Любовь волка

Два абсолютно однакових вовка задерши морди заворожено дивилися на повний місяць, який цієї ночі не приховували хмари. Два брати близнюка, одна доля на двох. Один із вовків підняв морду вгору і завив, його брат вторив йому. Просидівши на своєму улюбленому узліссі, яке приховували від усіх важкі ялинові гілки до ранкових сутінків, два вовки рушили в бік будинку. Наввипередки, як вони завжди любили бігати.  Тут один із братів вражено завмер, до чогось принюхувався. -У чому справа брат? -Ментально запитав один з братів у іншого. -Тс-с, ти відчуваєш? -Вовк напружено подався у бік запаху. Його брат став поряд з ним і глибоко втягнув у себе повітря. Крім запаху зимової свіжості та хвої, він вловив ледь помітний солодкуватий запах.  -Ти Хочеш сказати, що це...  -Так. Вовки, задерши морди завили, і побігли на запах, який їх так сильно манив. Через кілька хвилин обидва брати вибігли з краю лісу і тихо потрусили у бік будинку, від якого йшов запах. Довго братам не довелося нудитися в невіданні. Двері будинку відчинилися і звідти вийшла тендітна дівчина, подивившись на всі боки, вона щось забрала з ганку і швидко зникла в будинку. Але цього часу вистачило обом братам.  -Пара ...  -Наша...  -Єдина...  -Брате, я і не сумнівався, що доля подарує нам одну пару на двох...  -Дві життя одна доля...  -Вона буде нашою...