Коханка (не)святого Валентина

26-27 Ярина

26

Ярина

Валентин повернувся години через дві. На годиннику пів на десяту, я вже і розвірилась що він ще раз приїде. Але ж ні, увірвався у квартиру, окутаний шлейфом тютюнового диму, якийсь стривожений, волосся скуйовджене, очі горять безумним вогнем.

В середині все перевертається, варто тільки на нього поглянути. Він якось довго з порога обмацує мене поглядом, зупиняється то на моїх щоках, то на губах.

- Зніми цю сукню, Ярино, — я одягнула замість халата просту трикотажну сукню, кольору сливи. Але бачу, що моєму покровителю не подобається коли на мені багато одягу. Тим часом він шпурляє куртку на банкетку, і не до ладу додає: - Пообіцяй, що не брехатимеш мені?

- Навіть не збиралась, — я знизала плечима, користуючись короткою відстрочкою, а Валентин кивнув, ніби вдовольнився моєю обіцянкою.

Не розумію, що у нього стряс ось. Він очевидно не хоче мене впускати у свою душу, а мені ніяково, що не можу підтримати. Тому замість того, щоб стягнути з тіла одяг, я знову лізу зі своїми питаннями:

- Що трапилось? Ти виглядаєш збентеженим…

- Блять, жінко, просто зніми з себе одяг! – Валентин зривається, опиняється поруч зі мною, притискає мене до стіни. Він так близько, що мене опалює його жаром, чоловік підіймає мою голову, ухопившись пальцями за підборіддя, і змушує дивитись собі в очі: - Запам’ятай, Ярино, я не терплю коли лізуть в мою душу! Ми не будемо ділитись відвертостями й переживаннями, ясно? Ми двоє зустрічаємось, щоб трахатись, а не розводити рожеві шмарклі! Між нами не має і не може бути ніяких почуттів, окрім тваринних інстинктів! Ясно?

Він пришпилює мене чорним поглядом до стіни, я змушую себе кивнути. В душі ж мені боляче, образа за відкинуте бажання допомогти змішується зі злістю на себе – ну чого я не змовчала?

- Розстібни мій пасок, — Валентин відступає на крок від мене, кладе мою руку на свої штани. Я розумію, що він мене випробовує на покірність.

Я несміливо торкаюсь пальцями грубого шва. І розумію раптом, що його збудження нікуди не ділось, воно не здалося мені кілька годин тому, і не ввижається зараз. Всі думки кудись зникають, коли я усвідомлюю, що по при всі злі слова Валентин зараз мене хоче. Тому неслухняними пальцями берусь за його пасок, натискаю потаємну кнопку, і повільно витягую його з петлі.

Зараз я відчуваю в собі силу бути жінкою, інстинктивно розуміючи що окрім моєї жіночності, Валентину більше нічого не треба.

Я зупинилась в нерішучості, коли пасок опинився на підлозі. Що далі? Розстібати ширінку? Не буду себе обманювати, мені раптом захотілось обхопити пальцями налитий член, стиснути його, щоб змусити Валентина покінчити з усіма цими іграми й прелюдіями, які для мене відверто сказати дивні.

Я не звикла коли перед сексом багато дотиків і слів. Але Валентину здається саме це і приносить задоволення. Бо він відступає від мене, уникаючи моїх пальців, і раптом різко, наче йому увірвався терпець, розриває мою сукню від горла до живота. Я коротко скрикнула від несподіванки, а чоловік стягнув залишки сукні з моїх плечей.

- Ти навчишся слухатись, або тебе навчить мій пасок, — не питаючи, а констатуючи каже Валентин. - Десь я бачив пакет з біжутерією.

- Принести?

- Так.

До суконь, білизни, і спідниць, Валентин мимохіть прикупив цілу купу прикрас. Я була настільки заморена цим днем, що навіть бажання брати участь у їх виборі не виявила. І не відкривала той пакунок, бо не дуже любила носити всілякі ланцюжки та стрази. Точніше, я не вміла їх поєднував з одягом, від того боялась відчувати себе ялинкою перед Різдвом.

