Коханка (не)святого Валентина

1 - Сядь в крісло, - Валентин командує владним голосом з легкою хрипотою, яку особливо чути в цю мить, і стає очевидно, що йому складно тримати над  собою контроль.  Я стою, склала руки вздовж тіла, і стримую тремтіння. Я і так вже зробила забагато за його командою – він  ніби перекроює мене, переробляє під себе, не питаючи чи до вподоби мені його вказівки. Хоче, щоб я була слухняною, як пластилін, щоб з мене ліпити щось. Що? Шльондру? Знову серджусь від того, що Валентин вважає мене іграшкою, річчю, яку можна просто так змінити, на власний смак, а потім командувати, як механічною лялькою. «Зніми сукню, Ярино», «Покрутись», «Розстібни мій пасок», - з кожною командою в його очах все сильніше розгорається темне, потойбічне полум’я, яке опалює мене, ніби маленького метелика. - Ярино, мені довго чекати? – я беззахисна перед ним. Безпорадна. І мушу боротись з своїм характером, замість того, щоб заліпити Валентину ляпасу. Я сама дала згоду на ці приниженея чи не так? Тому роблю нерішучий крок до шкіряного бежевого крісла. - Як? – озираюсь на свого «тирана» і «командира». На мить забуваюсь, що я тут не так вже і з власної волі. Валентин з тих чоловіків, на яких приємно дивитись, і що там гріха таїти, хочеться його торкатись. Навіть зараз, ще повністю одягнутий він справляє враження ходячого сексу! Кілька розстебнутих ґудзиків від коміра оголюють частину його гладкої шкіри із завитками чорнильно-чорних тату. Потужна грудна клітка високо здіймається, коли Валентинів погляд блукає по моєму напівоголеному тілу. Переводжу погляд нижче, і мої щоки обпікає рум’янець. Здається вся моя кров миттю прилила саме до обличчя, коли я бачу серйозний бугор в районі Валентинового паху. На що ж я погодилась? В роті стає сухо, тіло моє все менш підкорюється мені. Повільно опускаюсь в крісло, торкаючись холодної шкіри оголеними сідницями. На мені волею Валентина залишився тільки комплект білизни. Той самий, що він купив мені зранку. Червоний, з сріблястими нитками мережива, на шиї непомірною вагою бовтається довга нитка перлів, важкий вузол цієї прикраси досягає мого пупка. - Не так! – хижий погляд ковзнув по моєму тілу, оцінюючи цнотливу позу, в якій я сиджу, і знову повернувся до мого обличчя. Мимо волі прикусила губу, облизала її язиком, губи пекли, як обвітрені. У відповідь Валентин на мить  прикрив очі, опановуючи себе. Позадкував, сів навпроти мене на ліжку. Все так само одягнутий, навіть від штанів не звільнився. Без паску джинси трішки сповзли з його стегон та й годі. До речі про пасок – Валентин знову про нього згадав, стиснув між пальцями, погладжуючи великим пальцем тиснену шкіру. Так, що відчуття було, що не предмет одягу він зараз пестить, а мене. От і дихати вже стає важко. - Так? – я закинула обидві ноги на одне бильце. - НІ! Не роби вигляд, що ти не розумієш, Ярино! – він гарчав моє ім’я, так що  у мене мурахи пробіглись шкірою. І одночасно зло луснув паском. – Розведи ноги! - Так? – чого під повіками збираються сльози? Від того, що мені страшно, що він справді може виконати свої погрози, і застосувати отой пасок? Чи від того, що я після того як закинула ноги на протилежні бильця відчуваю себе максимально беззахисною і відкритою? Що тепер як ніколи видно розтяжки на внутрішній поверхні стегон? Що моя найзаповітніша місцинка залишилась прикрита тільки тонкою смужкою червоно шовку? - Так! – погодився чоловік і знову почав погладжувати пасок. «І що далі?» - хотілось запитати мені. Але я мовчала, поки чого темний, майже чорний від розширених зіниць, погляд блукав моїм тілом. Мені було одночасно страшно, що він зараз вирішить, що я відверто огидна, та виставить мене за двері, і хвилююче-солодко що я мушу коритись цьому тирану. Остання думка мене лякала більше, ніж можливість з соромом бути вигнаною. Адже насправді я і хотіла, щоб Валентин просто мене відпустив! А не цього … захвату? Так захвату і хіті в чоловічому погляді! Але якась інша частина моєї натури, та що була кішкою за визначенням, ледь не муркала від задоволення, що такий чоловік звернув на мене увагу. - Ти прекрасна, - нарешті надивившись на мене промовив Валентин. – Я задоволений. А тепер - зніми ліфчик. Його комплімент розтікся патокою по моїх жилах. Думати і опиратись стало важче. Тій зрадливій котячій частині мене дуже приємно почути комплімент. Вона не задумується, як «товста корова» перетворилась на «прекрасну». Вона  і так давно знала, що я прекрасна. Тому мої руки самі стягнули ліфчик, поклали його поруч зі мною на бильце, оголюючи перед Валентином півкулі грудей. Він дивиться на соски, так, що виникає відчуття що він їх торкається. Мабуть, тому, вершинки затверділи, занили, вимагаючи ласки. І в животі закублилось полум’я, заворушилось поки ще лінивими спіралями, але навіть це було диким. Хто б мені сказав, що я буду сидіти, розіпнута як метелик, перед цим бандитом, і збуджуватись від того, що він за мною спостерігає! - Хороша дівчинка, - підбадьорює чоловік. – Оближи свої пальчики. Покажи язичок. Торкаюсь холодних пальців гарячим язиком. Невже я і справді це роблю? Проводжу язиком від долоні до гострого нігтика із свіжим червоним манікюром. Обхоплюю губами кінчик пальця, втягую його до свого рота. Мені подобається, як Валентин дивиться на це дійство. В животі стає гарячіше,  і несвідомо я втягую щоки та інтенсивніше смокчу свій палець. - Я казав тільки облизати, - Валентин різко подається до мене, перехоплює мою руку, відриває її від моїх губ. Дивлюсь на нього знизу в гору, покірно  як рабиня. А він підносить мої мокрі пальці до своїх красивих губ, руку обдає його тепле дихання, і чоловік втягує мої пальці до свого рота. Мене проживає електричною дугою. Від кінчика пальця до улоговини між ніг тягнеться ланцюжок солодкого болю. І розливається там теплом. Гарячий язик блукає по подушечці вказівного пальця. Обхоплює її, притискає до зубів, зуби змикаються як капкан, і все зникає. В голові у мене туман, я не розумію що відбулось, доводиться кліпнути кілька разів, щоб зрозуміти, що Валентин повернувся на свої місце, а моя рука знову вільна. - А тепер, - наказує мені мучитель, і я ледь не з нетерпінням чекаю його команди. Як низько я пала! Але читати собі моралі і горіти від сорому я буду потім, як ця ніч скінчиться. А зараз моїм тілом ніби оволоділа інша жінка. Розпусна, самовпевнена, і збуджена. – Тепер, Ярино, візьми себе за груди. Проведи мокрим пальцем по сосочку… Подобається? Бачу що подобається. Він киває головою вниз. Мені не треба туди дивитись, щоб зрозуміти – ластовиця моїх трусиків мокра.