Коханка (не)святого Валентина

25 Валентин

25

Валентин

Так, моє тату викликає завжди купу питань. Жінки завжди знаходять в ньому щось притягуюче і романтичне. Або трагічне, або ще бозна яке таємниче. Їм здається, що якщо людина набиває на шкіру таке, значить у неї обов’язково якась душевна рана, яку тільки вони можуть вилікувати.

А на справді все просто. Я набив тату на зло батькові, коли виявив, що він приставив людину, яка за мною приглядає на війні. Я помітив себе, щоб якщо мене візьмуть в полон було відразу видно – я снайпер, я не маю права на життя. Щоб ні татусеві зв’язки, ні його заступництво не змогло мене врятувати від тієї долі на яку я заслуговував. Вбивця мав би бути вбитий.

Я зробив фото цього тату, ще коли воно було червоним, щойно набитим, і тіло ще не зажило, і скину батькові на пошту, ніби підкреслюючи його безсилість і відсутність влади над мною. Тільки смерть вирішує чи ходити мені по землі, чи залягти в однокімнатну квартиру.

У Ярини очікувано тату викликало страх. Як і всі марновірні люди вона злякалась такого малюнку.

Зрештою мені це набридає. Я довго чекав, справді довго, як для мене щоб нарешті насолодитись близькістю з цією жінкою. Хочеться стиснути її в обіймах, скрутити, осипати поцілунками й оволодіти нею прямо тут в кухні. Вона знову пахне своїми суницями, і мені несказанно подобається ця обставина. Апетитний пиріжечок, який так і хочеться укусити.

Я знаю як її цілувати, як і де погладити чи натиснути щоб вона задихалась від насолоди, але спершу все буде не так. Вона все зробить сама. Сама зрозуміє, що вона до нестями сексуальна, хтива і розпусна, і може отримувати від цього задоволення. Я буду нею керувати, направляти її, підштовхуючи до краю прірви. Але зірветься вона туди сама, затягуючи мене слідом.

- Знімай халат, — наказую Ярині, і вона не сміє не послухати. Повільно, оголюючи міліметр за міліметром свого тіла знімає з себе білий пухнастий халат. Мені подобається те що я бачу. Червоне мереживо, яке я сам сьогодні обрав виграшно підкреслює її груди, великі соски стирчать крізь тканину, і мені хочеться втягнути їх в рот, стиснути губами, і навіть зачепити зубами.

Мотнув головою, розвіюючи ману.

- Ходімо в спальню, — горло перехопило від несподівано сильного напливу бажання. Жінка йде поперед мене, я роздивляюсь її округлі стегна, подавляючи бажання стиснути їх до синців, і притягнути її до себе. Рушник напнувся від ерекції, йду неначе спис попереду себе несу. Це викликало у мене усмішку.

Натужний дзвінок телефону відволікає мене від споглядання такої принадної картини. До скрипу стискую зуби. Не хочу відповідати, і крапка. Хочу свій десерт. У мене пах зводить від бажання. Але телефон не замовкає, і я розсерджено виходжу з кімнати геть.

На дисплеї світиться ім’я «Вікторія», і я незадоволено беру слухавку:

- Так.

- Любий, ти сидиш? – верещить голосом повним захвату моя дружина. – Сядь, бо впадеш. Я вагітна.

У мене темніє в очах, і шумить у вухах. Я справді сідаю на невеличку банкетку в коридорі, бо новина капець як ошелешує.

- Від кого? – нарешті знаходжу потрібні слова.

- Валік! – в голос моєї дружини додається нотка обурення. – Від тебе звісно! Я вже порадувала маму, і папу Віталіка.

- Ти що зробила?! – пальці самі собою стискаються в кулаки, хочеться ухопити цю хвойду за шию, і стискати її допоки її очі не вилізуть з орбіт. – Навіть не смій видавати того байстрюка за мою дитину! Я тебе і пальцем не чіпав!

- Валік, ти що був таким п’яним, що не запам’ятав наш секс? – вона насміхається над мною. А я намагаюсь пригадати коли в останнє напивався, і засинав удома. Десь тиждень тому. Тиждень тому, значить у мене був секс з цією змією, і не пам’ятаю про це? Абсурд.

- Скинь тест, — я маю розгадати її гру. А в тому, що це якась гра, в яку Віка втягнула і мого батька, і свою сім’ю, я не сумніваюсь.

В голові клацають коліщата думок. Якщо вона завагітніла тиждень тому, невже тест це може показати?

- Лови!

Вікторія відключається, а за мить отримую фото тесту з двома смужками. Все одно їй не вірю. Набираю її знову:

- Ти вдома?

- Так.

- Будь там, я зараз приїду.