Навчена Валентиною нетерплячкою, хутко принесла йому пакет. Відмітила, що він встиг розстібнути кілька ґудзиків на сорочці, і тепер стоїть бездумно поглядаючи у велике дзеркало, так ніби дивиться не на себе, а кудись в далину.

Запустив руку у пакунок, і не дивлячись дістав звідти нитку перлів.

- Стань тут, — Валентин наказує мене стати перед дзеркалом. Я дивлюсь на себе, в червоній білизні, з розпущеним рудувато-медовим волоссям я себе не впізнаю.

Чоловік накидає мені на шию перли, довга низка лягає в улоговинку між грудей і спускається аж до пупка.

- Бачиш, яка ти сексуальна?

Я маю погодитись з ним, але слова застрягають в горлі. З дзеркала на мене все так само дивиться чужа жінка, за плечима якої, немов чорна тінь височіє чоловік. Він притягає погляд куди сильніше, ніж моє відображення. В його образі є щось демонічне, таке через що на Валентина хочеться дивитись знову і знову. Як на полум’я.

- Добре, ходімо.

Валентин веде мене в спальню.

- Сядь в крісло.

І от би здавалось щойно мій опір було грубо подолано, але мозок працює якось не так. Там перед дзеркалом була невідома мені жінка, готова на все, тільки б отримати похвалу. А тут я, яка відчайдушно боїться, що її покірність – це останній крок до того, щоб стати шльондрою.

Тому нерішуче дивлюсь на розлоге бежеве крісло.

- Мені довго чекати? – в голосі Валентина з'являються владні, загрозливі нотки.

- Як? – я підійшла до злощасного крісла. Але вагаються сідати чи ні. Злити Валентина мені не хочеться, коритись йому – теж. Те що він винудив мене на цей зв'язок, ще не означає, що я його лялька.

Та короткий погляд з під вій на «тирана» і «ляльковода» знову перетворює мій мозок на кисіль. Він прекрасний, з розширеними від збудження зіницями, і закушеною від нетерпіння губою. Прокляття! Чоловіки не повинні так робити — прикушувати нижню губу, а потім чуттєво проводити по ній язиком. Та Валентин робить, і я вже невідривно на нього витріщаюсь, забувши всі свої протести.

Змушую себе поглянути кудись нижче, а не на ці губи, смак яких мені вже ввижається. Але натикаюсь поглядом на потужний горб на штанях, і в роті стає сухо.

Ледь не без сил падаю в крісло, холодна шкіра торкається сідниць, розсилаючи по тілу солодкі імпульси.

- Не так! – Валентин позадкував, невідривно пожираючи мене поглядом, сів на ліжко, стискаючи між пальців шкіряний пасок.

Мені хочеться показати трішки характер, тому кладу обидві ноги на одне бильце, водночас невідривно слідкую за Валентиновими пальцями. Я ще пам’ятаю як безсоромно текла від того видовища, де Валентин тримає ними кий. Зараз він погладжує тиснену шкіру так, ніби торкається руками вже мене.

- НІ! Не удавай, що ти не розумієш, Ярино! – він гарчав моє ім’я, так що у мене мурахи пробіглись шкірою. І одночасно зло луснув паском. – Розведи ноги! Не то…

Повітря ніби розірвало пострілом. Я сіпнулась, в голові сполохано з'явилась думка, що він же може мене ударити паском, і все всередині підібралось і запульсувало від солодкого передчуття. Потім мені буде соромно за цю думку, але зараз мені навіть цікаво, а що якщо…?

