловік зробив виключення з правил. Він просто знущався з неї неодноразово лікарі рятували її життя після важких травм, але це його не зупиняло. Одного разу, як зазвичай, всьому приходить кінець, після важких побоїв, Настя після лікарні не повернулася до будинку чоловіка. Знайшла невеличку квартирку та винаймала її. Ще певну суму грошей зняла з банківської картки, перш ніж чоловік встиг її заблокувати.

Влаштувалася працювати до знайомої подруги в супермаркет продавцем-консультантом. Та подала на розлучення. Саме так вона стала такою, як була до знайомства з цим мерзенним, егоїстичним та цинічним чоловіком, тільки без освіти та без доньки.

Анастасія дуже хотіла забрати свою маленьку дівчинку. Але як їй оборонятися від чоловіка, вона не знала. Тарас сказав, що Надію не віддасть і взагалі, позбавить жінку материнства. Але, на щастя, на той час, не було в нього ніяких провокаційних фактів з життя зруйнованої й розбитої в щент леді.

У той день, коли Дімка вперше підійшов та привітав з десятитисячним замовленням, саме в той день, вона очікувала на зустріч із своєю рідною й неповторною донечкою.

При розлученні суд віддав Надійку батькові, а Насті дозволено два рази на тиждень гуляти з нею і забирати туди, де вона проживає. Тарас домігся цього, суд дав перевагу йому тому, що в дівчини не було належного помешкання і в повній мірі вона не може забезпечувати доньку. Анастасії було дуже боляче і гірко чути це. Вона розуміла, що без певних зв’язків уже колишнього чоловіка не обійшлося. І ще вона чудово знала, що кожен неправильний вчинок, спровокує суд взагалі заборонити їй спілкування з донькою, і тоді Тарас зможе вивезти дитину з країни, без дозволу матері. Але в неї ще були шанси забрати Надію. Настя мала право подати на апеляцію і в разі зміни умов проживання та можливості повністю забезпечити доньку, їй зможуть віддати дівчинку.

Жінка намагалася не думати про те, що Тарас може бути хоч якось причетним до їхньої зустрічі з Дімкою.

Після довгих прогулянок та щирих розмов, Діма призначив Насті побачення. Вона вагалася, але як кожна жінка не хотіла ставити на собі хрест. Тому переступила всі тривоги та погодилася на зустріч. Анастасії хотілося бути коханою. Для жінки це дуже важливо. Жінка тільки тоді відчуває себе щасливою, коли її життя наповнене коханням. Коли можна прокинутися і вдихнути ніжний аромат його тіла. Відчути, що він посміхається. Коли коханий чоловік серед ночі називає ніжно твоє ім’я, а потім перевертається і стискає тебе в своїх обіймах. Саме в такий момент, відчуваєш себе найщасливішою людиною на всій планеті. Та щоб донечка була завжди поруч, бо для матері дитина це найважливіше, що є в житті. Але Насті цих відчуттів давно не вистачає.