- Щось сталось? – до мене підходить Ярина, яка знову одягла свого халата. Я її не осуджую, у квартирі прохолодно ходити голяка, а наш вогонь здається безцеремонно загасили.

- Пусте, — кинув телефон на тумбочку, і пішов за свої одягом. – Зараз маю відлучитись. Але я обов’язково повернусь, і ми продовжимо там де зупинились.

- Як скажеш.

Натягую на себе джинси, сорочку, поки застібаю ґудзики, в голові зріє план. Я маю переконатись, що моя дружина справді при надії. А потім вже розв'язувати питання з тим, чия то дитина. В тому, що моя, навіть за умови того, що між нами був якийсь секс я не вірю.

Наказую водієві їхати до нас додому. Вриваюсь у квартиру, на ходу читаючи радісну смс від татка. Той на сьомому небі від щастя, ще б пак, довгожданий онук! Сука.

- Валік, а де квіти? – Вікторія натурально обурюється. Тобто, вона справді чекала, що я як хлопчик поведусь на її розвід з вагітністю і примчу з букетом орхідей?

- Обійдешся! Одягайся, — роздивляюсь свою дружину, у вишуканому шовковому халаті, з розпущеним темно-шоколадним волоссям, і ще нафарбованим обличчям.

В пам’яті сколихується день нашого знайомства. Віка тоді здалась мені нереально красивою і шикарною. На спільній вечері з її татом, я не зводив з юної доньки прокурора очей.

«Валік, викинь її з голови, вона тобі не по зубах», - зневажливо кинув мій татусь, і я відразу зробив стійку. Як мисливський пес, що почув тхора. І вже за місяць зустрічався з Вікторією, навіть не уявляючи що насправді потрапив в павутиння, добровільно взявши за дружину ту, кого обрав мені татусь, і навіть не брикнув. Мене взяли на слабо, потім був фінт з вагітністю, Вікторія очевидно не відрізняється оригінальністю, раз вирішила розіграти ту саму комедію в друге.

Та тільки я вдруге на це не поведусь. Тоді, кілька років тому її вагітність закінчилась викиднем, який як потім виявилось ніяким викиднем не був. Бо і вагітності теж не було. А було недолуге: «Я помилилась, я злякалась, ти ж навіжений, і не пробачив би мені». А я і не пробачив. Складно пробачати відверту брехню спрямовану на те, щоб одружити мене на собі. Я розумію гормональний збій, помилку, неякісний тест! Але не місяць цілеспрямованої брехні та поспішне весілля під шумок!

Тож зараз, якщо ця хвойда справді вагітна, в першу чергу зроблю все, щоб вона справді народила дитину. Якщо для цього доведеться замкнути її в ізольованій палаті. То так і буде!

- Ну що ти стоїш! – починаю дратуватись.

- Валік, що ти задумав?

- Хочу щоб ти здала аналізи, переконатись що з тобою все гаразд і дитині нічого не загрожує. І що ти справді цього разу вагітна.

- Це зайве, — дівчина склала руки на грудях, і зухвало витріщилась на мене. – Я записалась на завтра до лікаря, і сама все зроблю.

- Ти один раз вже зробила! Хутко одягнулась і поїхали! Бо поїдеш роздягнута.

Схоже вона зрозуміла, що я не жартую, бо неохоче попленталась в гардеробну. Чекав допоки Вікторія одягнеться, відписавшись старому шкарбуну, що маю ще все перевірити. Від батька прийшло повідомлення, що йому вже не багато залишилось і я маю берегти свою дружину, як зіницю ока. О так. Якщо це моя дитина, цілодобове зберігання їй забезпечено!

Їдемо в приватну лікарню, персонал трішки здивований, вони вже готуються до закриття. Але один дзвінок, і ми чекаємо гінеколога, який вже встиг поїхати додому. Вікторія йде на огляд, я чекаю в коридорі.

- Зайдіть, — дозволяє через кілька хвилин лікар, на бейджі якого написано «Сергій Гусач».

- Вона вагітна? – без зайвих розшаркувань питаю у спеціаліста.

- Строк такий малий, що я чесно кажучи дивуюсь як тест взагалі визначив вагітність, — розводе руками лікар. Я підозріло дивлюсь на Вікторію. Лікар продовжує: - При пальпації мені ще нічого не зрозуміло, може біти просто трішки збільшена матка, може – вагітність. Точно покаже тільки аналіз крові або УЗД, але узист вже пішов.

- Беріть кров, — киваю я.

- Вже взяли. Результати будуть за добу.

- Добре, ходімо, Віко.

- Варто було мене тягнути сюди серед ночі? – незадоволено сичить дружина, але я тільки відмахуюсь від неї. Дивлюсь загрозливо на лікаря:

- Не приведи вам бог щось наплутати в аналізах, я помилок не прощаю.