- Так? – чого під повіками збираються сльози? Від того, що мені страшно, що він справді може виконати свої погрози, і застосувати отой пасок? Ні, я точно цього не боюсь. Чи від того, що я після того як закинула ноги на протилежні бильця відчуваю себе максимально беззахисною і відкритою? Що тепер як ніколи видно розтяжки на внутрішній поверхні стегон? Що моя найзаповітніша місцинка залишилась прикрита тільки тонкою смужкою червоно шовку?

- Так! – погодився чоловік і знову почав погладжувати пасок. В середині повна мішанина почуттів і відчуттів. Саме не розумію, що я чекаю далі.

Мені було одночасно страшно, що він зараз вирішить, що я відверто огидна, та виставить мене за двері, і хвилююче-солодко що я мушу коритись цьому тирану. Остання думка мене лякала більше, ніж можливість з соромом бути вигнаною. Адже насправді я і хотіла, щоб Валентин просто мене відпустив! А не цього … захвату? Так захвату і хіті в чоловічому погляді! Але якась інша частина моєї натури, та що була кішкою за визначенням, ледь не муркала від задоволення, що такий чоловік звернув на мене увагу.

- Ти прекрасна, — нарешті надивившись на мене знову промовив Валентин. – Я задоволений. А тепер — зніми ліфчик.

Його комплімент розтікся патокою по моїх жилах. Думати й опиратись стало важче. Тій зрадливій котячій частині мене дуже приємно почути комплімент. Вона не задумується, як «товста корова» перетворилась на «прекрасну». Вона і так давно знала, що я прекрасна. Тому мої руки самі стягнули ліфчик, поклали його поруч зі мною на бильце, оголюючи перед Валентином півкулі грудей.

27

Ярина

Валентин дивиться на соски, так, що виникає відчуття що він їх торкається. Мабуть, тому, вершинки затверділи, занили, вимагаючи ласки. І в животі закублилось полум’я, заворушилось поки ще лінивими спіралями, але навіть це було диким. Хто б мені сказав, що я буду сидіти, розіпнута як метелик, перед цим бандитом, і збуджуватись від того, що він за мною спостерігає!

- Хороша дівчинка, — підбадьорює чоловік. – Оближи свої пальчики. Покажи язичок.

Торкаюсь холодних пальців гарячим язиком. Невже я і справді це роблю? Проводжу язиком від долоні до гострого нігтика зі свіжим червоним манікюром. Обхоплюю губами кінчик пальця, втягую його до свого рота. Мені подобається, як Валентин дивиться на це дійство. В животі стає гарячіше, і несвідомо я втягую щоки та інтенсивніше смокчу свій палець.

- Я казав тільки облизати, — Валентин різко подається до мене, перехоплює мою руку, відриває її від моїх губ. Дивлюсь на нього знизу в гору, покірно як рабиня. А він підносить мої мокрі пальці до своїх красивих губ, руку обдає його тепле дихання, і чоловік втягує мої пальці до свого рота. Мене пронизує електричною дугою. Від кінчика пальця до улоговини між ніг тягнеться ланцюжок солодкого болю. І розливається там теплом.

Гарячий язик блукає по подушечці вказівного пальця. Обхоплює її, притискає до зубів, зуби змикаються як капкан, і все зникає. В голові у мене туман, я не розумію що відбулось, доводиться кліпнути кілька разів, щоб зрозуміти, що Валентин повернувся на свої місце, а моя рука знову вільна.

- А тепер, - наказує мені мучитель, і я ледь не з нетерпінням чекаю його команди. Як низько я пала! Але читати собі моралі і горіти від сорому я буду потім, як ця ніч скінчиться. А зараз моїм тілом ніби заволоділа інша жінка. Розпусна, самовпевнена, і збуджена.Та, що я її бачила в дзеркалі, а не я. – Тепер, Ярино, візьми себе за груди. Проведи мокрим пальцем по сосочку… Подобається? Бачу що подобається.

Він киває головою вниз. Мені не треба туди дивитись, щоб зрозуміти – ластовиця моїх трусиків мокра.

Ніколи в житті не відчувала такого. Проводжу пальцями по своїх грудях, ніби відчуваючи їх вперше. Сама вигинаюсь на зустріч своїм пестощам. Контраст від холодної шкіри й гарячих пальців, змушує розпускатись на тілі вогняні квіти.

- Хочу, щоб ти його стиснула, — просить Валентин, я усвідомлюю що це він про сосок, і охоче погоджуюсь на його наказ. Не стримую короткий стогін. – О так, розумниця! Ще, не зупиняйся…

Валентинове «не зупиняйся» прошиває мене як ударом струму. Мені різко стає наплювати на все навколо. Аби тільки він і справді не дозволив мені зупинитись. Бо у мене вся серцевина ниє від бажання. Хочу щоб він увірвався в мене, різко, владно наповнив собою до самого краю. Моя кицька тремтить від усвідомлення цього бажання. Я зминаю свої груди майже грубо, так, як я б хотіла, щоб зі мною зробив це Валентин.

- Ти хочеш мене? – відзиваючись на мої думки, питає Валентин. Сил відповісти у мене немає, я тільки киваю головою. – Як сильно, Ярино?

Не знаю, що йому відповісти, в голові немає думок, тільки безконтрольні бажання добратись до його тіла, зірвати одяг, нарешті відчути його всього. Кожною клітинкою своєї шкіри, всією собою.

- Де ти мене хочеш? – продовжує допит чоловік.

- Тут, — я веду свою руку до лона. В цю мить я відчуваю себе неймовірно сексуальною, бо бачу як чоловічий погляд прикипів до руху моє долоні. Він теж ледь стримується, переповнений бажанням. Здається один різкий рух, і Валентин накинеться на мене мов звір.

- Не зупиняйся, — Валентин шепоче, але все одно виходить як наказ. Наказ, якому я з задоволенням підкорююсь.

Торкаюсь пальчиком своїх вологих складочок, не пам’ятаю, щоб колись була такою мокрою біля чоловіка. Зіниці самі тікають під повіки, коли мій палець знаходить клітор. Неочікувано, моя горошина виявляється збільшеною, набряклою, і дотик до неї змушує всі мої нутрощі стиснутись в солодкому спазмі.

- В очі мені дивись, — і я дивлюсь, в той час як мої пальці втративши всілякий сором пестять моє лоно. Я готова зірватись в глибоке провалля, дихати стає важко, все тіло пече і кицька наче наповнена вогнем. Валентин уловлює цю переміну, те що я на межі, і чуттєво всміхається. – Годі.

Мені не почулось? Він що… знущається? Відчуваю себе зараз так само, як позавчора, під дією дивної Артемової горілки. Але точно знаю, що нічого такого не вживала. Це все Валентин. Все ниє, хочеться плакати і кинутись на чоловіка з кулаками.

- Я хочу відчувати твій оргазм собою, — хрипким низьким голосом ділиться своїми бажаннями зі мною Валентин. І я не можу з ним не погодитись. Я теж хочу відчути нарешті оргазм! – Ходи сюди, рибка!

Двічі запрошувати мене не треба, переповзаю до чоловіка на ліжко, він обхоплює мене руками, його пальці повільно ковзають кругом по моїй шкірі, торкаючись спини, плечей, шиї. Я знаю, що йому важко стримуватись, бо руки у нього злегка тремтять.

Намацую ґудзики на його сорочці, квапливо з поспіхом розстібаю їх, втикаюсь носом в його шию. Мене накриває з головою його запах, пороху, мастила, тютюну, і свіжої нотки одеколону. Серце бамкає в скронях, губи сліпо тикаються в шкіру, не можу пересилити себе, і не бажати відчувати не тільки запах, а ще і смак.

- Рибко! – мене майже грубо хапають за волосся, змушуючи задерти голову і дивитись Валентину в обличчя. – Ти змушуєш мене надто поспішати, коли по переду вся ніч.

Він цілує мене коротко в губи й тягне на ліжко. Знову відсторонюється. Це якесь знущання. Але виявилось він відійшов щоб зняти штани і сорочку.

Не знаю, що відчував чоловік, коли дивився на мене, але його сильне накачане тіло зі зловісним татуюванням викликає у мене чергову хвилю збудження в кожній клітиночці мого тіла. Очі самі ковзають нижче, віднаходять ерегований член, з темною голівкою, і я кусаю губи, він несподівано сильного бажання відчути його смак.

Я розпуста. Я павша! Я брудна як ніколи. Бо це вперше в житті вигляд чоловічого органу викликає у мене такі думки. Це якийсь переворот в моїй свідомості, коли в душі змішується збудження, ніжність, і бажання зробити Валентину приємне.

- Припіднімись, — Валентин нахиляється, стягує з мене трусики. Я ще шокована своїм бажанням, тому покірно підіймаю стегна, знову опускаю їх на ліжко. Дивлюсь на чоловіка, він повертає мені сповнений пристрасті погляд. Нависає над мною, ловить своїм ротом мої губи. І думки, що я брудна кудись зникають, залишається тільки щастя.

Навіть без оргазмів, я вже щаслива, що він мене хоче, що він поруч, що в його погляді за увесь вечір я не знайшла жодного натяку на відразу. Валентин продовжує дражнити, випробовуючи мою витривалість, я вигинаюсь на зустріч його рукам, губам, які торкаються мене так, як щойно я цілувала його сама – в шию, ключиці, плечі.

Несподівано різко Валентинові губи захоплюють мій сосок, втягують його, стискають, і я буквально відчуваю, що між моїх ніг здіймається потоп. Здається ще один рух його губами, і я таки не виправдаю його сподівань, і кінчу сама, без всіляких стимуляцій. Аж в очах темніє.

Чоловік відпускає груди, я розчаровано відкриваю очі.

- Направ мене, - дозволяє мені Валентин, знову вдивляючись мені в обличчя.

Розумію про що він. Обхоплюю пальцями його гідність. Неймовірне відчуття кам’яної твердості й ніжної шкіри під пальцями. Не задумуючись веду його до свого лона, сама подаюсь на зустріч голівці, щоб нанизатись на нього, і тільки Валентинів опір не дає зробити це різко, поривчасто, він примушує мене робити це повільно.

Так, щоб я щосекунди відчувала його глибше. Це повільне розтягування зводить мене з розуму.

Мої пальці вже не потрібні там, я їх прибираю, і Валентин сам так само повільно виходить, щоб наступної миті ввійти ще глибше. Дивиться він при цьому мені в очі, мене зжирає темне полум’я в його зіницях. Відчуваю, як змокли у мене скроні, і у нього на чолі він напруження виступили крапельки поту.

- Будь ласка, швидше, — шепочу я Валентину. – Я зараз розлечусь на шматки…

- Цього і хочу, — він захоплює в полон мої губи, і пожалівши бідну мене пришвидшує свої рухи, від цього в моїй голові ніби лускається якась кулька, і заливаючи від маківки до кицьки вогнем по тілу прокочується хвиля тремтіння. Я безконтрольно стискаюсь навколо кам’яного члена, і кожен рух моїх внутрішніх м'язів приємніший попереднього. Ті оргазми що були від його пальців ніщо в порівняні з цим фантастичним відчуттям єднання і наповненості. Це чиста ейфорія. Валентин ловить мої стогони, припинивши рухи: – Розумниця.

Голос Валентина я чую ніби через вату. Бо все ще намагаюсь опанувати свою кицьку, свій живіт, руки – я вся перетворилась на тремтяче желе, якому чогось хочеться сміятись.

- Ти дарма борешся з цим, — чоловік обдає моє вушко гарячим диханням. – Розслабся.

І я корюсь Валентину, який знає мене краще, розуміє моє тіло більше ніж я сама.